ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
12 жовтня 2015 року Справа № 913/602/15
Провадження № 6/913/602/15
За позовом Приватного підприємства “Компанія Інтерпром”,
м. Дніпропетровськ
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “НВО “Сєвєродонецький Склопластик”, м. Сєвєродонецьк
про стягнення 83 621 грн. 74 коп.
Суддя Василенко Т.А.
Секретар судового засідання Жданова Е.А.
У засіданні брали участь:
від позивача - ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги від 20.08.2015, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 900 від 11 жовтня 2011 року;
від відповідача - ОСОБА_3, довіреність бн від 05.12.2014
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача попередньої оплати за договором поставки № 461 від 11.10.2012 у сумі 83 621 грн. 74 коп.
Представником позивача подано заяву в порядку ст. 22 ГПК України про витребування від відповідача журналу реєстрації осіб, щодо проходження контрольно-пропускного пункту відповідача за період 2012 - 2015 роки з метою встановлення факту неодноразового з'явлення представника позивача на території відповідача з метою отримання відповідного товару за договором поставки № 461 від 11.10.2012.
Представник відповідача проти витребування відповідного журналу заперечив.
З приводу поданої представником позивача заяви слід зазначити, що відповідно до ст. 38 ГПК України сторона, в разі неможливості самостійно надати докази у справі вправі подати клопотання про витребування відповідних доказів господарським судом.
В даному випадку позивачем не доведено суду неможливість надання суду доказів з'явлення його представника на територію відповідача з метою отримання товару за договором поставки.
За таких обставин, заяву представника про витребування доказів слід залишити без задоволення.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву від 12.10.2015 за яким проти позову заперечує та зокрема зазначає, що 11.10.2012 між сторонами у справі був укладений договір поставки № 461, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити певний товар, а позивач - прийняти та оплатити його на умовах договору.
Згідно п. 2.1 розділу 2 договору передача товару покупцю здійснюється партіями на умовах EXW - м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2 правил «Інкортермс» в редакції 2000 року, за умови отримання відповідачем попередньої оплати за узгоджену партію товару.
Протягом строку дії договору, позивач сплатив вартість товару на загальну суму 130 033,01 грн., та відповідач передав у власність покупця товар на суму 46 411,27 грн.
В той же час, залишок сплаченого але не отриманого відповідачем товару на суму 83 621,74 грн. знаходиться на складі відповідача протягом майже трьох років.
02.07.20154 позивач надіслав на адресу відповідача лист № 135/1 з вимогою повернути кошти в сумі 83 621,74 грн.
Відповіддю від 30.08.2015 відповідач заперерсчив проти вимог позивача та вказав про те, що поставка товару здійснюється на складі відповідача та позивач не здійснював будь-яких дій щодо отримання відповідного товару.
Виходячи з наведеного, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача проти доводів представника відповідача заперечив.
Розглянувши матеріали справи, суд
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.
11.10.2012 між сторонами у справі був укладений договір № 461 з додатками, відповідно до умов якого відповідача у справі як постачальник зобов'язався поставити товарно-матеріальні цінності, а позивач - як покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар.
Сторонами було узгоджено найменування товару, його кількість, ціна та вартість - 130 033,01 грн.
На виконання умов договору, відповідач за відповідними видатковими накладними від 12.10.2012 поставив позивачу товар на загальну суму 46 411,27 грн.
Вказаний товар позивачем оплачений в повному обсязі, що підтверджується квитанціями про оплату від 28.11.2012.
Також, позивачем були отримані рахунки відповідача №№ С-00000781 від 16.11.2012, С- 00000777 від 15.11.2012 на оплату товару на загальну суму 83 621,74 грн.
Вказані рахунки були оплачені позивачем 30.11.2012 про що свідчить квитанції №№ 2668838/12, 2668768/12 на загальну суму 83 621,74 грн.
Згідно п. 1.3 додатку до договору постачальник здійснює поставку товару протягом 5 календарних днів з моменту перерахування 100% передплати на розрахунковий рахунок постачальника.
Тобто, поставка товару повинна бути здійснена не пізніше 05.12.2012 року.
Відповідачем оплачений товар в сумі 83 621,74 грн., поставлений не був, у зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з листом від 02.07.2015 про повернення попередньої оплати в сумі 83 621,74 грн. протягом 3 календарних днів з дати отримання листа.
Відповідачем вимоги позивача про повернення передплати виконані не були, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом, який зокрема обґрунтовує посиланням на ст.ст 526, 599, 610, 626, 662, 663, 693 ЦК України.
Відповідач проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві та вказаних вище.
Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
11.10.2012 між ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» (Постачальник, відповідач у справі) та ПП «Компанія Інтерпром» (Покупець, позивач у справі) був укладений договір поставки № 461 та додатки до нього.
Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується протягом строку дії договору передати у власність покупця товар вказаний в додатках до договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах договору.
Згідно п. 1.2 договору товар передається покупцю частками відповідно до додатків.
Згідно п.2.1 договору передача товару покупцю здійснюється партіями на умовах EXW- м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2 згідно правил «Інкотермс» в редакції 2000 року за умови надходження коштів попередньої оплати за відповідну партію товару, узгодженого сторонами в додатках до договору.
Згідно п.2.2 договору покупець зобов'язаний вивести товар в строки зазначені в додатках.
Згідно п. 2.3 приймання товару здійснюється на території постачальника.
Згідно п. 10.1 договору договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2012 року.
Згідно п. 3.2 договору покупець зобов'язаний перерахувати на рахунок постачальника попередню оплату у розмірі 100% вартості партії товару, зазначеної у відповідному додатку до договору не пізніше 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного додатку.
Також 11.10.12 між сторонами був підписаний додаток до договору з визначенням переліку, кількості та вартості товару на загальну суму 130 033,01 грн.
Строк поставки товар визначений як протягом 5 календарних днів з моменту перерахування 100% передплати на розрахунковий рахунок.
На виконання умов договору, відповідачем було поставлено товар на загальну суму 46 411,27 грн. за накладними від 12.10.2012. Позивачем вказаний товар був оплачений за квитанціями від 28.11.2012.
В той же час, відповідачем були виставлені, а позивачем отримані рахунки фактури на оплату товару на суму 83 621,74 грн.
Зазначені рахунки оплачені позивачем 30.11.2012 і вказана обставина не заперечується відповідачем.
В той же час, матеріалами справи та наведеними вище обставинами підтверджено, що відповідачем не був поставлений товар позивачу на суму 83 621,74 грн.
Але як було вказано вище, сторонами за договором, узгоджений певний порядок поставки товару, а саме, постачання товару здійснюється на складі продавця - відповідача у справі та саме позивач як покупець зобов'язаний вивезти відповідний товар.
При цьому, позивачем до суду не надано будь-яких доказів неможливості отримання відповідного товару за адресою м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2, на протязі 2012 - 2015 років.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу ст.11, у тому числі із договору.
Згідно ст.ст.626, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст. 598 цього кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі виникли на підставі укладеного 11 жовтня 2012 року ними договору поставки № 461.
За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Із змісту ст. 693 ЦК України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 ЦК України . Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
В даному випадку, позивачем суду не доведено, що відповідачем не була здійснена поставка товару за відповідною адресою та не надано доказів прибуття та на склад відповідача за товаром, а також відмови останнього у передачі товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вказані положення, позивач при зверненні з позовом мав обґрунтувати свої вимоги поданими суду доказами, а відповідач - спростувати доводи позивача. Тобто, виходячи з наведених приписів, згідно з принципом змагальності саме позивач мав надати суду певні докази допущення відповідачем порушень та порушення у3мов договору поставки. У разі ж надання позивачем відповідних доказів та невизнання певних обставин відповідачем, на останнього покладається обов'язок їх спростування.
В даному випадку, позивачем не було доведено суду, що саме з вини відповідача, йому не було здійснено постачання оплаченого товару.
За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 38, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Витрати з оплати судового збору покласти на позивача.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.
Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 19.10.2015
Суддя Т.А. Василенко