Провадження № 2/742/1316/15
Єдиний унікальний № 742/3120/15-ц
15 жовтня 2015 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого - судді Циганка М.О.,
при секретарі Чміль С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 19 липня 2014 року між сторонами був укладений договір позики, згідно з яким ОСОБА_1 передав у власність грошові кошти в розмірі 36 440 доларів США. За умовами договору ОСОБА_2 зобов'язалася повернути ОСОБА_1 грошові кошти в строк до 19 листопада 2014 року, на підтвердження чого ОСОБА_2 було власноручно написано розписку від 19 липня 2014 року. Проте, у встановлений термін відповідач не виконав умови договору позики та не віддав кошти, тому позивач і просить суд стягнути з відповідача грошові кошти за договором позики в розмірі 36 440 доларів США, 271 150 грн. 04 коп. - проценти за користування договором позики, 15 494 грн.28 коп. - три проценти річних від простроченої суми, а також 3654 грн. судових витрат.
Позивач в судове засідання не з»явився, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що дійсно позивач позичив ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 36 440 доларів США, про що 19 липня 2014 року відповідачем і було власноруч написано відповідну розписку. Проте, у строк визначений розпискою, а саме до 19 листопада 2014 року та на час розгляду справи в суді, відповідач позичені кошти не повернула.
Відповідач та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнали частково, посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях. ОСОБА_2 факт власноручного написання розписки від 19 липня 2014 року, не заперечувала (а.с.56-58).
Вислухавши пояснення відповідача та представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
19 липня 2014 року між сторонами був укладений Договір позики грошей, згідно з яким ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 36 440 доларів США. За умовами договору позичальник зобов'язувався повернути позикодавцеві позику готівкою в строк до 19 листопада 2014 року (а.с.55).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок
Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
При цьому, відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності до ч.1 ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики,якщо інше не встановлено договором договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщодоговором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Крім того, у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, виходячи з приписів наведених правових норм, та положень ст.ст.202,207 ЦК України, представлена суду письмова розписка є підтвердженням укладення договору позики в письмовій формі, який внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов»язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю оригінал розписки від 19 липня 2014 року про обов»язок ОСОБА_2 віддати ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 36 440 доларів США є документом, який було видано боржником кредитору за договором позики, на підтвердження як його укладення в письмовій формі, так і умов договору, а також на підтвердження отримання грошових коштів.
Згідно розписки від 19 липня 2014 року ОСОБА_2 повинна була до 19 листопада 2014 року віддати ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 36 440 доларів США, що за курсом НБУ на день складення позовної заяви 11 серпня 2015 року, становить 774 821 грн. 93 коп. (за 100 доларів США 2126,2951 грн.).
Розмір процентів від суми позики, які у відповідності до ч.1 ст.1048 ЦК України, у випадку якщо їх розмір не встановлений договором позики, встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України, за період згідно позовних вимог з 19 липня 2014 року по 11 серпня 2015 року, та з урахуванням розміру облікової ставки НБУ за даний період (з 19 липня 2014 року - 12,50%; з 13 листопада 2014 року - 14,00%; з 06 лютого 2015 року - 19,50 %; з 04 березня 2015 року - 30,00%), становить 7 967, 61 доларів США, що згідно курсу НБУ, станом на 11 серпня 2015 року становить 169 414 грн. 90 коп.
Вирішуючи питання щодо розміру трьох процентів річних, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України нараховуються на суму основного боргу станом на 19 листопада 2014 року, строк виконання зобов»язання за договором позики та з урахуванням курсу НБУ станом на 11 серпня 2014 року, становить 16 939 грн. 94 коп. Тобто, три проценти річних за період визначений позивачем в наданому суду розрахунку з 19 листопада 2014 року по 11 серпня 2015 року, становить 16 939 грн. 94 коп. (774 821 грн. 93 коп. х 3 х 266 днів прострочення):365:100=16 939 грн. 94 коп.).
Проте, у відповідності до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Оскільки, у відповідності до ст.11 ЦПК України, суд не може вийти за межі позовних вимог, а позивач в позовних вимогах просить стягнути з відповідача три проценти річних від простроченої суми в розмірі 15 494 грн. 28 коп., то задоволенню підлягають три проценти річних в розмірі 15 494 грн. 28 коп.
Оскільки, відповідач на підтвердження своїх заперечень щодо часткового повернення коштів, отриманих від позивача згідно розписки від 19 липня 2014 року, не надав суду жодних доказів, не оспорив у встановленому законом порядку договір позики та не звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, оскільки вони підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та є законними та обґрунтованими. Заперечення ж відповідача щодо часткового погашення боргу не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та є такими, що суперечать матеріалам справи та нормам матеріального права.
За таких обставин, оцінюючи у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що відповідач умов договору не виконав, кошти в установлений строк до 19 листопада 2014 року ОСОБА_2. не повернула, а тому заборгованість в розмірі 959 731 грн. 11 коп., в тому числі 36440 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на день складання позовної заяви 11 серпня 2015 року становить 774 821 грн. 93 коп. - сума основного боргу; 169 414 грн. 90 коп. - проценти за договором позики та 15 494 грн. 28 коп. - трьох процентів річних від простроченої суми, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає, що оскільки позов задоволено частково, судові витрати по справі необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись вищевикладеним, на підставі ст. ст.10, 11, 60, 88, 208, 209, 212 - 215ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 19 липня 2014року в загальному розмірі 959 731 (дев»ятсот п»ятдесят дев»ять тисяч сімсот тридцять одна) грн. 11 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3654 грн. судового збору.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя М. О.Циганко