13 жовтня 2015 року справа № 823/4792/15
м. Черкаси
15 год. 45 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гараня С.М.,
секретаря - Тараненка М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Корсунь-Шевченківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області звернулася до суду з адміністративним позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу по єдиному податку на загальну суму 520,39грн.
В обґрунтування вимог зазначено, що відповідач, як фізична особа-підприємець, відповідно до норм Податкового кодексу України зобов'язаний вчасно та в повному обсязі сплачувати податки та збори, зокрема, єдиний податок, платником якого він є. Відповідач свій обов'язок не виконує належним чином, внаслідок чого за ним на час звернення з позовом до суду рахується заборгованість зі сплати єдиного податку в розмірі 520,39грн., який позивач просить стягнути в судовому порядку.
Позивач в судове засідання представника свого не направив, проте надіслав на адресу суду заяву, в якій позов підтримав в повному обсязі та просив розгляд справи здійснювати без участі представника інспекції.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання повторно не з'явився, про причину своєї неявки не повідомив, заперечення на позов не надав, представника не направив.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.
Частиною 1 статті 41 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 29.03.2012 за ідентифікаційним номером - НОМЕР_1 та перебуває на податковому обліку в Золотоніській ОДПІ з 02.04.2012 року.
13.03.2014 ФОП ОСОБА_1 подав до податкового органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності, згідно з якою було обрано ставку єдиного податку 10% до розміру мінімальної заробітної плати та І групу платників єдиного податку.
З вищевказаної заяви вбачається, що відповідач обрав вид підприємницької діяльності - роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильним виробами, одягом і взуттям (КВЕД 47.82).
В подальшому, відповідачу було видано свідоцтво, згідно якого він є платником єдиного податку.
Матеріалами справи встановлено, що станом на 27.08.2015 за ФОП ОСОБА_1 рахується податковий борг по єдиному податку на загальну суму 520,39грн., що підтверджується розрахунком суми боргу та обліковою карткою платника податку, які містяться в матеріалах справи.
В зв'язку з наявною заборгованістю, податковим органом було вжито ряд заходів, а саме:
- 20.08.2014 вручено податкову вимогу форми «Ф» від 20.08.2014 № 12050-17;
- 19.08.2015 зареєстровано публічне за № 47681343 публічне обтяження в державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Оскільки у визначені законом терміни сума податкового боргу по єдиному податку в розмірі 520,39грн. ФОП ОСОБА_1 добровільно сплачена не була (вищевказані заходи контролюючого органу не призвели до позитивного результату) - це спонукало податковий орган звернутися до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України).
У відповідності до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно норм ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.4 ПК України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Підпунктом 10.1.2 п.10.1 ст. 10 ПК України передбачено, що до місцевих податків і зборів належить єдиний податок.
Відповідно до п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку, що передбачено п. 299.1 ст. 299 ПК України.
Пунктом 291.4. ст. 291 ПК України зазначено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на груп платників єдиного податку, зокрема, до першої групи відносяться фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень.
Пунктом 293.1 ст. 293 ПК України визначено, що ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, зокрема, для першої групи платників єдиного податку - межах до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, що передбачено п. 293.2 зазначеної статті.
У відповідності до п. 294.1 ст. 294 ПК України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік..
Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року (п.295.1 ст. 295 ПК України).
Пунктом 300.1 ст. 300 ПК України передбачено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Беручи до уваги, що відповідач у встановлені законом строки узгоджену суму податкового боргу по єдиному податку в розмірі 520,39грн. добровільно не сплатив, а податкову вимогу не оскаржив (в матеріалах справи відсутня відповідні докази), суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь бюджету через Корсунь-Шевченківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Черкаській області податковий борг по єдиному податку на загальну суму 520 (п'ятсот двадцять) грн. 39 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя С.М. Гарань
Повний текст постанови виготовлений 19.10.2015 року.