ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
06 жовтня 2015 року Справа № 913/625/15
Провадження №5/913/625/15
За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Інтерлінк”, м. Дніпропетровськ
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Лисичанський машинобудівельний завод”, м. Луганськ
про стягнення 30853 грн. 79 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.
Секретар судового засідання - помічник судді Гуленко К.С.
У засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за договором від 01.05.2012 № 233/П в сумі 30853 грн. 79 коп., в тому числі: 16800 грн. 12 коп. основного боргу, 12596 грн. 89 коп. інфляційних втрат, 1456 грн. 78 коп. 3% річних.
Позивач правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористалися.
Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою.
При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, подані позивачем документи, господарський суд встановив наступне.
Між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Інтерлінк” (постачальник, позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Лисичанський машинобудівельний завод” (покупець, відповідач) 01.05.2012 був укладений договір поставки №233/п, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити обладнання, відповідно до специфікації (п.1.1 договору).
Відповідно до п. 3.2 договору порядок оплати та строк поставки зазначається в специфікації № 1.
В специфікації № 1 від 01.05.2012 зазначено, що передплата в сумі 70% від вартості станка, а решта 30% - протягом 30 календарних днів після передачі товару покупцю по видатковій накладній.
Позивач поставив відповідачу товар на суму 56000 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною від 20.08.2012 № 552, що міститься в матеріалах справи (а.с. 23).
Відповідач грошові зобов'язання зі сплати за одержану продукцію виконав частково в сумі 39200 грн. 28 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 14.08.2012 № 1755, наданим позивачем.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару за ним станом на день подачі позову до суду утворився борг.
У зв'язку з викладеним, позивач звернувся за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір №233/п від 01.05.2012 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №233/п від 01.05.2012 в сумі 16800 грн. 12 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1456 грн. 78 коп. та інфляційних втрат в сумі 12596 грн. 89 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в сумі 1456 грн. 38 коп. за період з 20.09.2012 по 10.08.2015 та інфляційних втрат в сумі 12596 грн. 80 коп. за період з жовтня 2012 року по липень 2015 року.
З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача слід стягнути борг в сумі 16800 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 1456 грн. 38 коп. та інфляційні втрати в сумі 12596 грн. 80 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд 0
1. Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Інтерлінк” до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Лисичанський машинобудівельний завод” про стягнення 30853 грн. 79 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Лисичанський машинобудівельний завод”, 91047, м. Луганськ, вул. Краснодонськая, б. 5 «В», ІК 32202369 (адреса для листування: 93108, м. Лисичанськ Луганської області, вул. Коцюбинського, б. 6 «А»), на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Інтерлінк», 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, б. 7, ІК 30627766, заборгованість в сумі 16800 грн. 12 коп., 3% річних в сумі 1456 грн. 38 коп., інфляційні втрати в сумі 12596 грн. 80 коп. та судовий збір у сумі 1826 грн. 82 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.10.2015.
Суддя С.В.Вінніков
Надр. прим.
1 - до справи
2 - позивачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, 7
3 - відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою 93108, м. Лисичанськ Луганської області, вул.. Коцюбинського, 6 “А”