Кіровоградської області
13 жовтня 2015 рокуСправа № 912/3370/15
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: прокурора м. Кіровограда поданого в інтересах держави в особі Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград
про розірвання договору, зобов'язання повернути приміщення та стягнення 7507,03 грн.,
Представники сторін:
від прокуратури - ОСОБА_2, посвідчення № 033352 від 13.05.2015 року;
від позивача - ОСОБА_3, довіреність № 22/17-у від 06.01.2015 року;
від відповідача - участі не брали.
Прокурор м. Кіровограда звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Кіровоградської міської ради, яка містить вимоги наступного змісту:
стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1М.) на користь Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради заборгованості за договором оренди індивідуального визначеного майна від 02.02.2006 року № 9/17 по орендній платі в сумі 7507,73 грн.;
розірвати договір оренди індивідуально визначеного майна від 02.02.2006 року № 9/17 укладений між Управлінням власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1;
зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Управлінню власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради протягом 15 календарних днів після розірвання договору нежитлове приміщення площею 103,5 м. кв., що розташоване по вул. Київській, 35 в м. Кіровограді, вартість якого відповідно до звіту про незалежну оцінку майна становить 207 774 грн.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору оренди індивідуально визначеного майна № 9/17 від 02.02.2006 року в частині не внесення останнім орендної плати за квітень - серпень 2015 року, що на думку прокурора в даному випадку є істотним порушенням умов договору.
Ухвалою суду від 01.09.2015 року позов прийнято до розгляду, порушено провадження по справі та від сторін витребувано необхідні для розгляду справи документи.
Ухвалою суду від 24.09.2015 року розгляд справи відкладався.
В судовому засіданні 13.10.2015 року прокурор та позивач підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні присутній не був, відзив на позов не подав, позовних вимог не заперечив.
Натомість, від ФОП ОСОБА_1 12.10.2015 року до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Із тексту вказаного клопотання слідує, що відповідач не може бути присутній в судовому засіданні у зв'язку з хворобою (перебуванні на лікарняному).
Господарський суд не вбачає підстав для задоволення такого клопотання з тих підстав, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин викладених у клопотанні. Крім того, явка відповідача не визнавалась судом обов'язковою, у разі неможливості бути присутнім у судовому засіданні останній не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво своїх інтересів у суді. Також відповідач не був позбавлений можливості подати суду свої письмові заперечення.
Інших заяв чи клопотань до вирішення спору по суті від учасників судового процесу до господарського суду не надходило.
Правом на змагальність, передбаченим ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не скористався з власної ініціативи.
Згідно з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
02.02.2006 року між Управлінням власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради (далі - орендодавець, управління) та ФОП ОСОБА_1 (далі - орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного майна № 9/17 (далі - договір, а.с.11-13), який викладено 02.03.2015 року в новій редакції відповідно до додаткової угоди № 21/7 (а.с.14-17).
Відповідно до умов договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене комунальне майно нежитлове приміщення площею 103,5 кв. м. по вул. Київській, 35, що знаходиться на балансі ЖЕО № 1, вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку майна і становить 207774 грн., без урахування ПДВ (надалі - майно); ціль використання орендованого майна - розміщення майстерні по ремонту побутової техніки (п. п. 1.1. - 1.2. договору).
У розділі 2 договору сторони погодили умови передачі та повернення орендованого майна орендарю.
Так, згідно п.п. 2.1. - 2.2. договору, вступ орендаря у користування майном настав одночасно з підписанням сторонами цього договору та акта прийняття-передавання вказаного майна; передача майна в оренду не спричиняє за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається територіальна громада міста Кіровограда, а Орендар користується ним протягом строку оренди.
Відповідно до п.п. 3.1. - 3.3. договору, орендна плата визначається відповідно до методики, затвердженої рішенням Кіровоградської міської ради; за базовий місяць оренди орендна плата 892,56 грн. без урахування ПДВ і перераховується орендарем на р/р орендодавця не пізніше останнього числа поточного місяця (з урахуванням помісячного індексу інфляції). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Розмір орендної плати індексується щомісячно на офіційно встановлений індекс інфляції; зайва сума орендної плати, що надійшла орендодавцю, підлягає у встановленому порядку поверненню орендарю або заліку в рахунок наступних платежів після одержання письмової заяви від орендаря; розмір орендної плати може бути переглянутий на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку та/або орендних ставок.
Пунктом 7.1 договору встановлено, що орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно, що є комунальною власністю згідно акта прийняття-передавання майна, який підписується одночасно із цим договором, а в разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - після нотаріального посвідчення цього договору.
Цей договір діє до 11.01.2016 року (п. 11.1. договору).
Договір, в тому числі і в редакції додаткової угоди від 02.06.2015 року, підписаний орендодавцем та орендарем, скріплений круглими печатками сторін.
Порушуючи умови договору оренди, відповідач не виконує свої зобов'язання по сплаті орендних платежів за користування нежитловим приміщенням, внаслідок чого за ним рахується заборгованість за період з квітня по серпень 2015 року у сумі 7 507,73 грн.
Вищевикладене зумовило звернення прокурора м. Кіровограда в інтересах держави в особі Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради до суду з даною позовною заявою до відповідача ФОП ОСОБА_1
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням положень законодавства, які регламентують правовідносини з договору оренди.
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ст.ст. 765, 767 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню, наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
З матеріалів справи вбачається, що орендоване приміщення є комунальним майном, і спір щодо нього повинен вирішуватися відповідно до Закону України від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна" (із змінами та доповненнями). Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не допускається. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (п. 1, п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Відповідно п. 1, п. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії акта прийому-передачі від 02.02.2006 року позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, передавши в строкове, платне користування орендарю обумовлене майно (а.с.18).
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 284, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, пункту 5.2. договору, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату.
Згідно наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо сплати орендних платежів, за відповідачем рахується заборгованість за договором оренди індивідуально визначеного майна від 02.02.2006 року № 9/17 в редакції від 02.03.2015 року в сумі 7507,73 грн. за період з квітня по серпень 2015 року (розрахунок - а.с.19-20). Дана обставина відповідачем не спростована.
Враховуючи викладене, суд визнав розрахунок вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
За приписами ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 цього Кодексу. Аналогічні приписи містить ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до п. 11.4. договору оренди індивідуально визначеного майна в редакції від 02.03.2015 року передбачено, що на вимогу однієї із сторін цей договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання своїх зобов'язань другою стороною та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України та/або цим договором.
Як роз'яснив пленум Вищого господарського суду України у п. 3.1, п. 5.1 постанови від 29.05.2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", з урахуванням частини другої ст. 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002, приписи ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору. Право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповідно до розділу 3 договору оренди орендну плату за користування приміщеннями систематично не сплачував, на момент звернення з позовом не настало подій, які б давали відповідачу право вважати свої зобов'язання за спірним договором виконаними, підтверджена матеріалами справи несплата відповідачем орендної плати в установленому договором оренди порядку і розмірі за період з квітня по серпень 2015 року є випадком, встановленим п. 11.4 Договору оренди, а тому наявні підстави для розірвання договору оренди за вимогою позивача.
Задовольняючи вимогу прокурора щодо розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна від 02.02.2006 року № 9/17 господарський суд також враховує, що за рішенням суду від 06.05.2015 року у справі № 912/712/15-г з відповідача за вказаним вище договором оренди стягувалась заборгованість по орендній платі за період з серпня 2014 року по березень 2015 року, що також підтверджує систематичне невиконання відповідачем своїх зобов'язань по договору оренди.
Розглядаючи спір в іншій частині, господарський суд враховує, що відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Аналогічні приписи містить і ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, а саме: у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Відповідно до частини 2 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 11.11. договору сторони передбачили, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 15 календарних днів повертається орендарем орендодавцю.
За даних обставин, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повернути на користь Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради нежитлове приміщення площею 103,5 кв.м., що розташоване по вул. Київський, 35 в м. Кіровограді, вартість якого відповідно до звіту про незалежну оцінку майна становить 207 774 грн. шляхом складання акта приймання-передачі, є правомірними, а позов таким, що підлягає до задоволення.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється законом України №3674-VI від 08.07.2011 року "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" із заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, сплачується судовий збір у розмірі 1 розмір мінімальної заробітної плати, із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 мінімальних заробітних плат.
У ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Статтею 8 Закону України від 16.01.2014 р. № 719-VIІ "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01.01.2014 р. встановлено, що мінімальна місячна заробітна плата становить 1 218 грн.
Оскільки при пред'явленні даного позову прокурором об'єднано три позовні вимоги, одна з яких має майновий характер, а дві - немайновий, судовий збір в розмірі 4 263 грн. (1 827,00 грн. + 1 218,00 грн. х 2) відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
В судовому засіданні 13.10.2015 року господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 64, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (25014, м. Кіровоград, вул. Пальміро Тольятті, 125; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради (25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41; ідентифікаційний код 37623993) заборгованість по орендній платі в сумі 7 507,73 грн. за договором оренди індивідуально визначеного майна від 02.02.2006 року № 9/17.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Розірвати договір оренди індивідуально визначеного майна № 9/17 від 02.02.2006 року укладеного між Управлінням приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (25014, м. Кіровоград, вул. Пальміро Тольятті, 125; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути на користь Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради (25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41; ідентифікаційний код 37623993), протягом 15 календарних днів після набрання рішенням законної сили, нежитлове приміщення площею 103,5 кв.м., що розташоване по вул. Київський, 35 в м. Кіровограді, вартість якого відповідно до звіту про незалежну оцінку майна становить 207 774 грн. шляхом складання акта приймання-передачі.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (25014, м. Кіровоград, вул. Пальміро Тольятті, 125; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у м.Кіровограді /м.Кіровоград/22030001, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016, р/р 31211206783002, ідентифікаційний код 38037409, КБКД 22030001 "Судовий збір") - 4 263 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Належним чином засвідчений примірник рішення направити відповідачу за адресою: 25014, м. Кіровоград, вул. Пальміро Тольятті, 125.
Повне рішення складено 19.10.2015 року.
Суддя М.С. Глушков