Справа № 308/10040/14-ц
07 вересня 2015 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді Ференц А.М.
секретаря - Пазяк С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
ВСТАНОВИВ?
У позові зазначається, що згідно письмового договору позики, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за №303, позивачем ОСОБА_1 було надано ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 44600,00 гривень терміном до 30 червня 2014 року включно, а відповідач ОСОБА_2 зобов'язувався повернути дані кошти відповідно до умов Договору позики грошових коштів.
Відповідно до п. 2 Договору позики грошових коштів позивач передав відповідачу дані грошові кошти під час підписання даного Договору.
В ході виконання даного Договору, відповідач ОСОБА_2 не виконав умови Договору і до теперішнього часу борг не повернув, чим взяті на себе зобов'язання не виконав.
Позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за Договором позики грошових коштів в розмірі 44600,00 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак представник позивача ОСОБА_4 07 вересня 2015 року надав Клопотання, згідно якого просив позовну заяву розглянути без їх участі та підтримав позовні вимоги в повному обсязі, відповідач ОСОБА_2 у судові засідання не з'являвся, письмові заперечення не надав, хоча був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи.
Дослідивши матеріали справи, позовну заяву та додані до нього документи позивача, вивчивши наявні матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити в повному обсязі за наступних підстав.
Як вбачається з Договору позики грошових коштів від 25 березня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Юрійовем, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за №303, позивач ОСОБА_1 надав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 44600,00 гривень терміном до 30 червня 2014 року, які відповідач ОСОБА_2 зобов'язався погасити відповідно до умов Договору позики. На підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором позики грошових коштів, позивач згідно п. 2 даного Договору надав грошові кошти в сумі 44600,00 гривень відповідачу ОСОБА_2 при підписанні вищезазначеного Договору, про що свідчить підписи позивача та відповідача на даному договорів.
Відповідач ОСОБА_2 порушив свої зобов'язання за Договором позики грошових коштів від 25 березня 2014 року та несвоєчасно здійснив погашення заборгованості, що підтверджується п. 6 Договору позики, згідно якого вбачається, що: "Документом, що підтверджує безспірність заборгованості Позичальника та встановлює прострочення виконання зобов'язань буде вважатися оригінал даного договору, котрий знаходиться у Позичальника". Даний оригінал Договору позики грошових коштів був представлений позивачем у судовому засіданні.
Станом на 04.08.2014 року борг відповідача перед позивачем складає 44600,00 гривень.
У відповідності до ч.1 ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Також, як передбачено, ч.2 та ч.4 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Крім того, ч. 1 ст. 209 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
При таких обставинах, укладений договір позики грошових коштів між заявником та боржником, є письмовим правочином, який відповідає формі передбаченої ст. ст. 209, 639, 1047 ЦК України.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За таких умов, між позивачем та відповідачем у належній формі була досягнута згода щодо всіх істотних умов, а тому з підстав передбачених ч. 2 ст. 1046 Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
При таких обставинах, як випливає з положення п. 1 договору позики від 25 березня 2014 року, що відповідач отримав від позивача грошову суму коштів у розмірі 44600,00 грн. під час підписання договору позики і відповідач стверджує, що підписання договору підтверджує факт передання коштів йому у позику.
У відповідності до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Як передбачено, ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Також, як передбачено ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" від 01.03.2013 №3 Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108-114 ЦПК).
Більше того, в п. 4 договору позики від 25 березня 2014 року зазначено, що повернення позиченої суми грошей повинно бути в місті Ужгороді готівкою.
Наведені вище обставини ґрунтуються на положенні ч. 8 ст. 110 Цивільно-процесуального кодексу України, якою передбачено, що позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
З метою забезпечення реалізації закріплених прав і свобод людини та громадянина ОСОБА_5 України встановлює відповідні правові гарантії. Зокрема, у частині першій статті 59 ОСОБА_5 України закріплено право кожного на правову допомогу. Право на правову допомогу - це гарантована ОСОБА_5 України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги.
Процесуальним законодавством передбачена можливість стягнення витрат на правову допомогу з протилежної сторони в процесі у разі винесення позитивного рішення суду на вашу користь. Так, ч. 1 ст. 88 Цивільно-процесуального кодексу України закріплює, що стороні, на користь якої винесено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
У свою чергу, ст. 79 Цивільно-процесуального кодексу України відносить до судових витрат і витрати на правову допомогу. Таким чином, при стягненні витрат на правову допомогу визначального значення набуває саме документальне підтвердження понесених витрат.
Також з відповідача слід утримати на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 446,00 гривень на підставі ст. 88 ЦПК України.
Також, з відповідача слід утримати на користь позивача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 974,40 гривень. Ст. 79 ЦПК України встановлено, що до судових витрат також відносяться і витрати на правову допомогу. Таким чином, при стягненні витрат на правову допомогу визначального значення набуває саме документальне підтвердження понесених витрат. В матеріалах справи міститься розрахунок вартості правової допомоги.
На підставі вказаного та керуючись ст.ст. 209, 526, 530, 610, 611, 623, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 79, 88, 213, 215, 294 ЦПК України, Постанова Пленуму Вищого Спеціалізованого суду "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" від 01.03.2013 №3, суд, -
ВИРІШИВ?
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, м. Ужгород, вул. Добрянського, 10/11, ідентифікаційний номер заборгованість на суму 44600,00 гривень (сорок чотири тисячі шістсот гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 446,00 гривень (чотириста сорок шість гривень) сплачених судових витрат та 974,40 гривень (дев'ятсот сімдесят чотири гривні 40 копійок) понесених витрат на правову допомогу.
Заяву про перегляд рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя: А.М. Ференц