308/983/15-ц
13.10.2015 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючої судді - Лемак О.В.
при секретарі - Ревачко І.С.,
з участю представника позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справуза позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом та виселення,-
ОСОБА_3 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування квартирою, розташованою в м. Ужгород по вул. Челюскінців,4/7. та виселення.
Мотивуючи позов тим, що 01 листопада 2011 року, він придбав у ОСОБА_5 двокімнатну житлову квартиру в місті Ужгороді по вулиці Челюскінців,4/7. Право власності на вказану квартиру зареєстровано 04 листопада 2014 року.
Однак, станом на сьогоднішній день він не може зайти у придбану квартиру та використовувати таку за її прямим цільовим призначенням, оскільки, в ній протиправно проживають відповідачі. Проживання та реєстрація відповідачів у спірній квартирі, які вже не є власниками такої, створюють йому перешкоди у здійсненні права користування та розпорядженням своїм майном.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позову підтримала та просила суд задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 заперечила проти позову та просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, хоча про час місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом, 30 грудня 2011 року, ОСОБА_5 придбав квартиру, яка розташована в місті Ужгороді по вулиці Челюскінців,4/7, у ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_6, що стверджується договором купівлі-продажу квартири від 30.12.2010 року, посвідчений приватний нотаріусом ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за №4799.
Пізніше, 01 листопада 2011 року, позивач ОСОБА_3 придбав дану квартиру у ОСОБА_5, що стверджується договором купівлі продажу квартири від 01.11.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за №4679 та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.11.2011 року №28986411.
Як зазначає позивач в позові, що проживання та реєстрація відповідачів у спірній квартирі, які вже не є власниками такої, створюють йому перешкоди у здійсненні права користування та розпорядженням своїм майном.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 дійсно зареєстровані за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Закарпатській області.
Відповідно до абзацу 6 ч.1 ст.3 Закону України „ Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно положень ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно положень ч.1, 2 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до ч.1,2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.
У відповідності до ч.1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, будинок, користуються ними для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Таким чином, проживання та реєстрація відповідачів в квартирі є перешкодою для власника здійснювати свої передбачені законом права власності в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до Закону України «Про судовий збір» позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір на користь держави у розмірі 243 грн. 60 коп., які позивач не просив стягувати з відповідачів, тому судові витрати слід віднести за рахунок позивача .
Керуючись ст.ст. 213,215, 294 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом та виселення - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою, розташованою в м. Ужгород по вул. Челюскінців,4/7.
Виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з квартири, що розташована в м. Ужгород по вул. Челюскінців,4/7.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення рішення без участі особи, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня його отримання.
Суддя Лемак О.В.