Справа № 11а - 761/ 2010р. Головуючий у 1 інстанції Мартинишин Я.М.
Категорія - ст.ст. 298 ч.1, 185 ч.2 КК України Доповідач: Пайонкевич Т.Т.
22 жовтня 2010 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Пайонкевича Т.Т.
суддів: Танечника І.І., Яременка О.Д.
з участю прокурора: Гнатіва Я.І.
засудженого: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 22 липня 2010 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого: 10.09.1985р. Червоноармійським районним судом м. Львова за ч.2 ст.140 КК України на 2 роки позбавлення волі з конфіскацією майна; 15.08.1990р. Військовим трибуналом Харківського гарнізону за ст. 147 «а», ч.3 ст. 140 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 06.12.1994р. Шевченківським районним судом м. Львова за ч.1 ст. 229-6, 43 КК України на 2 роки 3 місяці позбавлення волі; 17.11.1998р. Галицьким районним судом м. Львова за ч.2 ст. 140 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна; 28.10.2002р. Шевченківським районним судом м. Львова за ч.2 ст. 309 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі; 14.07.2005р. Личаківським районним судом м. Львова за ч.2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі.
засуджено за:
-ч. 2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі,
-ч. 1 ст. 298 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишено попередній - утримання під вартою.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 постановлено рахувати з 30.04.2010р.
Цивільний позов ЛКП «Віра» залишено без розгляду. Вирішено питання речових доказів згідно вимог закону.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 13.04.2010р. о 4 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, за допомогою викрутки, повторно, заволодів чужим майном, зірвавши із фасаду будинку № 22 по вул. Вишинського у м. Львові металевий медальйон із зображенням обличчя ОСОБА_2, який має історичну цінність вартістю 25 000 грн.
Крім того, засуджений ОСОБА_1 13.04.2010р. о 4 год., маючи умисел на пошкодження пам'ятки архітектури місцевого значення, пошкодив частину фасаду будинку №22 по вул. Вишинського у м. Львові, зірвавши металевий медальйон із зображенням обличчя ОСОБА_2, який згідно рішення Львівського облвиконкому від 28.01.1986р. є пам'яткою архітектури місцевого значення, охоронювальний номер 563.
Крім того, підсудний ОСОБА_1 14.04.2010р. біля 5 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, повторно, перебуваючи на вул. Римлянина, 5 у м. Львові, таємно викрали майно ЛКП «Віра», а саме віконну раму із вітриною, чим завдав матеріальних збитків на загальну суму 1900 грн.
Засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить пом'якшити обране йому покарання. Посилаючись на те, що судом першої інстанції не в повній мірі враховані пом'якшуючі покарання обставини, а саме: явку з повинною, добровільну видачу викрадених речей, активне сприяння розкриттю злочину. Також вказує, що на його утриманні знаходиться мати пенсійного віку, яка є інвалідом 3 групи.
Заслухавши доповідача, доводи засудженого ОСОБА_1 на підтримання поданої ним апеляції, міркування прокурора із запереченнями на апеляцію, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Винуватість засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинах при вказаних у вироку обставинах доведена повністю та в апеляції не оспорюється, а його діям дана правильна кримінально-правова оцінка.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд належним чином врахував характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особу засудженого, який посередньо характеризується за місцем проживання, не працює, не перебуває на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансерах. З урахуванням пом'якшуючої покарання обставини - щире каяття, а також відсутності обтяжуючих покарання обставин. А тому міра покарання засудженому ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України та за ч. 1 ст.298 КК України обґрунтовано визначена судом в межах, встановлених законом. При призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів суд першої інстанції вірно обрав принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що покарання засудженому ОСОБА_1 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, а тому підстав для задоволення апеляції засудженого немає.
Керуючись ст.ст. 366, 377, 379 КПК України, колегія суддів
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Личаківського районного суду м. Львова від 22 липня 2010р. відносно ОСОБА_1 - без змін.
Ухвала може бути оскаржена на протязі 3 місяців в касаційному порядку з моменту набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: