Справа № 307/70/15
( у порядку ст. ст. 405, 333, 350 КПК України )
07.10.2015 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складаі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_5 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/777/378/15, відомості про яке 07 листопада 2014 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014070160001711, за апеляційними скаргами, які подали потерпіла ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_8 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 07 травня 2015 року.
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українець, гр. України, із середньою освітою, не працюючий, судимий, згідно вироку Тячівського районного суду Закарпатської області від 02.07.2014 року за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 150 годин,
визнаний винним і йому призначено покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк сім років шість місяців, а за ч. 2 ст. 389 КК України на два роки обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк сім років шість місяців.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_8 залишено попередній - тримання під вартою. Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_8 визначено рахувати з 20 листопада 2014 року.
Речові докази : зламану дерев'яну табуретку та металічний кутник - ухвалено знищити.
Згідно вироку, ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні злочинів за таких обставин.
Згідно вироку, ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
ОСОБА_8 , будучи засудженим вироком Тячівського районного суду від 02 липня 2014 року за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин, будучи ознайомленим із порядком та умовами відбування покарання громадських робіт і попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від їх відбування, у період з 01 вересня 2014 року по 06 жовтня 2014 року без поважних причин не з'являвся для відпрацювання громадських робіт на території Дубівської селищної ради, а відбув тільки 48 годин із призначених йому вироком суду 150 годин, чим злісно ухилявся від відбування громадських робіт.
Крім того, 12 листопада 2014 року приблизно о 21-ій годині, ОСОБА_8 , у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у кімнаті літньої кухні будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_10 , під час вживання спиртного, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин затіяв сварку з ОСОБА_11 , під час якої, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, наніс ОСОБА_11 один удар дерев'яною табуреткою по голові та один удар металевим предметом по тілу, після чого, витягнув ОСОБА_11 з кімнати на подвір'я, де декілька разів головою ОСОБА_11 вдарив об кам'яну сходинку, а також наніс декілька ударів руками і ногами по різним частинам тіла, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, множинних обмеженої форми крововиливів на внутрішній поверхні м'яких тканин голови, вогнища забою головного мозку в області лівої скроневої долі пластоподібної форми, крововиливів в м'які мозкові оболонки в області обох тім'яних полюсів, об'єм яких не більше 40-45 мл., прямого перелому 7 ребра зліва по середньо-підпахвинній лінії, перелому кісток носа, множинних синців та ссадин обличчя, синців лівого плеча, та обох нижніх кінцівок, забоїв м'яких тканин верхньої та нижньої губи, забійної рани чола. Вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_11 , яка є насильницькою, і наступила в результаті набряку та здавлення головного мозку, що розвинулась на фоні відкритої черепно-мозкової травми з вогнищами забою головного мозку та крововиливами під оболонки мозку.
- потерпіла ОСОБА_9 вказує на те, що вирок частково є незаконним та несправедливим, оскільки викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, внаслідок чого ОСОБА_8 незаконно визнаний винуватим, за злочин, якого не скоював. Посилається на те, що суд обґрунтовує вирок показаннями свідка ОСОБА_12 , яка неодноразово їх змінювала. Необґрунтованим вважає і посилання суду на протокол відтворення зі свідком ОСОБА_10 , яка показує, як ОСОБА_8 наносить удар табуреткою потерпілому, а в суді вказувала на те, що не бачила як обвинувачений наносив удар табуреткою. Вважає, що її син потерпілий ОСОБА_11 помер не від дій обвинуваченого ОСОБА_8 .. Просить вирок скасувати, а кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 закрити. Просить під час апеляційного розгляду справи дослідити показання свідка ОСОБА_12 , дані в судовому засіданні 23 лютого 2015 року та свідка ОСОБА_10 ;
- обвинувачений ОСОБА_8 вказує на те, що вирок є незаконним та необґрунтованим, оскільки викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, під час розгляду справи допущена неповнота та поверховість, суддею ОСОБА_13 не дотримані основні принципи і засади при здійсненні правосуддя. Вважає, що судове рішення повинно ґрунтуватись на підставі доказів здобутих під час розгляду справи судом, а не підставі доказів здобутих за рахунок шантажу та погроз побоїв. Посилається на те, що в основу обвинувачення покладена обвинувальна версія, побудована на словах свідка ОСОБА_12 , яка неодноразово змінювала показання, які є сумнівними і походять із сумнівного джерела інформації, а також на домислах та припущеннях органа досудового слідства. Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показувала, що показання про його причетність до злочину її примусили дати працівники міліції : оперуповноважений Негря та слідчий ОСОБА_14 .. Також вказує на те, що злочинів не вчиняв, жодних ударів потерпілому не наносив, що працівники міліції застосовували до нього незаконні методи слідства. Свідок ОСОБА_10 у суді показувала, що не бачила як обвинувачений наносив удар табуреткою потерпілому, а судом показання вказаного свідка у вироку викладені не вірно. Просить вирок скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити за недоведеністю його вини в скоєнні злочинів.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, про основні доводи апеляційних скарг, пояснення учасників процесу: адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора ОСОБА_5 , які не заперечували проти направлення заяв ОСОБА_8 про застосування до нього незаконних методів слідства для перевірки до прокуратури Закарпатської області, колегія суддів вважає що вказані вище твердження ОСОБА_8 підлягають до перевірки з прийняттям передбаченого законом рішення.
Так, в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 вказує на те, що під час досудового розстеження працівники міліції застосовували до нього незаконні методи слідства з метою примусити обмовити себе в скоєнні злочину, якого не вчиняв. Крім того, ОСОБА_8 вказує на те, що свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні вказувала на те, що показання про його причетність до злочину її примусили дати працівники міліції : оперуповноважений Негря та слідчий ОСОБА_14 ..
Під час розгляду справи апеляційним судом обвинувачений ОСОБА_8 підтримав вказані доводи апеляційної скарги, а також вказував на те, що після затримання його по підозрі у вчиненні злочину працівники Тячівського райвідділу міліції по імені ОСОБА_15 та ОСОБА_16 застосовували до нього незаконні методи слідства, у тому числі заходи фізичного впливу, катування, з метою примусити обмовити себе в скоєнні злочину, якого він не вчиняв. Вказував також на те, що застосування сили мало місце на 1 - поверсі у кабінеті оперуповноваженого Тячівського райвідділу міліції, що прокурор ОСОБА_17 погрожуючи, що «припише ще одну статтю» також примушував обмовити себе у скоєнні злочину.
Відповідно до ч. 3 статті 333 КПК України у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.
Під час розгляду клопотання суд враховує значення обставин, про встановлення або перевірку яких просить особа, яка звернулася з ним, можливість їх встановлення або перевірки шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та причини, з яких не були здійснені належні дії для їх встановлення чи перевірки на стадії досудового розслідування. Суд відмовляє в задоволенні клопотання прокурора, якщо він не доведе, що слідчі (розшукові) дії, про проведення яких він просить, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їх проведення.
В ухвалі суду про доручення проведення слідчої (розшукової) дії зазначається, для з'ясування або перевірки яких обставин і які саме слідчі (розшукові) дії необхідно провести, та встановлюється строк виконання доручення. Слідчі (розшукові) дії, що проводяться на виконання доручення суду, здійснюються в порядку, передбаченому главами 20 та 21 цього Кодексу.
Відповідно до статті 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Колегія суддів вважає, що з'ясування вказаного має суттєве значення для вирішення питання про легітимність доказів здобутих у підтвердження вини ОСОБА_8 в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до настання його смерті.
З метою перевірки вказаного вище та обґрунтованості доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що під час досудового слідства співробітники міліції застосовували щодо нього заходи фізичного впливу, колегія суддів визнає за необхідне дати окреме доручення по справі.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_8 вказує на застосування до нього незаконних методів слідства і прокурором ОСОБА_17 перевірку доводів апеляційної скарги та пояснень обвинуваченого даних під час розгляду справи апеляційним судом доручити прокурору Закарпатської області, за результатами якої прийняти передбачене законом рішення.
Керуючись ст. ст. 405, 333, 350 КПК України, апеляційний суд
перевірку показань обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що під час досудового розслідування кримінальної справи працівники міліції застосовували щодо нього недозволені методи слідства: побиття, катування, з метою примусити обмовити себе у вчиненні злочину, та перевірку вказаних в апеляційній скарзі доводів про застосування до свідка ОСОБА_12 незаконних методів слідства, доручити прокурору Закарпатської області, направивши йому копію ухвали.
Справу призначити до розгляду після надходження до апеляційного суду матеріалів за результатами проведеної перевірки.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: