15.10.2015 м. Київ К/800/20235/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С. , Винокуров К.С. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Хмельницькому , третя особа Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Хмельницькому з вимогами про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії як учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, першої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліду ІІ групи виходячи із заробітної плати, одержаної за період роботи в зоні відчуження з 01.08.1986р. по 05.08.1986р., згідно з довідкою №31 від 15.02.2001р. починаючи з 23.07.2014р.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13.02.2015р. задоволено позовні вимоги.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015р. апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому задоволено, постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13.02.2015р. скасовано. Ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач працював у зоні відчуження з 06.07.1986р. по 05.08.1986р., тобто не повний календарний місяць, тому не передбачено можливості вибору періоду заробітної плати з 01.08.1986р. по 05.08.1986р., за який буде враховуватись при обчисленні пенсія та відхилено доводи позивача про неправомірність дій пенсійного органу при здійсненні перерахунку пенсії.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Хмельницького міськрайонного суду від 16.03.2012р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013р., зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому провести перерахунок та виплату позивачу пенсії, виходячи із заробітної плати, одержаної за період роботи в зоні відчуження з 06.07.1986р. по 05.08.1986р. згідно з довідкою № 31 від 15.02.2001р., починаючи з 01.01.2012р.
ОСОБА_2 відноситься до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду у м. Хмельницькому та отримує пенсію за ІІ групою інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
30.10.2014р. позивач звертався до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження з 01.08.1986р. по 05.08.1986р. згідно з довідкою № 31 від 15.02.2001р., на що отримав відмову, у зв'язку з тим, що такий перерахунок не відповідає постанові Хмельницького міськрайонного суду від 16.03.2012р.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Згідно з п.п. 4 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №1210 (далі - Постанова № 1210) у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.
Апеляційним судом обґрунтовано зазначено та не спростовується позивачем, що позивач працював у зоні відчуження з 06.07.1986р. по 05.08.1986р. та просить здійснити йому перерахунок пенсії виходячи з отриманої заробітної плати лише за з період з 01.08.1986р. по 05.08.1986р., вказуючи при цьому на те, що він відпрацював неповний календарний місяць та його пенсія може обчислюватись з врахуванням частини відпрацьованого періоду.
Судом правильно здійснено посилання на п.п. 4 п. 3 Постанови № 1210, якою не передбачено можливості вибору періоду заробітної плати, за який буде враховуватись при обчисленні пенсія та відхилено доводи позивача про неправомірність дій пенсійного органу при здійсненні перерахунку пенсії.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правильність рішення суду апеляційної інстанції про те, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі та в межах закону.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, надав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права при скасуванні рішення суду першої інстанції, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя - доповідач В.М. Кочан
судді
Пасічник С.С.
Винокуров К.С.