"12" жовтня 2015 р.Справа № 916/3246/15
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Зайцев Ю.О.
при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 04.03.2015р.);
Від відповідача-1: не з'явився;
Від відповідача-2: ОСОБА_2 (довіреність № 19 від 24.06.2015р.).
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Незалежна газета “ЮГ” до відповідачів ОСОБА_3 обласного комунального підприємства “Видавництво “Чорномор'я” (відповідач 1), Управління обласної ради з майнових відносин (відповідач 2) про визнання дійсним договору, зобов'язання укласти додаткову угоду та зобов'язання погодити додаткову угоду, -
СУТЬ СПОРУ: 03.08.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Незалежна газета “ЮГ” звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_3 обласного комунального підприємства “Видавництво “Чорномор'я” (відповідач 1) та Управління обласної ради з майнових відносин (відповідач 2) про визнання дійсним договору оренди нежитлового приміщення від 05 березня 2013 року укладеного між ООКП «Видавництво «Чорномор'я» та ТОВ «Незалежна газета «Юг» з 05 березня 2015 року, зобов'язання ООКП «Видавництво «Чорномор'я» укласти з ТОВ «Незалежна газета «Юг» додаткову угоду про продовження строку дії договору до 04 березня 2016 року та зобов'язання Управління обласної ради з майнових відносин погодити додаткову угоду про продовження строку дії договору до 04 березня 2016 року.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.08.2015р. позовну заяву (вх. №3410/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні 19.08.2015р. представником відповідача 1 ОСОБА_3 обласного комунального підприємства “Видавництво “Чорномор'я”, супровідним листом, було надано суду відзив на позовну заяву з підтверджуючими документами, відповідно до якого, відповідач 1 просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні 19.08.2015р. представником відповідача 2 Управління обласної ради з майнових відносин, було надано суду відзив на позовну заяву з підтверджуючими документами, відповідно до якого, відповідач 2 просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні 19.08.2015р. представником позивача було надано клопотання про залучення додаткових доказів до матеріалів справи.
В судовому засіданні 28.09.2015р. представником позивача надано до суду клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Одеської області було продовжено строк вирішення спору по справі № 916/3246/15 на 15 днів.
09.10.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області представником позивача було надано відзив на відзиви відповідачі на позовну заяву.
12.10.2015р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
05.03.2013р. між ОСОБА_3 обласним комунальним підприємством "Видавництво "ЧОРНОМОР'Я" (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна газета "ЮГ" (надалі - орендар) за погодженням Управління обласної ради з майнових відносин укладено договір оренди, відповідно до п.1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування не житлові приміщення загальною площею 128,2кв.м. (кабінети №401, 402, 410, 415, 416, 417), що розташовані на четвертому поверсі редакційного корпусу за адресою м. Одеса, площа Незалежності, 1, з метою реалізації редакційної та видавничої діяльності.
05.03.2013р. між ОСОБА_3 обласним комунальним підприємством "Видавництво "ЧОРНОМОР'Я" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна газета "ЮГ" було підписано акт приймання передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого, орендодавець, Одеське обласне комунальне підприємство "Видавництво "ЧОРНОМОР'Я", передає орендареві Товариству з обмеженою відповідальністю "Незалежна газета "ЮГ", а орендар, Товариство з обмеженою відповідальністю "Незалежна газета "ЮГ", приймає в оренду житлові приміщення загальною площею 128,2кв.м. (кабінети №401, 402, 410, 415, 416, 417), що розташовані на четвертому поверсі редакційного корпусу за адресою м. Одеса, площа Незалежності, 1.
05.03.2014р. між ОСОБА_3 обласним комунальним підприємством "Видавництво "ЧОРНОМОР'Я" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна газета "ЮГ" було підписано додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення від 05.03.2013р., відповідно до якої, сторони продовжили дію договору оренди до 04.03.2015р.
Як зазначає позивач, у позовній заяві на протязі одного місяця після закінчення строку дії договору заяв від ТОВ «Незалежна газета «Юг» та ООКП «Видавництво «Чорновмор'я» про припинення або зміну умов договору не надходило. Крім того, не надходило заяв і від власника майна про те, що орендоване майно необхідно для його потреб.
Таким чином, позивач продовжував використовувати орендоване майно за умовами договору і за актом приймання - передачі до ООКП «Видавництво «Чорновмор'я» не повертав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Незалежна газета "ЮГ" звернулось до відповідачів листом з проханням продовжити дію договору оренди від 05.03.2013р.
Однак, як зазначає позивач, Управління обласної ради з майнових відносин ухиляється від посвідчення додаткової угоди про продовження строку дії договору до 04 березня 2016 року.
Таким чином, оскільки сторони не позбавлені права вчинити правочин - укласти нову додаткову угоду про продовження строку дії договору до 04.03.2016р. та погодити її з власником майна, з наведених підстав товариство з обмеженою відповідальністю “Незалежна газета “ЮГ” звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_3 обласного комунального підприємства “Видавництво “Чорномор'я” (відповідач 1) та Управління обласної ради з майнових відносин (відповідач 2) про визнання дійсним договору оренди нежитлового приміщення від 05 березня 2013 року укладеного між ООКП «Видавництво «Чорномор'я» та ТОВ «Незалежна газета «Юг» з 05 березня 2015 року, зобов'язання ООКП «Видавництво «Чорномор'я» укласти з ТОВ «Незалежна газета «Юг» додаткову угоду про продовження строку дії договору до 04 березня 2016 року та зобов'язання Управління обласної ради з майнових відносин погодити додаткову угоду про продовження строку дії договору до 04 березня 2016 року.
В судовому засіданні 19.08.2015р. представником відповідача 1 ОСОБА_3 обласного комунального підприємства “Видавництво “Чорномор'я”, супровідним листом, було надано суду відзив на позовну заяву з підтверджуючими документами, відповідно до якого, відповідач 1 просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні 19.08.2015р. представником відповідача 2 Управління обласної ради з майнових відносин, було надано суду відзив на позовну заяву з підтверджуючими документами, відповідно до якого, відповідач 2 просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ст.16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів а саме:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Частина 2 статті 218 ЦК України регулює питання визнання судом дійсним правочину, при вчинені якого не додержано вимоги щодо письмової форми.
Відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За формою та способом волевиявлення, відповідно до п. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до п. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, яким обмінялися сторони. Право чин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України (далі -ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
Згідно з пунктом 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст. 3 та 627 ЦК України. Свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки сторін. Учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суд звертає увагу, що способи захисту порушених прав суб'єкта господарювання визначені статтею 16 ЦК та статтею 20 ГК. Переліки способів захисту прав, що місять ці статті, не передбачають такого способу захисту права як визнання договору дійсним, також не передбачено такого способу захисту іншими актами законодавства.
Враховуючи зміст ч.2 п.1 ст. 11 ЦК, якою встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори, суд вважає, що вимога про визнання договору дійсним не є вірно обраним позивачем способом захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, а є вимогою про встановлення факту, який має значення.
Таким чином суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Незалежна газета “ЮГ” про визнаи дійсним договору оренди нежитлового приміщення від 05 березня 2013 року укладеного між ООКП «Видавництво «Чорномор'я» та ТОВ «Незалежна газета «Юг» з 05 березня 2015 року.
Щодо позовних вимоги позивача про зобов'язання ООКП «Видавництво «Чорномор'я» укласти з ТОВ «Незалежна газета «Юг» додаткову угоду про продовження строку дії договору до 04 березня 2016 року та зобов'язання Управління обласної ради з майнових відносин погодити додаткову угоду про продовження строку дії договору до 04 березня 2016 року, господарський суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи позовну вимогу позивач посилається на порушення положень ч.ч.2,3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відповідно до якої, У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Вищезазначене цілком кореспондується з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України відповідно до якої, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між ними Договору оренди нежитлового приміщення від 05.03.2013 року та додаткової угоди до нього.
Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягти згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору, є умови про предмет договору, ціна та строк дії.
За приписами ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно п. 9.5. Договору оренди від 05.03.2013р., зміни, доповнення або розірвання Договору можуть мати місце за погодженням Сторін. Зміни та доповнення розглядаються протягом 30 днів з дати їх подання на розгляд іншою стороною.
Відповідно до п. 9.8. Договору оренди від 05.03.2013р., орендодавець повинен за 30 днів сповістити власника про припинення дії договору, надіславши Власнику повідомлення та заяви Сторін.
Згідно п. 9.9. Договору оренди від 05.03.2013р., орендодавець повинен за 30 днів до завершення терміну дії договору сповістити власника про намір продовжити дію договору, надіславши йому повідомлення та заяви Сторін.
Враховуючи ті обставними, що ТОВ «Незалежна газета «ЮГ» тривалий час не використовувало взяті в оренду приміщення, листом від 28.01.2015 року ООКП «Видавництво «Чорномор'я» попередило ТОВ «Незалежна газета «ЮГ» про припинення дії Договору внаслідок закінчення строку дії Договору 05.03.2015 року, та попросило до 04 березня 2015 року звільнити орендовані приміщення. Також, було ініційовано питання стосовно проведення перевірки щодо виконання ТОВ «Незалежна газета «ЮГ» своїх обов'язків та обґрунтування застосування до нього зниженої орендної ставки, яка була проведена Управлінням обласної ради з майнових відносин з 02.02.2015р. по 03.02.2015р.
Однак у процесі проведення перевірки представники Управління обласної ради з майнових відносин не змоги потрапити до орендованих приміщень.
Відповідно до п. 4.4. Договору, в якому орендар забезпечує орендодавцеві та власнику майна можливість контролювати наявність, стан та напрямки використання майна, переданого в оренду, у тижневий термін надає їм та їх представникам документи, що стосуються використання орендованого майна.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, Інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
04.02.2015 року від Товариства надходить лист, в якому воно висловлює побажання зробити заміну деяких орендованих приміщень та пролонгувати строк дії Договору.
10.02.2015 року директор ТОВ «Незалежна газета «ЮГ» був вдруге попереджений про відмову в продовжені терміну дії Договору вже листом Управління обласної ради з майнових відносин.
Крім того, 18.02.2015 року позивачем було направлено листи голові ОСОБА_3 обласної ради, Управлінню обласної ради з майнових відносин та ООКП «Видавництво «Чорномор'я» відповідно до яких просило продовжити дію Договору оренди від 05.03.2015р.
18.02.2015 року директору ОСОБА_4 втретє була направлена відповідь щодо відмови у продовжені терміну дії договору та прохання звільнити орендовані приміщення.
Згідно п. 6.4. Договору, усі суперечні питання, що можуть виникнути з виконання цього договору сторони вирішують шляхом переговорів. В інших випадках, при порушенні своїх обов'язків, сторони несуть відповідальність один перед одним згідно чинного законодавства України.
Згідно от. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона, яка одержала пропозицію у двадцятиденний строк після одержання повідомляє другу Сторону про результати, а вже в разі недосягнення згоди, заінтересована особа може передати спір на вирішення суду.
У ст. 193 Господарського Кодексу стверджується, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
З вищезазначеного вбачається, що відповідачами, на виконання умов договору та вимог чинного законодавства, неодноразово повідомлявся позивач про відсутність наміру продовження дії договору. Відсутність такого попередження на протязі 30 днів після припинення дії договору, не є підставою для продовження дії договору, оскільки позивач був повідомлений позивачем заздалегідь про відсутність наміру продовження дії Договору від 05.03.2013р.
Крім того, 04.03.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Незалежна газета "ЮГ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів ОСОБА_3 обласного комунального підприємства "Видавництво "ЧОРНОМОР'Я" та Управління обласної ради з майнових відносин, відповідно до якого, просило суд зобов'язати Одеське обласне комунальне підприємство "Видавництво "ЧОРНОМОР'Я" внести зміни у договір оренди нежитлових приміщень від 05.03.2013р. укладений між ОСОБА_3 обласним комунальним підприємством "Видавництво "ЧОРНОМОР'Я" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна газета "ЮГ", змінивши слова і цифри п.9.1. п.9 "Строк дії, умови зміни, припинення дії та розірвання договору" зі слів "по 04 березня 2015року" на слова "по 04 березня 2016року", п.п. 9.1. п.9 договору оренди нежитлових приміщень від 05.03.2013р. вважати зміненим з 04.03.2015р.; зобов'язати Управління обласної ради з майнових відноси погодити зміни у договорі оренди нежитлових приміщень від 05.03.2013р. укладеному між орендодавцем ОСОБА_3 обласним комунальним підприємством "Видавництво "ЧОРНОМОР'Я" і орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна газета "ЮГ".
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.05.2015р. по справі №916/937/15-г, у задоволенні вищезазначеного позову було відмовлено у повному обсязі.
Вказане рішення залишено апеляційною інстанцією без змін.
Також, позивач у позові наполягає на тому, що має переважне право наймача на укладення договору на новий строк.
Відповідно до ст. 777 Цивільного кодексу України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони не змогли досягти домовленості ані з питань оплати, ані строку продовження дії договору, ані цільового використання майна.
Таким чином, посилання позивача на переважне право наймача на укладення договору на новий строк є хибним, оскільки за обставин недосягнення між сторонами домовленості таке право припиняється.
Таким чином, судом встановлено, що орендар (позивач) був належним чином повідомлений про відсутність наміру у відповідачів продовжувати дію Договору оренди від 05.03.2013р.
Отже, враховуючи вищезазначене, та положення додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна від 05.03.2013р., дія вказаного договору припинилась 04.03.2015р.
Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічна норма закріплена в статті 291 Господарського кодексу України.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до п.9.4 Договору, дія договору оренди припиняється внаслідок або закінчення строку, на який його укладено, або за рішенням суду.
Відповідно до ст.ст. 316-321 Цивільного Кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Суб'єктом права власності є територіальні громади сіл, селищ, міст області. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності. Право власності є непорушним.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.
Згідно з пунктом 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст. 3 та 627 ЦК України. Свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки сторін. Учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про зобов'язання ООКП «Видавництво «Чорномор'я» укласти з ТОВ «Незалежна газета «Юг» додаткову угоду про продовження строку дії договору до 04 березня 2016 року та зобов'язання Управління обласної ради з майнових відносин погодити додаткову угоду про продовження строку дії договору до 04 березня 2016 року.
Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.
Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.
При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Незалежна газета “ЮГ” не підлягають задоволенню, як не обґрунтовані, не законні та не підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Незалежна газета “ЮГ”, судові витрати, згідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Незалежна газета “ЮГ” до відповідачів ОСОБА_3 обласного комунального підприємства “Видавництво “Чорномор'я” (відповідач 1), Управління обласної ради з майнових відносин (відповідач 2) про визнання дійсним договору, зобов'язання укласти додаткову угоду та зобов'язання погодити додаткову угоду - відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до ОСОБА_3 апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст складено та підписано 19 жовтня 2015 р.
Суддя Ю.О. Зайцев