01 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/39455/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Калашнікової О.В.
Васильченко Н.В.,
Леонтович К.Г.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про виправлення описки в додатковій ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2015 року за заявою Старосалтівського селищного голови про ухвалення додаткового рішення щодо розподілення судових витрат та про роз'яснення ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Старосалтівської селищної ради, третя особа - ОСОБА_5 про стягнення коштів,-
Додатковою ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2015 року заяву Старосалтівського селищного голови про ухвалення додаткового рішення щодо розподілення судових витрат задоволено частково: прийнято додаткову ухвалу до ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2011 року у справі за зазначеним позовом. Постанову Вовчанського районного суду Харківської області від 29 листопада 2010 року скасовано в частині стягнення з Старосалтівської селищної ради на користь ОСОБА_4 1417 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 1417 грн. Відмовлено в роз'ясненні ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2013 року у справі за ОСОБА_4 до Старосалтівської селищної ради, третя особа - ОСОБА_5 про стягнення коштів.
ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою про виправлення допущеної в додатковій ухвалі суду касаційної інстанції від 27 січня 2015 року арифметичної помилки в частині, що стосується стягнення з Державного бюджету України на її користь судового збору, а саме просить виправити розмір стягнення на: «судовий збір у сумі 1940,40 грн. та 673,91 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи».
Згідно матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатив 1400 грн., що підтверджується квитанцією №ПН23401 від 16.09.2010 року (а.с.45) та державне мито в сумі 17 грн., що підтверджується квитанцією №99 від 30.06.2010 року (а.с.2) в частині позовних вимог про відшкодування шкоди.
Постановою Вовчанського районного суду Харківської області від 29 листопада 2010 року позов в частині відшкодування шкоди задоволено та стягнуто із Старосалтівської селищної ради на користь ОСОБА_4 судові витрати: судовий збір в розмірі 1417 гривень.
Суд апеляційної інстанції своєю постановою від 14 червня 2011 року зазначене судове рішення в частині задоволенні позовних вимог скасував та відмовив в цій частині позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2011 року рішення суду апеляційної інстанції скасовано та закрито провадження в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В решті постанову Вовчанського районного суду Харківської області від 29 листопада 2010 року залишено без змін.
Статтею 87 КАС України, якою визначено види судових витрат, передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:
1) витрати на правову допомогу;
2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
01.11.2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір», ст.7 якого визначені підстави та порядок повернення судового збору.
Так, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);
5) закриття провадження у справі.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Статтею 94 КАС України визначено розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 цієї статті якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Частиною 3 цієї статті визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З урахуванням викладеного, сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а, відповідно і її повернення, не передбачені приписами Кодексу адміністративного судочинства України та Законом України «Про судовий збір», тим більше, що такі витрати не сплачувались та не зараховувались до Державного бюджету України.
Таким чином, повернення помилково сплачених ОСОБА_4 коштів за інформаційно-технічне забезпечення у даній справі у розмірі 120 грн. (37 грн. по квитанції №100 від 30.06.2010 року -а.с.1 та 83 грн. по квитанції ПН 23403 від 16.09.2010 року - а.с.44) діючим законодавством не передбачено і тому в цій частині вимога позивача задоволення не підлягає.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Звертаючись до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, ОСОБА_4 в прохальній частині просить, зокрема, стягнути судові витрати в розмірі 1417,00 грн. та 120 грн. з відповідача.
Додатковою ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2015 року зазначену вимогу в частині стягнення 1417 грн. задоволено, в частині стягнення на користь позивача витрат на інформаційно-технічне забезпечення діючим законодавством не передбачено.
Щодо відшкодування судових витрат у зв'язку з прибуттям до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок несення судових витрат сторін та їхніх представників, пов'язані з прибуттям до суду, визначаються статтею 91 КАС України. Відповідно до положень цієї норми витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також наймання житла, несуть сторони.
Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.
За правилами частини першої статті 91 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Виходячи зі змісту зазначених норм, видатки на переїзд відносяться до складу судових витрат лише у разі переїзду до іншого населеного пункту. Розмір витрат визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтверджено вартістю пального, необхідного для переїзду власним транспортом. До цих витрат не відносять витрати, пов'язані з прибуттям до суду з власної ініціативи сторони чи представника без виклику чи повідомлення суду (наприклад для ознайомлення з матеріалами справи).
Водночас, з наданих позивачем копій квитків на залізничний транспорт неможливо встановити особу, яка їх придбала, в якому році і відповідно неможливо зробити висновок про те, що ці квитки придбавалося саме для прибуття позивача та його представника у відповідні судові засідання, що також унеможливлює віднесення таких витрат до судових витрат, у розумінні ст..87, 91 КАС України.
Також, пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» обумовлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття провадження у справі, в зв'язку з чим скаржникам підлягає поверненню збір, сплачений за подання нею касаційної скарги в розмірі 201,70 грн.
Відповідно до ст. 168 КАС України, суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки в судовому рішенні незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Таким чином, допущена в ухвалі від 27 січня 2015 року арифметична помилка підлягає виправленню, оскільки крім стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судового збору при подачу позовної заяви у розмірі 1417 грн., поверненню підлягає і сплачений судовий збір за подачу касаційної скарги.
Керуючись статтями 168, 222, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Виправити очевидну арифметична помилка, допущену в додатковій ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2015року, а саме: у четвертому абзаці резолютивної частини додаткової ухвали замість « 1417 грн. » зазначити 1618,70 грн.».
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді: підписи