Справа №11а-387/2010 Головуючий у І інстанції: Донченко Ю.В.
Категорія - ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України Доповідач: Пайонкевич Т.Т.
01 червня 2010 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Пайонкевича Т.Т.
суддів: Перетятька В.О., Галапаца І.І.
з участю прокурора: Остапик О.П.
засудженого: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляціями, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 31 березня 2010 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,
засуджено за:
- ч.2 ст.185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.
Раніше обраний засудженому ОСОБА_3 запобіжний захід підписку про невиїзд змінено на взяття під варту, взявши його під варту з зали суду.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 визначено рахувати з 31 березня 2010 року.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимого,
засуджено за:
- ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі.
Раніше обраний засудженому ОСОБА_1 запобіжний захід підписку про невиїзд змінено на взяття під варту, взявши його під варту з зали суду.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 визначено рахувати з 31 березня 2010 року.
Стягнуто солідарно із засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_1 в користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВСУ у Львівській області 300,48 грн. витрат за проведення товарознавчої експертизи.
Вирішено питання речових доказів згідно вимог закону.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнано винними в тому, що вони 22.01.2010 року близько 16.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та маючи умисел на таємне викрадення чужого майна з корисливих спонукань, за попередньою змовою в групі осіб, знаходячись в салоні маршрутного таксі № 45, на перехресті проспекту ОСОБА_5 - вул. Липинського у м. Львові, скориставшись великим скупченням людей в салоні маршрутного таксі, ОСОБА_3 таємно викрав з кишені дублянки потерпілої ОСОБА_6 мобільний телефон марки "Нокіа 6230 І", після чого, викрадений телефон передав для подальшого утримання та зберігання ОСОБА_1, однак після передачі викраденого мобільного телефону, ОСОБА_1 з незалежних від нього причин, злочин не довів до кінця та був затриманий потерпілою ОСОБА_6 і свідком ОСОБА_7 в салоні даного маршрутного таксі. ОСОБА_3 скрився із місця вчинення злочину. Заподіяна шкода потерпілій становить 1050 грн.
Захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить пом'якшити обране засудженому покарання, оскільки воно на його думку надто суворе та застосувати ст. 75 КК України. Посилається на те, що суд першої інстанції хоч і зазначив пом'якшуючі покарання обставини але не врахував їх при визначенні міри покарання. А також судом не враховано того, що засуджений допомагав батькові по роботі та допомагав доглядати за бабцею, яка знаходиться в післяінфарктному стані.
Захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить пом'якшити обране засудженому покарання, оскільки воно на його думку надто суворе та застосувати ст. 75 КК України. Посилається на те, що суд першої інстанції не врахував пом'якшуючі покарання обставини а саме: визнання вини, щирого каяття, сприяння розкриттю злочину, позитивної характеристики, постійного місця проживання, та не судимість ОСОБА_1
Заслухавши доповідача, доводи засудженого ОСОБА_1 на підтримання поданої його захисником апеляції, міркування прокурора із запереченнями на апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Винуватість засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, при вказаних у вироку обставинах, доведена повністю та в апеляціях не оспорюється, а їх діям дана правильна кримінально-правова оцінка.
Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд належним чином врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, особу винного, який раніше не судимий, його посередню характеристику, обставину, що пом'якшує міру покарання а саме: щире каяття, обставину, що обтяжує міру покарання як вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. А тому міра покарання ОСОБА_3 за ч.2 ст.185 КК України обгрунтовано визначена судом ближче до мінімальної межі, передбаченої санкцією даної статті.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд належним чином врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, особу винного, який раніше не судимий, його посередню характеристику з місця проживання, обставину, що пом'якшує міру покарання а саме: щире каяття, обставину, що обтяжує міру покарання як вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. А тому міра покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України обгрунтовано визначена судом ближче до мінімальної межі, передбаченої санкцією даної статті.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що покарання засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_1 призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України, а тому підстав для задоволення апеляцій немає.
Колегія суддів вважає за необхідне змінити в порядку ст. 365 КПК України резолютивну частину вироку в частині відшкодування судових витрат.
Вироком суду судові витрати за проведення товарознавчої експертизи стягнуто з засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в солідарному порядку.
Однак солідарну відповідальність несуть особи, спільними діями або бездіяльністю яких завдано шкоду. Судові витрати не є шкодою, завданою спільними діями кількох засуджених, і стягувати їх належить в певних частках з кожного із засуджених відповідно до вимог ч.2 ст.93 КПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.11 постанови від 7 липня 1995 року № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат"
Отже судові витрати за проведення судової експертизи повинні бути стягнені з кожного із засуджених у відповідних частках - по 150 грн. 24 коп. (а.с. 93).
Керуючись ст.ст. 365, 366, 377, 379 КПК України, колегія суддів
Апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 та апеляцію захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 31 березня 2010 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - без змін.
На підставі ст.365 КПК України резолютивну частину вироку в частині відшкодування судових витрат змінити, виклавши в такій редакції:
"Стягнути з ОСОБА_3 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (банк ГУДК у Львівській області, на р/р № 31259272210042, ЄДРПОУ 25575150, МФО 825014) 150 (сто п'ятдесят) грн. 24 коп. судових витрат за проведення товарознавчої експертизи.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (банк ГУДК у Львівській області, на р/р № 31259272210042, ЄДРПОУ 25575150, МФО 825014) 150 (сто п'ятдесят) грн. 24 коп. судових витрат за проведення товарознавчої експертизи.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі 6 місяців з моменту набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: