копія:
12 жовтня 2015 р. справа №818/3297/15
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бондаря С.О.
за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.
представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/3297/15
за позовом ОСОБА_2
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про визнання неправомірними дій щодо не нарахування та невиплати заробітної плати за період з 29.03.2015року по теперішній час, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"); зобов'язання зробити перерахунок заробітної плати за період з 29.03.2015 року по теперішній час включно, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо). Свої вимоги мотивує тим, що вона працює в Сумському районному суді на посаді секретаря суду. Нарахування їй заробітної плати проводилося без урахування внесених змін до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а тому з 29.03.2015р. відповідач повинен виплачувати їй заробітну плату в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо). Вважає, що відповідач протиправно не здійснює нарахування та виплату заробітної плати працівникам суду у передбаченому законом розмірі.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що діючим законодавством дійсно закріплене право працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, на посадовий оклад у розмірі 30 відсотків від посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців. Проте, законодавчого механізму реалізації даного права немає, так як не внесені відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. №268 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". Територіальним управлінням здійснюється управління бюджетними асигнуваннями та реалізуються будь-які бюджетні зобов'язання та платежі за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет, але на даний час, відповідних призначень немає. Управління не має юридично обґрунтованих підстав нараховувати та виплачувати посадові оклади, у розмірах інших, ніж це передбачено додатком 47 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. №268 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (а.с.20-23).
Позивачка в судове засідання не з"явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином (а.с.52).
Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у письмовому запереченні.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов не обґрунтований і задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 працює в Сумському районному суді Сумської області на посаді секретаря суду, яка відноситься до 6 категорії посад державних службовців (а.с.8).
Законом України “Про забезпечення права на справедливий суд” від 12.02.2015 року №192-УІП (який набрав чинності 29.03.2015 року) було викладено в новій редакції Закон України “Про судоустрій і статус суддів”, та згідно із частиною 1 статті 147 цього Закону визначено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Згідно із пунктом 13 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” передбачено, що Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Не погоджуючись з доводами позивачки про неправомірність дій ТУ ДСА в Сумській області, суд зазначає наступне.
Правовідносини, що склалися між сторонами врегульовані не лише Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а і Бюджетним кодексом України, Законами України "Про оплату праці", "Про державну службу", «Про Державний бюджет на 2015 рік», відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
Так, відповідно до ч.2 ст.8 Закону України "Про оплату праці" умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті та частиною 1 статті 10 цього Закону.
Статтею 13 вказаного Закону визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Відповідно до статті 33 Закону України "Про державну службу" умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" затверджено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додаток 47 до Постанови).
Разом з тим, згідно з положеннями статей 142, 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Також, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" передбачено, що норми і положення ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.
Відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Частиною 1 статті 51 вказаного кодексу встановлено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Таким чином, територіальне управління Державної судової адміністрації в Сумській області може здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці та не наділене правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача.
Суд зазначає, що реалізація положень частини 1 статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (в редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, який набрав чинності 29.03.2015 року) є неможливою без внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів” від 09.03.2006 року №268 та Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік”.
Проте, такі зміни з незалежних від відповідача причин протягом спірного періоду не були внесені.
Крім того, після прийняття Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” до Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” були внесені зміни Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” від 02.03.2015 року №217-УІІІ, за якими знову ж таки оплата праці працівників апарату суду мала здійснюватися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів.
Суд також зазначає, що відповідно до статті 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; держава прагне до збалансованості бюджету України.
Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення, зокрема, вказаної статті Конституції України, в рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 зазначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості (п. 1 резолютивної частини).
За висновками Європейського суду з прав людини, викладеними в ухвалі від 03.06.2014р., прийнятої за наслідками розгляду заяви "Великода проти України", Парламент України, передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних виплат, не порушив вимог Конвенції з прав людини. Також суд зазначив, що зменшення соціальних виплат обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансовими труднощами, з якими зіткнулася держава та таке зменшення було пропорційним переслідуваній легітимній меті щодо досягнення балансу між правами особи та економічною політикою.
Отже, здійснення нарахування заробітної плати позивачу виходячи з розміру посадового окладу 1218 грн. до 09 вересня 2015 року є правомірним.
Таким чином, у суду відсутні підстави для визнання неправомірними дій ТУ ДСА в Сумській області щодо не нарахування та невиплати заробітної плати за період з 29 березня 2015 року по теперішній час включно, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд").
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про визнання неправомірними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Сумській області щодо не нарахування та невиплати заробітної плати за період з 29.03.2015року по теперішній час, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"); зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Сумській області зробити перерахунок заробітної плати за період з 29.03.2015 року по теперішній час включно, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо) - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) С.О. Бондар
Повний текст постанови складено 16 жовтня 2015 року.
З оригіналом згідно:
Суддя С.О. Бондар