Cправа № 621/626/15-ц
Провадження № 2/621/504/15
іменем України
16.10.2015 року Зміївський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Нестерцової Н.В.
секретаря - Горобець Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Змієві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа ВДВС Зміївського РУЮ Харківської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
19.03.2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
У позові зазначено, що згідно вироку Зміївського районного суду Харківської області від 23.09.2013 року ОСОБА_2 визнано винним за ч.1 ст.122 та ч.2 ст.296 КК України, із застосуванням ст.70 КК України призначено покарання у виді обмеження волі на строк три роки із дворічним випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Згідно ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто 10000 грн. компенсації моральної шкоди, у задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Цим вироком встановлено, що 17.05.2008 близько 19 години 30 хвилин ОСОБА_2, ОСОБА_4 прийшли до квартири №132, розташованої в будинку №13 по вул. К. Маркса в сел. Комсомольський Зміївського району Харківської області після чого, використовуючи незначний привід з хуліганських спонукань з особливою зухвалістю, що виразилася в груповому нападі, висловлюючи в нецензурній формі погрози фізичної розправи ОСОБА_5, виражаючи явну зневагу до діючих у суспільстві нормам моралі та поведінки, стали навмисне наносити удари кулаками в область голови і тулуба останнього. ОСОБА_5 був наляканий і обурений діями ОСОБА_2 і ОСОБА_4, почав кликати на допомогу членів своєї сім'ї. На його поклик зі своєї квартири вибігли син ОСОБА_6 і його дружина ОСОБА_1, які спробували зупинити нападників. В результаті хуліганських дій ОСОБА_2 і ОСОБА_4 ОСОБА_3 умисно заподіяно тілесні ушкодження - садна і гематоми на обличчі, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, гостру черепно-мозкову травму, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило за собою короткочасний розлад здоров'я, закритий чрезвертельний осколковий перелом лівої стегнової кістки з відривом малого вертеля, зі зміщенням фрагментів, стан після операції з приводу вищевказаного перелому і наявності кісткової мозолі, закритий перелом 9-го ребра справа в задньому відділі грудної клітки, що відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 синці на передній поверхні правого і лівого плеча, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Припинені були хуліганські дії тільки тоді, коли ОСОБА_2 штовхнув зі сходової площадки ОСОБА_5, де той вдарився об стіну, отримавши внаслідок дій ОСОБА_2 - закритий чрезвертельний осколковий перелом лівої стегнової кістки з відривом малого вертеля, зі зміщенням фрагментів, стан після операції з приводу вищезгаданого перелому і наявності кісткової мозолі, закритий перелом 9-го ребра справа в задньому відділі грудної клітки, що відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалості розладу здоров'я.
Позивачка вказала, що її чоловік ОСОБА_3 протягом шести років добивався того, щоб ОСОБА_2 поніс покарання, при цьому відповідач навмисно затягував та ухилявся від слідства. Обурений такою поведінкою відповідача ОСОБА_3 звертався у різні інстанції. Добровільно ОСОБА_2 не відшкодував йому шкоду. 13.11.2014 року він звернувся із заявою про примусове виконання судового рішення в частині стягнення компенсації моральної шкоди.
ОСОБА_1 зазначила, що більше шести років життя її чоловіка перетворилось у катування, оскільки він переносив фізичний біль внаслідок травмування відповідачем та моральних страждань внаслідок безрезультатних спроб справедливо покарати ОСОБА_2 за вчинене.
Позивака вказала, що її чоловік змінився, що вплинуло на їх сімейне життя, і як наслідок, й вона морально страждала, що спричиняло головний біль, перепади тиску, болі в суглобах, депресію.
У 2013 році ОСОБА_3 переніс транзиторну ішемічну атаку з лівосторонньою пірамідною недостатністю, у тому ж році йому було ампутовано ліву нижню кінцівку через облитетируючий атеросклероз судин, як наслідок травми лівої ноги, завданої ОСОБА_2 Чоловікові було призначено 2 групу інвалідності.
16.08.2014 року йому було придбано милиці по 248 грн. за одну та палицю, вартістю 205 грн., а всього на суму 701 грн.
17.01.2015 року стан ОСОБА_3 погіршився, його швидкою медичною допомогою було направлено до терапевтичного відділення Комсомольської міської лікарні. Для лікування чоловіка було придбано ліків на загальну суму 6354,80 грн. Однак, 29.01.2015 року ОСОБА_3 помер через гостре порушення кровообігу, гострий транснуральний інфаркт нижньої стінки міокарду задньої стінки лівого желудочка серця з переходом на бокову стінку.
Як вказала позивачка, зі смертю чоловіка вона втратила сенс життя, перебуває у нервовому стресі, відчуває головний біль, безсоння, що змусило її пройти курс лікування. Для лікування вона придбавала ліки на 701,95 грн.
ОСОБА_1 вказала, що діями ОСОБА_2 по спричиненню їй тілесних ушкоджень спричинено матеріальну шкоду та моральні страждання.
ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 7757,75 грн. матеріальної шкоди та 10000 грн. компенсації моральної шкоди.
В судовому засіданні позивачка в ході пояснень зазначила, що вирок суду, яким з ОСОБА_2 стягнуто 10000 грн. моральної шкоди не виконано, тому вона просить на її користь стягнути вказану суму. Крім того, на лікування ОСОБА_3, що на думку позивачки, було пов'язано з обставинами 17.05.2008 року, були витрачені кошти, які необхідно стягнути з відповідача. Тобто, фактично вона наполягала на виконанні вироку суду.
У подальшому, ОСОБА_1 звернулась із уточненим позовом в якому посилаючись на ті ж обставини, просить стягнути з відповідача 7757,75 грн. матеріальної шкоди та 10000 грн. компенсації моральної шкоди, які підлягали виплаті померлому спадкодавцю ОСОБА_3
В суді ОСОБА_1 відмовилась від позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, наполягала на задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 10000 грн. компенсації моральної шкоди, яку було стягнуто на підставі вироку суду, і який в цій частині не виконаний. Позивачка зазначила, що є спадкоємицею після смерті чоловіка, їх з ОСОБА_3 діти відмовились від спадщини на її користь.
ОСОБА_2 і його представник адвокат ОСОБА_7 позов не визнали, пояснив, що ОСОБА_1 не має права на отримання компенсації моральної шкоди, яку було спричинено іншій особі - її чоловіку ОСОБА_3 Крім того, як зазначив ОСОБА_2, ОСОБА_1 повинна надати свідоцтво про право на спадщину, щоб вимагати стягнення на її користь 10000 грн.
Представник ВДВС Зміївського РУЮ в Харківській області, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, заперечень не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухав пояснення сторін, дослідив надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що вироком Зміївського районного суду Харківської області від 23.09.2013 року ОСОБА_2 визнано винним за ч.1 ст.122 та ч.2 ст.296 КК України, із застосуванням ст.70 КК України призначено покарання у виді обмеження волі на строк три роки із дворічним випробувальним терміном на підставі ст.75 КК України.
Згідно ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто 10000 грн. компенсації моральної шкоди, у задоволенні іншої частини позову відмовлено за недоведеністю.( а.с.22-32)
Вирок набрав законної сили.
Зміївським районним судом Харківської області 04.11.2014 року було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. ( а.с.36)
12.11.2014 року ОСОБА_3 звернувся до ВДВС Зміївського РУЮ в Харківській області із заявою про відкриття виконавчого провадження і примусове виконання вишевказаного судового рішення. ( а.с.35) Зараз виконавче провадження зупинене у зв'язку зі смертю стягувача.
ОСОБА_3 помер 29.01.2015 року в сел.Комсомольське Зміївського района Харківської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ВЛ № 478060. ( а.с.47)
На момент смерті ОСОБА_3 вирок суду в частині стягнення на його користь 10000 грн. з ОСОБА_2 не виконано.
Позивачка звернулась до приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_8 із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 ( а.с. 102,103)
Відповідно до ст.1 Закону України « Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів( посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом ч.ч. 1,2,5 ст.8 вказаного Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. У разі вибуття однієї із сторін, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона має право звернутись до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Ч.1 т.378 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження правонаступником.
Тобто, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з вибуттям правопопередника після постановлення щодо нього судового рішення і заміни його правонаступником, тобто підставою для заміни стягувача за конкретних обставин внаслідок правонаступництва у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
ОСОБА_1 як спадкоємиця після смерті стягувача ОСОБА_3 вправі поставити питання щодо заміни сторони у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_2 10000 грн. на підставі судового рішення та виданого виконавчого листа.
Тому підстав для задоволення уточненого позову ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 10000 грн., які підлягали виплаті померлому ОСОБА_3 за конкретних обставин, не має.
Вирішення питання про стягнення 10000 грн. на підставі вироку суду можливе в порядку виконання цього судового рішення, який передбачений Законом України « Про виконавче провадження» та ст.378 ЦПК України, а не шляхом вирішення вказаного позову у загальному порядку.
Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позову з підстав, що права та обов'язки, що неразривно пов'язані з особою спадкодавця не успадковуються, оскільки позивачка просила стягнути компенсацію моральної шкоди, яку вже було стягнуто судовим рішенням і яку ОСОБА_2 не сплатив ОСОБА_3
Керуючись ст.ст. 1, 8 Закону України « Про виконавче провадження», ст.ст.10,11,60,209,212-215,378 ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа ВДВС Зміївського РУЮ Харківської області про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.
Головуючий: