Провадження № 2/742/1616/15
Єдиний унікальний № 742/3670/15-ц
20 жовтня 2015 року
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Білокур В.І., при секретарі Сірій І.В., за участю сторін та їх представників, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуки справу за позовом Білошапківської сільської ради Прилуцького району до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа Прилуцький міськрайонний відділ ДМС України в Чернігівській області,-
Позивач заявив вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком №6 по вул. Шевченка с. Білошапки Прилуцького району. В обгрунтування позову, посилаючись на положення ст.ст. 71, 72 ЖК України позивач зазначає, що в 1993 році сім”я відповідачів подружжя-вчителів ОСОБА_1, ОСОБА_2, та їх дочка ОСОБА_3, без ордеру на вселення отримали вищеназване житлове приміщення, яке на даний час належить до житла комунальної власності. Оскільки відповідачі квартплату не сплачують, участі в утриманні цього житлового приміщення не приймають, факт їх не проживання з 2014 року підтверджений актами обстеження, а відповідач ОСОБА_2 має у приватній власності житловий будинок в м. Прилуки вул. Колгоспна,40, тому позивач вважає, що всі відповідачі не підпадають до категорії осіб, які зберігають право на даний будинок, а тому просить суд визнати їх втратившими право користування спірним житловим будинком (а.с.2-4).
В судовому засіданні позивач - Білошапківський сільський голова ОСОБА_4 підтримала заявлені вимоги з указаних в позові підстав, про що дала відповідні пояснення.
Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник - адвокат ОСОБА_5 заперечили проти задоволення позову, про що дали відповідні пояснення вказуючи на те, що вони (ОСОБА_1 та ОСОБА_6В.) постійно проживають у спірному житловому приміщенні, але інколи, нетривалий час (не більше 1 місяця), у зв”язку з виробничою необхідністю та сімейними обставинами можуть тимчасово перебувати у с.Знам”янка (де працює ОСОБА_2 - а.с.39), або у м.Прилуки вул.Колгоспна,40 (де одиноко проживає похилого віку батько ОСОБА_2 - ОСОБА_6,1937р.н. - а.с. 50-51). Вказують, що вони проживають, здійснюють догляд та ремонт спірного будинку, користуються і оплачують комунальні послуги у спірному будинку, але голова сільської ради не дає дозволу на його приватизацію, інше житло відсутнє. Тому відповідачі вважають, що вони на законних підставах користуються спірним будинком, підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з”явилася, але подала письмові заперечення проти позову вказуючи на те, що вона не має іншого місця проживання, окрім спірного будинку в с.Білошапки, де вона буває тимчасово відсутньою - не більше 1 місяця - у зв”язку із здобуттям вищої освіти і характером роботи, що підтверджує доданими документами до письмового заперечення (а.с.27-35).
Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснили, що відповідачі дійно не постійно проживають у житловому будинку №6 по вул. Шевченка с. Білошапки, про що вони і підписались у наданих 2-х ідентичних актах сільським головою в один день липня 2015 року, проте, ці свідки не підтверджують факту безперервної відсутності відповідачів за місцем мешкання, понад 6-ти місячний термін.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що відповідачі фактично постійно проживають у житловому будинку №6 по вул. Шевченка с. Білошапки, здійснюють його ремонт і доглядають за присадибною земельною ділянкою, але бувають тимчасово відсутніми нетривалий час, не більше 1 місяця, із-за характеру роботи в інших навчальних закладах цього-ж Прилуцького району (с.Линовиця та с.Знам”янка).
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що п озов не підлягає задоволенню повністю зі слідуючих підстав.
Позивачем заявлені вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком №6 по вул. Шевченка с. Білошапки Прилуцького району, правові підстави позову - ст.ст. 71, 72 ЖК України, відповідно до положень яких, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців; якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом; визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до житлового приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. Таким чином, у разі встановлення судом факту лише тимчасової відсутності наймача за місцем мешкання, строк якого не перевищує шести місяців, підстав для визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщення немає.
З урахуванням конституційного положення згідно ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання.
Судом встановлено, що з 1993 року сім”я відповідачів подружжя-вчителів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також їх малолітня на той час дочка ОСОБА_3,03.05.1991р.н., отримали вищеназване житлове приміщення, яке на даний час належить до житла комунальної власності, що підтверджується відповідними копіями документів про реєстрацію відповідачів (а.с.7), первинну належність спірного будинку до відомчого житлового фонду АТОВ “Дружба” (а.с.10-13), передачу спірного будинку в комунальну власність, враховуючи клопотання громадян про приватизацію житла (а.с.10), свідоцтвами та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.62-70).
Дані обставини сторонами в судовому засіданні не заперечуються.
Наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Підтримуючи позов в суді, позивач посилається на основний доказ - 2 шт. “Актів про непроживання....”, з копій яких вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований в будинку комунальної власності Білошапківської сільської ради за адресою с.Білошапки, вул.Шевченка,буд.6 але з 2013 року за вказаною адресою не проживає; ОСОБА_1 не проживає з вересня 2014 року; ОСОБА_3 не проживає з 2013 року (а.с.5,6).
В даних актах не зазначено дати їх складення, вони є одинакові за змістом, складені без фактичного огляду спірного будинку, а особи які складали дані акти не заходили всередину будинку та не можуть стверджувати про фактичне проживання в ньому відповідачів, наявність їх речей і т.д.. Вищезазначені акти виконавчим комітетом Білошапківської сільської ради не затверджені, не зазначено дати їх складання, як установлено судом, фактичного комісійного огляду не провадилось і особи їх підписували без проведення комісійного огляду щодо реального стану спірного будинку чи проживання в ньому відповідачів, тобто, суд вважає ці два акти не є належними і допустимими доказами, із врахуванням ст.ст.58, 59 ЦПК України.
Суд констатує, що відсутні інші докази на підтвердження заявленого позову.
Натомість, зі сторони відповідачів надані докази про те, що вони ніколи не втрачали інтересу і не залишали фактичного місця проживання у спірному житлі понад 6-ти місячний строк, без поважних причин, про що свідчать фищенаведені фактичні обставини, в т.ч. заява всіх відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 від 21.07.2015 року про приватизацію будинку комунальної власності Білошапківської сільської ради за адресою с.Білошапки, вул.Шевченка,буд.6 (а.с.46), а також дані про можливу тимчасову відсутність відповідачів у спірному будинку із-за характеру роботи педагогів-відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інших навчальних закладах цього-ж Прилуцького району - селах Линовиця та Знам”янка (а.с.39,48-49). Відповідно-ж до інших доказів зі сторони відповідачів, підтверджується їх належна і своєчасна сплата за житлово-комунальні послуги спірного будинку, належне утримання цього житла та фактичне постійне проживання в ньому, про що свідчать відповідні квитанції (а.с.43-44) та фотознімків, наданих відповідачами, що у спірному будинку вони проживають та перебуває у неналежному технічному стані (а.с.40-42).
За приписами ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін; докази подаються сторонами; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами Житлового кодексу України” у справах щодо визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, необхідно з'ясувати причини його відсутності понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, в осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до абзацу 6 ч.1 ст.3 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачі мають право користування спірним будинком, а докази їх відсутності без поважних причин у ньому відсутні. Доказування не може грунтуватись на припущеннях. Відсутність ордеру та договору найму не спростовує даного висновку суду. Копії 2-х актів, невідомої дати їх складення, про ніби-то не проживання відповідачів у спірному будинку, судом відхиляється, оскільки спростовується вищезазначенми доказами, про що наведено вище.
Дані про наявність у одного з відповідачів (ОСОБА_6В.) іншого жилого приміщення у іншому населеному пункті (м.Прилуки вул.Колгоспна,40 - а.с.31-32) - не є підставою для визнання його та інших відповідачів втратившими право проживання у спірному будинку в с.Білошапки. До того-ж суд враховує ту обставину, що у вищеназваному будинку в м.Прилуках проживають не відповідачі, а одиноко проживає похилого віку батько ОСОБА_2 - ОСОБА_6,1937р.н. - а.с. 50-51).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 15, 59, 60, 61, 88, 213-215, 294 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Білошапківської сільської ради Прилуцького району до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддя Білокур В.І.