61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
іменем України
12.10.2015 Справа № 905/1095/15
Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Платінум» м.Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецька область
про стягнення інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 58964,36грн.
Представники сторін:
від позивача: Коноваленко О.В.-довіреність від 14.07.2015р.
від відповідача: не явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Платінум» м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецька область про стягнення інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 58964,36грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області по справі: № 905/6977/13 від 01.04.2014р.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 536, 625 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.35 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2, 13, 49, 54 Господарського процесуального кодексу України.
21.09.2015р. відповідач через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи на 15 днів в порядку вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Суд, задовольнив надане відповідачем клопотання.
02.10.2015р. позивач надав до матеріалів справи «уточнення до ціни позовної заяви».
Суд, розглянувши надане «уточнення до ціни позовної заяви», в порядку вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України розцінює наданий документ, як заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідач через канцелярію суду 07.10.2015р. надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач на надав до позовної заяви доказів щодо відкриття виконавчого провадження по справі №905/6977/13.
Представник позивача у судовому засіданні не зміг надати пояснення щодо заявлених позовних вимог.
Розглянувши надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -
Рішенням господарського суду Донецької області по справі №905/6977/13 від 01.04.2014р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Платінум» до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про стягнення заборгованості у розмірі 48819,70грн., пені у розмірі 5527,68грн. задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Платінум» м.Дніпропетровськ заборгованість у розмірі 48819,70грн., пеню у розмірі 3573,62грн., судовий збір у розмірі 1658,64грн. В решті позовних вимог відмовлено.
18.04.2014р. господарським судом Донецької області було видано наказ.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду по справі №905/6977/13 від 23.06.2014р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на рішення господарського суду Донецької області від 01.04.2014р. у справі №905/6977/13 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Донецької області від 01.04.2014р. у справі №905/6977/13 залишено без змін.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов'язання.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Посилаючись на наявність у відповідача простроченого (невиконаного) грошового зобов'язання, позивач просить стягнути: 3% річних та інфляційних витрат у розмірі 57333,06грн. за видатковими накладними: №888 від 25.06.2012р. на суму 13520,57грн. за період з 26.07.2012р. по 25.07.2015р.; №1239 від 02.08.2012р. на суму 14319,39грн. за період з 03.08.2012р. по 25.07.2015р.
Під час розгляду даних вимог суд виходить з наступного.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.
Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.
Наявність судового рішення про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов'язання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобов'язань.
Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобов'язаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.
Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.
Рішення господарського суду Донецької області по справі №905/6977/13 вступило в законну силу 23.06.2014р., позивачу було видано відповідний наказ, з яким позивач протягом року повинен був звернутись до відділу державної виконавчої служби.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що підприємство позивача не зверталось до відділу державної виконавчої служби з відповідним наказом в обумовлений законом строк, при цьому представник позивача не довів з якої причини підприємство не звернулось з відповідним наказу до виконавчої служби.
Крім того, представник позивача стверджував, що підприємство позивача не зверталось до господарського суду щодо видачі дублікату наказу в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
В матеріалах справи міститься ухвала господарського суду Донецької області (а.с.55) від 06.08.2015р. по справі №905/6977/13, якою суд ухвалив відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Платінум» м.Дніпропетровськ про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу суду від 18.04.2014р. до виконання по справі №905/6977/13. Ухвала набрала законної сили 06.08.2015р.
Чинне законодавство не обмежує право кредитора звернутись до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Однак, при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування 3% на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Таким чином, позивач мав право звернутись до суду з відповідним позовом після набрання рішенням законної сили, тобто після 23.06.2014р., при умові відкритого виконавчого провадження у разі, якщо відповідачем добровільно не сплачена заборгованість.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, в зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 43, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В :
Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Платінум» м.Дніпропетровськ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя О.Ю. Філімонова
Дата складання повного тексту рішення 15.10.2015р.
Надруковано 3 примірника:1-до справи;1-позивачу;1-відповідачу