Номер провадження: 22-ц/785/6655/15
Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.
Доповідач Доценко Л. І.
19.10.2015 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Доценко Л.І.,
суддів - Гірняк Л.А., Кварталової А.М.,
за участю секретаря - Томашевської К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька», ОСОБА_3 про стягнення матеріального збитку й моральної шкоди, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2015 року,
13.02.2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути на її користь з ПрАТ «Страхова компанія «Галицька» у відшкодування заподіяного матеріального збитку 11458,47 грн.; стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 вдшкодування заподіяної моральної шкоди 5000 грн.; стягнути на користь ОСОБА_2 з ПрАТ «Страхова компанія «Галицька» 3500 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу.
Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що 25.09.2014 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої їй було спричинено матеріальний збиток, який експертним висновком визначений у 32 794,37 грн., однак, страхова компанія, в якій була застрахована цивільна відповідальність відповідача, виплатила позивачеві вказану суму не в повному обсязі, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Галицька» у судове засідання не з'явився.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову в частині стягнення з нього моральної шкоди заперечував, в іншій частині позов підтримав, просив задовольнити.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька», ОСОБА_3 про стягнення матеріального збитку й моральної шкоди, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного підприємства «Страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_2 у відшкодування заподіяного матеріального збитку 10 789, 49 гривень.
Стягнуто з Приватного акціонерного підприємства «Страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_2 3 500 гривень у відшкодування витрат на правову допомогу.
Стягнуто з Приватного акціонерного підприємства «Страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 243, 60 гривень
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржує ПрАТ «Страхова компанія «Галицька».
В апеляційній скарзі ПрАТ «Страхова компанія «Галицька» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ПрАТ « Страхова компанія « Галицька» повинна відшкодувати позивачу різницю між сумою матеріального збитку ( 32794,37грн. ) та сумою, виплаченою страховиком ( 22004,88грн.), а саме 10789,49грн.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі , надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, що 25 вересня 2014 року приблизно о 18 годин 40 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул. Люстдорфська дорога - Тульська в м. Одесі в порушенні п. 12.1 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, не обрав безпечну швидкість руху, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, не впорався з керуванням, внаслідок чого скоїв наїзд на стоячий автомобіль НОМЕР_2. В результаті чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Вказана обставина встановлена постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси по справі № 521/17297/14-п, якою ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України та накладено адміністративне стягнення у вигляд штрафу у сумі 340 гривень.
Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особо.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю НОМЕР_3, що належить позивачу на праві приватної власності, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, завдано технічних пошкоджень, як вбачається з довідки ДАЇ м. Одеси.
Згідно висновку № 5247 експертного автотоварознавчого дослідження від 12.10.2014 року, складеного судовим експертом ОСОБА_5 вбачається, що сума заподіяних позивачу збитків склала 32 794, 37 гривень.
Судом першої інстанції встановлено, що ДТП, внаслідок якого завдано механічних пошкоджень автомобілю позивача, сталося з вини відповідача ОСОБА_6, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПрАТ «СК «Галицька» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС № 9274347, відповідно до якого ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, складає 50 000 гривень.
Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.988 ЦК України та п.3 ч.1 ст.20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у строк, встановлений договором.
Позивач звернувся до ПрАТ «СК «Галицька» з заявою про виплату страхового відшкодування, після чого 28 листопада 2014 року страховиком була перерахована на користь позивача сума у розмірі 22 004, 8 гривень, що підтверджується випискою за особовим рахунком.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано стягнув різницю між сумою матеріального збитку ( 32794,37грн.) та сумою, виплаченою страховиком ( 22004, 88грн.), а саме 10789,49грн.
В апеляційній скарзі вказується на те, що вірним слід вважати звіт автотоварознавчого дослідження № 148-10-14 від 10 жовтня 2014року, складеного експертом ОСОБА_7
Колегія суддів вважає дані доводи необгрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ст.59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зі звіту № 148-10-14 від 10 жовтня 2014року вбачається, що він виконаний особою, що має кваліфікацію судового експерта, свідоцтво № 585 від 04.12.2001року, видане Міністерством юстиції України. В той же час в реєстрі атестованих судових експертів України, який ведеться Міністерством юстиції України і знаходиться в загальному доступі, свідоцтво судового експерта № 585 від 04.12.2001року зазначене як недійсне з 10.06.2011року ( у зв;язку з закінченням терміну дії).
Колегія суддів вважає, що зазначений висновок складений особою, яка не мала на момент дослідження права на його проведення. Більш того, ПрАТ « СК Галицька» під час розгляду справи в суді першої інстанції не скористався своїм правом на надання до суду доказів та не надав копію звіту до суду, що унеможливило його дослідження судом першої інстанції.
Разом з тим висновок № 5247 експертного автотоварознавчого дослідження від 12.10.2014року складений судовим експертом ОСОБА_8, який є атестованим судовим експертом до цього часу.
Під час огляду транспортного засобу, який проводився експертом ОСОБА_8 був присутній представник ПрАТ «СК Галицька» - ОСОБА_7, про що він розписався в акті огляду транспортного засобу, зауважень щодо помилок у його складенні не зазначив.
Таким чином, колегія суддів вважає, що під час встановлення розміру шкоди суд першої інстанції вірно керувався висновком № 5247 як належним та допустимим доказом.
Посилання апеляційної скарги на те, що треба відрахувати з розміру страхового відшкодування франшизу, спростовуються копією полісу, яку додано до апеляційної скарги. З даної копії вбачається, що поле « Франшиза» не заповнено. Тобто сторони в полісі не встановлювали франшизу, а тому вона не повинна відраховуватись з розміру страхового відшкодування.
Доводи апеляційної скарги стосовно податку на додану вартість, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказаний податок не був включений у вартість робіт та матеріалів, при проведенні відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, тому у страхової компанії при відшкодуванні позивачу вартості цих робіт та послуг відсутні правові підстави самостійно визначати цей податок та у зв;язку з цим зменшити суму відшкодування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.1, 308 , 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Л.І. Доценко
Судді Л.А. Гірняк
А.М. Кварталова