21.10.2015
Справа № 642/8148/15-ц
Провадження № 2/642/2372/15
21 жовтня 2015 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Вікторов В.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення процентів за договором позики, трьох процентів річних і неустойки,-
У вересні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовною заявою, у якій просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 проценти за користування коштами на рівні облікової ставки НБУ за період з 27 січня 2014 року по 21 травня 2015 року в сумі, еквівалентній 1 455 доларам США за курсом НБУ на день ухвалення рішення у справі, три проценти річних від суми боргу за період з 27 січня 2014 року по 21 травня 2015 року в сумі, еквівалентній 303 доларам США за курсом НБУ на день ухвалення рішення у справі, а також неустойки за період з 27 січня 2014 року по 21 травня 2015 року в розмірі 184 415 доларів США.
Разом з позовом позивачем суду було надано заяву, у якій він просить звільнити його від сплати судового збору у повному обсязі, посилаючись на те, що з 04 квітня 2011 року та станом на сьогоднішній день він утримується під вартою в Харківському СІЗО. Пунктом 10 Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 460/5 від 18 березня 2013 року, йому як ув'язненому, забороняється користуватися грошима. Жодних винятків для сплати судового збору вищевказані Правила не містять. Тож, наразі йому на законодавчому рівні не просто дозволено не сплачувати судовий збір, а більш того - прямо заборонено сплачувати судовий збір, як і будь-які інші платежі. У зв'язку з чим його майновий стан нульовий, що унеможливлює сплату ним судового збору та будь-яких інших судових витрат.
Суд вважав, що причини, на які посилається позивач, не можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору та ухвалою суду від 28.09.2015 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору з наступних підстав.
Так, у липні 2014 року ОСОБА_1 звертався із позовом до Ленінського районного суду м. Харкова до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В матеріалах зазначеної цивільної справи № 642/5931/14-ц містяться нотаріально посвідчені довіреності, якими ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, бути його представникамим із всіма правами, передбаченими ст. 44 ЦПК України, а також наданими чинним законодавством заявнику, потерпілому, позивачу, відповідачу, третій особі в будь-який час та на будь-якій стадії, в тому числі з правом підпису та направлення претензій, визначення розміру належних до стягнення на користь ОСОБА_1 сум грошових коштів, подання позовів, заперечень, міркувань, клопотань і пояснень, а також зустрічної позовної заяви; з правом зміни предмета або підстав позову (зустрічного позову), збільшення або зменшення позовних вимог, а також часткової або повної відмови від позовних вимог або зустрічних позовних вимог, укладення мирової угоди, а також з правом підпису апеляційних та касаціних скарг на рішення, ухвали і постанови судів і суддів, оскарження будь-яких інших рішень будь-яких органів. Дані довіреності станом на сьогоднішній день чинні та вищезазначені представники можуть представляти інтереси ОСОБА_1
Крім того, в матеріалах цивільної справи № 642/5931/14-ц містяться два оригінала квитанцій про сплату судового збору № 82443582 від 19.12.2013 року у сумі 229,41 грн. та № 87757005 від 09.07.2014 року у сумі 14,19 грн., де платником зазначений ОСОБА_1, що дає суду підстави вважати, що ОСОБА_1, будучи ув'язненим, мав змогу оплатити судовий збір по іншій цивільній справі, яка знаходилася в провадженні Ленінського районного суду м. Харкова.
Також позивач до позовної заяви надає копію рішення, винесеного 05.11.2013 року Ленінським районним судом м. Харкова по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 Геннадіївнипро стягнення боргу за договором позики. Відповідно даного рішення з відповідачів на користь ОСОБА_1 було стягнуто судовий збір у розмірі 642, 16 грн.
З огляду на зміст позовних вимог, ціну позову, розмір обов'язкового судового збору, який підлягає сплаті, та те, що позивачем не зазначено підстав та не надано належних доказів для звільнення від сплати судового збору, а також з урахуванням того, що за подання до суду попередніх позовів ОСОБА_1, перебуваючи під вартою в Харківському СІЗО, сплачував судовий збір, суд не знайшов підстав для задоволення заяви про звільнення від сплати судового збору. До того ж ОСОБА_1 не відноситься до жодної категорії осіб, зазначених у ст. 5 Закону України «Про судовий збір», які звільняються від сплати судового збору.
Крім того, позовна заява не відповідала вимогам ст. ст. 119-120 ЦПК України та ухвалою суду від 28 вересня 2015 року вона була залишена без руху з наступних підстав.
Відповідно п/п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції станом на 01.09.2015 року розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто не менше 487,20 грн. та не більше 6090 грн.
Відповідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 6 вищезазначеного Закону за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» в редакції станом на 01.09.2015 року у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуваням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Таким чином, позивачу необхідно було сплатити судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру у розмірі 6 090 грн., надати відповідно оригінал квитанції, а також довідку з банку про офіційний курс валют гривні до долара на день сплати судового збору.
Ухвалу суду від 28.09.2015 року про залишення позову без руху та ухвалу про відмову у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 отримав 12.10.2015 року, що підтверджується розпискою.
20.10.2015 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення вищевказаних недоліків, у якій він також знову просив звільнити його від сплати судових витрат або відстрочити їх сплату, посилаючись при цьому, що він з 04.04.2011 року утримується під вартою в Харківському СІЗО, а відповідно до п. 10 Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом МЮУ № 460/5 від 18.03.2013 року йому заборонено користуватись грошима. В силу цих обставин він не може сплатити судовий збір.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 82 цього Кодексу, суд може звільнити сторону від оплати судових витрат.
Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 N 2, відповідно до положення статті 82 ЦПК (1618-15) суд може за наявності певних підстав своєю ухвалою лише відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі і не має права зменшити або звільнити від сплати судового збору, оскільки таке право суду надано тільки щодо судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, які визначені частиною третьою статті 79 ЦПК (1618-15).
Як вбачається з п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», - відповідно до статті 8 Закону «Про судовий збір» та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто, фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом МЮУ № 460/5 від 18.03.2013 року, які є доступними на офіційному веб-порталі Верховної Ради України, не містять пункту 10, на якій посилається позивач.
Крім того, ОСОБА_1, звертаючись до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, та розуміючи, що відстрочити сплату можливо лише на визначений судом строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, також розуміє, що судовий збір він все одно повинен буде сплатити та що у нього є кошти на сплату судового збору.
Надана суду довідка за підписом В.о. начальника Харківського СІЗО ОСОБА_12 стосовно того, що ОСОБА_1 не має заробітної плати, не підтверджує його дійсний майновий стан, оскільки як вже зазначалось вище ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду з різними позовами, за подачу яких сплачував судовий збір, тобто його майновий стан дозволяв здійснювати оплату судового збору.
Будь-які інші дані про свій майновий стан позивач не надав, у зв'язку з чим ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 21.10.2015 року у задоволенні його заяви про відстрочення сплати судового збору було відмовлено.
Таким чином, вимоги, викладені в ухвалі суду від 28.09.2015 року про залишення позову без руху виконано не було: не сплачений судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру у розмірі 6 090 грн., не надано відповідно оригінал квитанції та довідку з банку про офіційний курс валют гривні до долара на день сплати судового збору, у зв'язку з чим позовну заяву позивачу належить повернути.
Згідно ст. 121 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений термін виконає вимоги, визначені ст.ст. 119-120 ЦПК України, позовна заява вважається поданою у день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст. 121 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення процентів за договором позики, трьох процентів річних і неустойки - повернути як неподану.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В.В. Вікторов