12.10.15р. Справа № 904/7930/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛІС", м. Ізюм Харківська область
до Публічного акціонерного товариства " ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості 49 384, 85 грн. за договором поставки
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 18.08.15р.;
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність №119-12/14 від 04.06.15р.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛІС" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12.10.15р., просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (далі - відповідач) суму 31 421, 60 грн. основного боргу, 4 213, 29 грн. пені, 12 647, 42 грн. інфляційних, 1 201, 74 грн. 3% річних за порушення виконання зобов'язань за договором №61-12/634 від 30.03.12р.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач не заперечує проти наявності заборгованості перед позивачем, вказує на важкий фінансовий стан підприємства, у зв'язку з чим просить суд зменшити розмір пені, нарахованої позивачем.
В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
30.03.2012 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір №61-12/634 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується в порядку і терміни, встановлені Договором, передати у власність покупця продукцію в певній кількості, відповідної якості і по цінах, що вказані в Специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти продукцію і сплатити її на умовах, визначених у Договорі (п.1.1Договору).
Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на суму 41 421,60 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи двосторонньою видатковою накладною та довіреністю на отримання матеріальних цінностей (а.с.17, 19).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).
За умовами п.3 Специфікації (а.с.14) покупець сплачує продукцію на протязі 10 календарних днів з моменту постачання.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, суд зазначає, що взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару відповідачем виконані частково на суму 10 000,00 грн., у зв'язку із чим у останнього виникла основна заборгованість перед позивачем в розмірі 31 421,60 грн., що підтверджується матеріалами справи.
На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.
Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу країни виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).
Згідно п.7.3 Договору за несвоєчасну оплату продукції, що поставлена, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, несплаченої в строк продукції за кожен день прострочення.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, згідно заяви про збільшення позовних вимог від 12.10.15р., позивач нарахував відповідачу пеню за період з 06.08.14р. по 06.02.15р. у розмірі 4 213, 29 грн., інфляційні за період з вересня 2014 року по червень 2015 року у розмірі 12 647, 42 грн. та 3% річних за період з 12.07.14р. по 12.10.15р. у розмірі 1 201, 74 грн.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.
З приводу заперечень відповідача стосовно зменшення розміру пені суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3.17.4 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» N 18 від 26.12.2011р. питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи викладене, суд не вбачає винятковості обставин, що спричинили утворення заборгованості перед позивачем, а тому, враховуючи, зокрема, фінансовий стан обох сторін, суд відхиляє заперечення відповідача щодо зменшення розміру пені.
Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.
Викладене є підставою для задоволення збільшених позовних вимог в повному обсязі.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сухий Острів, буд.3; код ЄДРПОУ 00168076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛІС" (64309, Харківська область, м. Ізюм, вул. Гоголя, буд.15/1, кімн. 45; код ЄДРПОУ 36560943) суму 31 421, 60 грн. (тридцять одна тисяча чотириста двадцять одна грн. 60 коп.) основного боргу, 4 213, 29 грн. (чотири тисячі двісті тринадцять грн. 29 коп.) пені, 12 647, 42 грн. (дванадцять тисяч шістсот сорок сім грн. 42 коп.) інфляційних, 1 201, 74 грн. (одна тисяча двісті одна грн. 74 коп.) 3% річних, 1 827, 00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя А.В. Суховаров
Повний текст підписаний - 19.10.2015р.