Справа № 817/4253/14
05 жовтня 2015 року м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гломба Ю.О., за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2,
відповідача: представник ОСОБА_3,
третьої особи 2: представник ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
доРівненського обласного бюро технічної інвентаризації, Реєстраційної служби Березнівського районного управління юстиції Рівненської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 районне бюро технічної інвентаризації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6
про визнання дій неправомірними, скасування державної реєстрації,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації Реєстраційна служба Березнівського районного управління юстиції Рівненської області про визнання дій неправомірними, скасування державної реєстрації.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 об'єднано в одне провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Рівненського ОБТІ, до Реєстраційної служби Березнівського районного управління юстиції Рівненської області про визнання дій неправомірними, скасування державної реєстрації, заявлений в межах адміністративної справи №817/4253/14 та адміністративний позов ОСОБА_1 до Рівненського ОБТІ про визнання дій неправомірними, скасування заключення, заявлений в межах адміністративної справи №817/821/15. Об'єднаній адміністративній справі присвоєно №817/4253/14.
До початку судового розгляду справи представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 ОСОБА_6 подано клопотання про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Вказує, що даний спір стосується реєстрації права власності на житловий будинок та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні заперечили проти закриття провадження у справі та вказали, що переданий на вирішення суду спір є публічно-правовим та ніяким чином не стосується спору про право власності на об'єкти нерухомого майна.
Представник відповідача-1 Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації в судовому засіданні не заперечив проти закриття провадження у справі.
Відповідач-2 Реєстраційної служби Березнівського районного управління юстиції Рівненської області в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи без участі його представника (а.с.204).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 ОСОБА_5 районне бюро технічної інвентаризації в судове засідання не прибув, причини не прибуття суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином (а.с.203).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 ОСОБА_6 в судовому засіданні заявлене клопотання про закриття провадження у справі підтримав та просив задовольнити повністю.
Судом не визнавалась обов'язкова участь відповідача-2 та третьої особи відповідача-1 в судовому засіданні. З огляду на зазначені обставини суд вважає можливим вирішити справу за відсутності представника відповідача-2 та третьої особи відповідача-1 на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача-1 та представника третьої особи відповідача-2, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з таких підстав.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 3 КАС України, відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За правилами частини 1 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини 2 статті 17 КАС України).
Вирішуючи питання про визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, КАС України встановлює такі правила відмежування адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикцій:
понятійно-функціональне, тобто визначення адміністративної справи, що наведене у пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України;
визначення видів публічних правовідносин (управлінські правовідносини та правовідносини, пов'язані з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень), зазначених у частині 1 статті 17 КАС України;
встановлення переліку публічно-правових спорів, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів (частина 2 статті 17 КАС України);
встановлення переліку публічно-правових справ, що не належать до предмета адміністративної юрисдикції (частина 3 статті 17 КАС України).
За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8 “Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів”, вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Таким чином, при визначенні питання до юрисдикції якого суду відноситься справа, суд має виходити із характеру спірних правовідносин, дослідивши природу прав та інтересів, на захист яких подано позов.
За змістом позовних вимог позивач просить суд:
- визнати неправомірними дії Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації по складанню заключення від 28.08.2002 року «Про можливість оформлення права приватної власності на самочинно збудований житловий будинок» №6 по вул. І.Мазепи в м.Березне за реєстраційним номером №171026 за ОСОБА_6 (а.с.101-102);
- скасувати заключення від 28.08.2002 року «Про можливість оформлення права приватної власності на самочинно збудований житловий будинок» №6 по вул. І.Мазепи в м.Березне за реєстраційним номером №171026 за ОСОБА_6;
- визнати неправомірними дії Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації по реєстрації права власності на самочинно збудований житловий будинок №6 (на час реєстрації) по вул. І.Мазепи в м.Березне за реєстраційним номером №171026 за ОСОБА_6 (а.с.4);
- скасувати державну реєстрацію права власності на самочинно збудований житловий будинок №6 (на час реєстрації) по вул. І.Мазепи в м.Березне за реєстраційним номером №171026 за ОСОБА_6.
Обґрунтовуючи позовні вимоги (підстави порушення їх прав та інтересів) вказує, що оформивши та зареєструвавши право власності на самочинно збудований житловий будинок за ОСОБА_6, відповідачі - Рівненське ОБТІ та виконавчий комітет ОСОБА_5 міської ради позбавило позивача права на звернення до суду із позовною заявою про визнання права власності на частку в самочинно збудованому житловому будинку.
Судом встановлено, що на підставі заключення Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації від 28.08.2002 року (а.с.72) та рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради від 29.08.2002 року №91 (а.с.6), ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок №6 по вул. І.Мазепи в м.Березне (а.с.19).
Системний аналіз обставин справи дає підстави стверджувати, що метою звернення до суду з даним позовом не є відновлення порушеного права, оскільки його вирішення не може розв'язати юридичний конфлікт, що існує між сторонами та стосується спору про право власності на нерухоме майно.
Оскаржуване позивачем заключення є ненормативними правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, що зокрема, підтверджується виданими рішенням виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради від 29.08.2002 року №91 та свідоцтвом про право власності.
Статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно статті 2 Цивільного кодексу України, учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, ОСОБА_7 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти права.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Отже даний спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Водночас, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, а тому, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися “судом, встановленим законом” у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 02 грудня 2014 року у справі № 21-530а14 та з правовою позицією Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 13 листопада 2013 року у справі №6-115цс13, які відповідно до положень статті 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а саме, щодо права власності на нерухоме майно.
Враховуючи те, що позивач звернувся до суду за захистом прав, що випливають з цивільних правовідносин, цей спір не є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.
Пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Повторне звернення з тією самою позовною заявою до Рівненського окружного адміністративного суду не допускається.
Відповідно до Закону України “Про судовий збір” ОСОБА_1 слід повернути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 146,16 грн. (квитанція від 29.12.2014 року №196639733, від 23.03.2015 №107). Оригінали платіжних документів зберігаються в матеріалах справи.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 157, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Провадження у справі закрити.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Гломб Ю.О.