24 вересня 2015 року 17 год. 45 хв.Справа № 817/2037/15 м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Єрмошкіної Л.І.; представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 19 лютого 2014 року); представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 24 лютого 2015 року); розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі іменується - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.08.2015 вх. №14750, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001311742 від 13.07.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 22669 грн. 49 коп., в тому числі: за основним платежем у розмірі 18135 грн. 59 коп., за штрафними санкціями в розмірі 4533 грн. 90 коп., визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2015 року №Ф-030 в сумі 41953,80грн.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу щодо розбіжностей у валових витратах за 2013 рік на суму 82735 грн. 63 коп. та за 2014 рік на суму 38168 грн. 71 коп. по даним перевірки виникли в результаті порушення позивачем пункту 174.4 статті 177 Податкового кодексу України, а саме згідно проведеного аналізу встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 надавалися послуги міжнародного перевезення вантажів, витрати по яких списані по частині переїздів не пропорційно до отриманого доходу, є протиправними, оскільки норми статей 177 та 138 Податкового кодексу України не містять вимог щодо пропорційного визначення сум витрат. Таким чином, посилання на порушення вищенаведених норм є необґрунтованим та безпідставним. Крім того, позивач зазначив, що єдиний внесок було донараховано в зв'язку з донарахуванням чистого доходу, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2015 №Ф-030 в сумі 41953 грн. 80 коп. є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 23.07.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання, призначене на 24.09.2015, прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
До суду також прибув представник відповідача, заперечив проти позову, та вказав, що позивач в супереч положень Податкового кодексу України списував витрати понаднормово, тобто відповідно до наданих документів дохід, отриманий від таких переїздів за межі України менше витрат, що включені платником до складу валових витрат по даних кругорейсах, що суперечить нормам законодавства. Так як, витрати повинні списуватися пропорційно до отриманого по здійсненій фінансовій операції доходу. Представник відповідача зазначив, що виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка цьому доходу відповідає. В результаті встановленого порушення Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001311742 від 13.07.2015 та донараховано суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 41953 грн. 80 коп.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 24.09.2015.
Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
ОСОБА_3 пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі іменується - Закон України №755-IV); перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (статті 63, 65 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується - ПК України)); та зареєстрований за адресою: 33023, Рівненська область, м. Рівне, вул. Відінська, 8а/10 (стаття 45 ПК України, статті 1, 17, 18 Закону України №755-IV).
Головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб проведена планова виїзна документальна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено ОСОБА_4 «Про результати планової виїзної документальної перевірки» №61/81/2887806691/17-16-17-01-19 від 26.06.2015 (далі іменується - ОСОБА_4 перевірки) (а.с. 5-27 том 1).
На підставі ОСОБА_4 перевірки фіскальним органом винесено податкове повідомлення-рішення №0001311742 від 13.07.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 22669 грн. 49 коп., в тому числі: за основним платежем у розмірі 18135 грн. 59 коп., за штрафними санкціями в розмірі 4533 грн. 90 коп. (а.с.28 том 1).
Поряд з цим, відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 12.08.2015 року №Ф-030 в сумі 41953 грн. 80 коп. (а.с. 38 том 2).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення та вимоги про сплату боргу, а також суджень, відображених контролюючим органом в ОСОБА_4 перевірки №61/81/2887806691/17-16-17-01-19 від 26.06.2015, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.
В ході судового розгляду справи, судом встановлено та підтверджено ОСОБА_4 перевірки, що в перевіряючий період фізична особа - підприємець ОСОБА_3 здійснював такі види господарської діяльності: надання послуг перевезення вантажними автомобілями на митній території України та за її межами
ОСОБА_4 перевірки встановлено порушення позивачем:
1) вимог статті 138, статті 177 ПК України, а саме відображення перекручених даних в податкових деклараціях про отримані доходи, що призвело до заниження оподаткованого доходу за 2013-2014 роки. Відповідно до пункту 164.1, пункту 164.3 статті 164, пункту 167.1, пункту 177.1, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 ПК України по даним перевірки донарахована сума податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2013 рік становить 12410 грн. 33 коп., за 2014 рік - 5725 грн. 36 коп.
2) вимог пункту 2 частини 1 статті 7, частини 11 статі 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» 08.07.2010 року №2464-VI (далі іменується - Закон України №2464-VI), проведеною перевіркою донарахована сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ставкою 34,7%, яка всього становить: 41953 грн. 80 коп., а саме: за 2013 рік - 28709 грн. 26 коп. та за 2014 рік - 13244 грн. 54 коп.
Не погоджуючись із спірним податковим повідомленням-рішенням №0001311742 від 13.07.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 22669 грн. 49 коп., та прийнятою вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 12.08.2015 №Ф-030 в сумі 41953 грн. 80 коп., позивач звернувся до суду.
Так, відповідачем за результатами перевірки встановлені розбіжності у валових витратах за 2013 рік на суму 82735 грн. 63 коп. (977579 грн. 53 коп. - 894843 грн. 90 коп.) та за 2014 рік на суму 38168 грн. 70 коп. (1155874 грн. 00 коп. - 1117705 грн. 30 коп.).
Відповідач зазначив, що платником податків надавалися послуги міжнародного перевезення вантажів, витрати по яких протягом 2013-2014 років списані по частині переїздів не пропорційно до отриманого доходу, чим порушено пунктом 177.4 статті 177 ПК України. Отже, на думку фіскального органу, в спірний період позивачем відображалися некоректні дані в податкових деклараціях про отримані доходи.
Однак, з даними висновками відповідача, які покладені в основу оскаржуваних рішень, суд не погоджується, з наступних підстав.
Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 статті 138 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначалося, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Пунктом 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.4 статті 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до підпункту 138.8 пункту 138 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Разом з тим, частиною 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі іменується - Закон України №996-XIV) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.2 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 №88 (далі іменується - Положення №88) визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
Як встановлено судом та документально підтверджено матеріалами справи, валові витрати позивачем визначені згідно: товарно-транспортних накладних; міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR); подорожніх листів; витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів; актів здачі-приймання виконаних робіт; звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт; звітів про використання пального; актів списання паливно-мастильних матеріалів; чеків про платні послуги на митниці, дорожніх зборів, стоянок, послуг банків, відрядних водіїв, мийок, витрат на утримання основних засобів та інших витрат; оплата праці найманих осіб (а.с. 42-250 том 1, а.с. 1-30 том 2).
А тому, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що документи, на підставі яких позивач включив суми до складу витрат, відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій. Подані первинні документи та документи фінансової звітності містять інформацію щодо змісту господарських операцій та підтверджують факт здійснення господарських операцій.
Відтак, зазначені дії позивача щодо формування та відображення витрат є правомірними та такими, що не забороняються нормами ПК України. Наявні у матеріалах справи докази визнаються судом належними та допустимими у розумінні Закону України №996-XIV та Положення №88.
Натомість, висновки викладені в ОСОБА_4 перевірки щодо відображення некоректних даних в податкових деклараціях про майновий стан та доходи, списання витрат по частині переїздів непропорційно до отриманого доходу, про призвело до заниження оподаткованого доходу за 2013-2014 рік, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
За таких обставин, податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001311742 від 13.07.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 22669 грн. 49 коп., в тому числі: за основним платежем у розмірі 18135 грн. 59 коп., за штрафними санкціями в розмірі 4533 грн. 90 коп., є необґрунтованим та безпідставним.
Що стосується висновків фіскального органу щодо встановлення порушень вимог пункту 2 частини 1 статті 7, частини 11 статті 8 Закону України №2464-VI, за наслідками яких донарахована сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2013 рік у розмірі 28709 грн. 26 коп. та за 2014 рік - 13244 грн. 54 коп., то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Згідно частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI, платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 11 статті 8 Закону України №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI).
Оскільки, судом встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 вірно визначено розмір оподаткованого доходу за 2013-2014 роки, який є базою нарахування єдиного соціального внеску, то вимога Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2015 №Ф-030 в сумі 41953 грн. 80 коп. є неправомірною, а тому підлягає скасуванню.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на момент розгляду справи, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення «Р» №0001311742 від 13.07.2015 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2015 №Ф-030 в сумі 41953 грн. 80 коп.
Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
За правилами частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області від 13 липня 2015 року №0001311742.
Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 серпня 2015 року №Ф-030.
Повернути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму судового збору у розмірі 365 (триста шістдесят п'ять) грн. 40 (сорок) коп.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя К.М. Недашківська