15 жовтня 2015 року м. Київ К/800/17267/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Рецебуринський Ю.Й., Пасічник С.С., провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.02.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції Кизима Павла Анатолійовича про визнання дій неправомірними та скасування постанови,
У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції Кизима П.А. , в якому просив визнати протиправними дії державного виконавця та скасувати постанови у виконавчому провадженні ВП № 31900279.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.02.2015р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015р., відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 1 ст. 181 цього Кодексу передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ (ст. 384 Цивільного процесуального кодексу України).
За правилами ст.ст. 386-387 Цивільного процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності органів державної виконавчої служби з виконання рішень, ухвал, постановлених у цивільних справах.
Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі законними та обґрунтованими, оскільки позивач є стороною виконавчого провадження, а саме боржником відповідно до виконавчого листа, виданого Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області, у цивільній справі про стягнення з позивача на користь ОСОБА_4 аліментів в розмірі 1/6 всіх видів заробітку.
Звідси, оскарження дій та постанов державного виконавця у вказаному виконавчому провадженні повинно відбуватись за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Аналогічний правовий висновок, висловлений в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015р. (справа № 21-278а15).
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.02.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Кочан В.М.
судді Рецебуринський Ю.Й.
Пасічник С.С.