Номер провадження: 22-ц/785/7514/15
Головуючий у першій інстанції Сивоконь Т. І.
Доповідач Ісаєва Н. В.
15.10.2015 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого-судді: Ісаєвої Н.В.,
суддів: Журавльова О.Г, Комлевої О.С.,
при секретарі: Сілукової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 3 липня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання підвищення процентної ставки кредитного договору в односторонньому порядку неправомірним, зобов'язання здійснити перерахунок відсотків згідно з кредитним договором за період з 27 жовтня 2011 року по 16 жовтня 2014 року,-
Позивачка 15.04.2015 року звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на наступні обставини.
01.04.2008 року між позивачкою та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір №ОDТОСL00000024 на суму 10 000 дол. США до 01.04.2028 року з поверненням кредиту та сплатою процентів відповідно до умов цього договору. Відповідно до додатку №1 даного договору щорічна процентна ставка на залишок по кредиту складала 11,04%.
У позивачки виникла заборгованість по кредиту, а тому відповідач у січні 2015 року звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості і при ознайомленні з цим позовом та додатками до нього, позивачка дізналася, що «ПриватБанк» в односторонньому порядку збільшив процентну ставку по кредиту з 11,04 до 15%.
Таке підвищення процентної ставки позивачка вважає протиправним, а тому, вважаючи, що відповідачем порушені її права, як сторони в договорі, просила визнати таке підвищення відповідачем в односторонньому порядку неправомірним та зобов'язати його здійснити перерахунок відсотків по кредитному договору за період з 27 жовтня 2011 року по 16 жовтня 2014 року.
Представник позивачки надав до суду заяву про можливість розгляду справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» надала до суду письмові заперечення, відповідно до яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Рішенням суду позов задоволено.
На рішення суду представник банку приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Сторони, яких сповіщено належним чином про день та час розгляду справи, у судове засідання не з*явились, тому судова колегія на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України розглядає справу у відсутності сторін.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
У судовому засіданні встановлено наступне.
Питання, пов'язані з процентами за кредитним договором, регулюються статтею 1056-1 ЦК України.
Відповідно до п.28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо правомірності процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК України у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої ставки в односторонньому порядку є нікчемною, необхідно виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року. Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша ст.58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними з 10 січня 2009 року.
При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01 квітня 2008 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та позивачкою укладено кредитний договір №СЮТООЬ00000024, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000 дол. США зі сплатою 11,4% річних та кінцевим строком погашення 01 квітня 2028 року. Відповідно до п.6.2 кредитного договору сторони домовилися, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом.
Також встановлено порядок зміни відсоткової ставки, а саме: кредитор протягом 7 календарних днів з моменту настання будь-якої із умов, передбачених п.6.2 договору письмово повідомляє позичальника під розпис або направляє йому поштовим зв'язком письмове повідомлення про встановлення нової відсоткової ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, підстав для її підвищення.
Однак, кредитором були порушені умови договору, які встановлюють порядок повідомлення позичальника про збільшення процентної ставки. В матеріалах справи відсутні належні дані про те, що банком особисто під розпис або поштою рекомендованим листом направлялася позивачці пропозиція та рішення банку про збільшення відсоткової ставки з 11,4% до 15%. Посилання банку на те, що відомості про відправку не збереглися, є безпідставними та не можуть бути прийняті судом до уваги, як докази на підтвердження належного повідомлення позивачки про підвищення процентної ставки за договором.
Банком не надано суду підтверджень, що позивачці належним чином надавались будь-які документи, в яких би зазначалося про збільшений розмір процентної ставки.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належних та допустимих доказів відправлення позичальнику повідомлення про зміну відсоткової ставки за кредитним договором, як передбачено умовами договору, банком не надано.
Отже, при встановлених обставинах суд прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позову.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до апеляційного суду надано не було.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та задоволенню не підлягають, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.
Судова колегія, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 3 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий- суддя Н.В.Ісаєва
Судді: О.Г. Журавльов
О.С. Комлева