61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
іменем України
06.10.2015 Справа №905/1311/15
Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,
при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ, ЄДРПОУ 00100227, в особі відокремленого підрозділу «Донбаська електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Артемівськ Донецької області, ЄДРПОУ 23344104,
до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Віраж-Авто», м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 05505992,
про стягнення 46 909,12 грн.,
за участю уповноважених представників:
від позивача: Грачов Є.О. - за довіреністю,
Страшко В.М. - за довіреністю,
від відповідача: не з'явився, -
Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ, в особі відокремленого підрозділу «Донбаська електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Артемівськ Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №01-16/1422 від 31.07.2015р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віраж-Авто», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 46 909,12 грн., у тому числі 35 077,09 грн. суми заборгованості, 558,12 грн. 3% річних, 9 176,57 грн. інфляційних витрат, 2 097,34грн. сума пені.
З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1311/15 визначено суддю Кротінову О.В.
07.08.2015р. означений позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1311/15.
В подальшому розгляд справи відкладався на підставі приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору про технічне забезпечення електропостачання №74 від 28.04.2009р. із відповідачем, несвоєчасне виконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості визначених договором послуг, що надані протягом грудня 2013р. - червня 2015р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних, інфляційних витрат.
На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок заявлених позовних вимог, у копіях: договір про технічне забезпечення електропостачання споживача №74 від 28.04.2009р. із додатками №2 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії» до нього, акти прийому-передачі №б/н від 31.12.2013р., від 31.01.2014р., від 28.02.2014р., від 31.03.2014р., від 30.04.2014р., від 31.05.2014р., від 30.06.2014р., від 31.07.2014р., від 31.08.2014р., від 30.09.2014р., від 31.10.2014р., від 30.11.2014р., від 31.12.2014р., від 31.01.2015р., від 28.02.2015р., від 31.03.2015р., від 30.04.2015р., від 31.05.2015р., від 30.06.2015р., рахунки-фактури №038010 від 31.12.2013р., №038404 від 31.01.2014р., №038735 від 28.02.2014р., №039150 від 31.03.2014р., №039411 від 30.04.2014р., №039794 від 31.05.2014р., №040095 від 30.06.2014р., №040386 від 31.07.2014р., №040512 від 31.08.2014р., №040743 від 30.09.2014р., №040976 від 31.10.2014р., №041335 від 30.11.2014р., №041806 від 31.12.2014р., №041989 від 31.01.2015р., №042295 від 28.02.2015р., №042471 від 31.03.2015р., №042792 від 30.04.2015р., №043117 від 31.05.2015р., №043398 від 30.06.2015р., супровідні листи позивача на адресу відповідача №01-54/55 від 09.01.2014р., №01-54/312 від 04.02.2014р., №02-54/623 від 05.03.2014р., №01-54/961 від 03.04.2014р., №01-54/1327 від 06.05.2014р., №02-54/1639 від 04.06.2014р., №02-54/1865 від 02.07.2014р., №01-54/2330 від 06.10.2014р., №01-54/2608 від 05.11.2014р., №01-54/2891 від 04.12.2014р., №01-54/46 від 06.01.2015р., №01-54/237 від 06.02.2015р., №01-54/422 від 05.03.2015р., №01-54/665 від 06.04.2015р., №01-54/892 від 12.05.2015р., №01-54/1050 від 04.06.2015р., №01-54/1252 від 03.07.2015р. разом із копіями рекомендованих повідомлень до них, претензії №01-16/356 від 03.03.2015р. про стягнення заборгованості за невиконання зобов'язань по оплаті за перетікання реактивної електричної енергії з урахуванням штрафних санкцій з додатками до неї, рішення господарського суду Донецької області від 22.11.2011р. по справі №7/263, від31.05.2012р. по справі №5006/25/17/2012, від 23.04.2013р. по справі №905/1350/13-г, від 20.03.2014р. по справі №905/942/14, а також представлено суду документи, у підтвердження правового статусу підприємства позивача та його структурного підрозділу.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.11, 16, 22, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 610-611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.14, 67, 181, 193, 217, 218, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
01.09.2015р. через канцелярію суду представником позивача подано клопотання №б/н від 01.09.2015р, яким до матеріалів справи долучено у копіях: акти прийому-передачі №б/н від 30.04.2014р., від 30.06.2014р., від 31.03.2015р., від 30.04.2015р., від 31.05.2015р., від 30.06.2015р., від 31.07.2015р.
21.09.2015р. представником відповідача надано лист №180/42 від 21.09.2015р., у якому повідомлено про направлення відповідачу актів звірки розрахунків за період з 01.12.2013р. по 31.07.2015р., які отримано останнім 29.08.2015р., про що свідчить додана копія повідомлення про вручення поштового відправлення, та вказано на відсутність відповіді відповідача з цього приводу, окрім того, позивачем звернуто увагу суду на те, що ним не нараховано на суму боргу за липень-вересень 2014р. пені, 3% річних та інфляційних витрат, за браком доказів, а просить лише стягнути суму заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії за вказаний період.
30.09.2015р. відповідачем заявлено клопотання №25/09 від 25.09.2015р. про проведення розгулу справи, призначеного на 06.10.2015р., без його участі.
Також, 30.09.2015р. відповідачем надано відзив №25/09 від 25.09.2015р. на позовну заяву по справі №905/1311/15, відповідно до якого позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 35 077,09 грн. визнано, в частині нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних витрат заперечує, за тих обставин, що за адресою м.Маріуполь, вул.Челябинська, 1г (яка розташована у с.м.т. Старий Крим), де надавались послуги ТОВ «Авто-Віраж» по забезпеченню перетоків реактивної електроенергії виробництва (комплекс будівлі Асфальтно-бетонного заводу), у 2014р. було безоплатно розміщено військову частину, у зв'язку з чим виробництво було призупинено на невизначений термін та до наступного часу підприємство не працює і знаходиться у тяжкому фінансовому становищі.
До відзиву додано у копіях: документи у підтвердження правового статусу підприємства, довідка Донецького прикордонного загону східного регіонального управління прикордонної служби України №б/н від 02.10.2014р. про розташування з 02.10.2014р. підрозділу Донецького прикордонного загону у будівлі за адресою м.Маріуполь, вул.Челябинська, 1г та належить ТОВ «Віраж-Авто», договори передачі у користування №296-14 від 01.10.2014р. та №19-15 від 01.01.2015р., витяг з свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14119783 від 03.04.2007р., договори оренди повітряної смуги на безоплатній основі №297-14 від 01.10.2014р. та №297-14/215-15 від 15.09.2015р.
Документи долучено до матеріалів справи.
06.10.2015р. представником позивача вдруге долучено до матеріалів справи лист №180/42 від 21.09.2015р. із копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення датованого 29.08.2015р.
Представники позивача у судовому засіданні 06.10.2015р. підтримали позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 06.10.2015р. не з'явився, витребувані документи надано.
Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Так, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.
З огляду на таке, клопотання відповідача №25/09 від 25.09.2015р. про проведення розгулу справи, призначеного на 06.10.2015р., без його участі, задоволено судом.
Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Частинами 1 та 2 ст.67 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.
28.04.2009р. між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Донбаська електроенергетична система» (далі по тексту - позивач або власник мереж) та Товариством з обмеженого відповідальністю «Віраж-Авто» (далі по тексту - відповідач або споживач) укладено договір про технічне забезпечення електропостачання №74 (далі по тексту - договір), за умовами якого власник мереж зобов'язався забезпечити технічну можливість передачі електричної енергії споживачу в обсягах згідно з договором про постачання або купівлі-продажу електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електроенергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує надані послуги, визначні пунктом 4.1 цього Договору, в тому числі за перетікання реактивної електроенергії на межі балансової належності.
Пунктом 17 додатку №2 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії» до Договору передбачено, що за підсумками розрахункового періоду до 6 дня періоду, наступного після розрахункового, власник мереж надсилає споживачу розрахункові документи на оплату за перетікання реактивної електроенергії. Кошти оплати за перетікання реактивної електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок власника мереж протягом 5 банківських днів від дня отримання розрахункових документів.
Додаток №2 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії» набирав чинності з 01.06.2009р.
Означений договір укладено на строк до 31.12.2009р., набирав чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством (пункт 10.7 Договору).
Матеріали справи не містять доказів припинення дії вказаного договору.
Отже, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.
Відтак, договір №74 від 28.04.2009р. є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними Договором.
Договір підписаний без розбіжностей та скріплено печатками підприємств, а тому зазначені зобов'язання сторін є чинними, та в силу положень статей 525, 526 ЦК України обов'язковими до виконання.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально-господарського інтересу.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Матеріали справи містять акти прийому-передачі №б/н від 31.12.2013р., від 31.01.2014р., від 28.02.2014р., від 31.03.2014р., від 30.04.2014р., від 31.05.2014р., від 30.06.2014р., від 31.07.2014р., від 31.08.2014р., від 30.09.2014р., від 31.10.2014р., від 30.11.2014р., від 31.12.2014р., від 31.01.2015р., від 28.02.2015р., від 31.03.2015р., від 30.04.2015р., від 31.05.2015р., від 30.06.2015р., від 31.07.2015р., що підписані сторонами та скріплені печатками.
Згідно даних актів позивач надав відповідачу послуги із забезпечення перетікань реактивної електроенергії протягом грудня 2013р. - червня 2015р. загальною вартістю 35 077,09 грн.
Акт прийому-передачі №б/н від 31.07.2015р. до уваги судом не прийнято, оскільки не відноситься до спірного періоду.
З представлених суду доказів вбачається, що позивачем відповідачу виставлені та отримані ним рахунки на оплату наданих послуг, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачу.
Так, рахунки-фактури №038010 від 31.12.2013р. за грудень 2013р. отримано 14.01.2014р., №038404 від 31.01.2014р. за січень 2014р. отримано 12.02.2014р., №038735 від 28.02.2014р. за лютий 2014р. отримано 17.03.2014р., №039150 від 31.03.2014р. за березень 2014р. отримано 11.04.2014р., №039411 від 30.04.2014р. за квітень 2014р. отримано 15.05.2014р., №039794 від 31.05.2014р. за травень 2014р. отримано 11.06.2014р., №040095 від 30.06.2014р. за червень 2014р. отримано 09.07.2014р., №041989 від 31.01.2015р. за січень 2015р. отримано 28.02.2015р., №042295 від 28.02.2015р. за лютий 2015р. отримано 26.03.2015р., №042471 від 31.03.2015р. за березень 2015р. отримано 18.04.2015р., №042792 від 30.04.2015р. за квітень 2015р. отримано 02.06.2015р., №043117 від 31.05.2015р. за травень 2015р. отримано 16.06.2015р., №043398 від 30.06.2015р. за червень 2015р. отримано 17.07.2015р.
Отримання рахунків-фактур №040386 від 31.07.2014р. за липень 2014р., №040512 від 31.08.2014р. за серпень 2014р., №040743 від 30.09.2014р. за вересень 2014р., №040976 від 31.10.2014р. за жовтень 2014р., №041335 від 30.11.2014р. за листопад 2014р. та №041806 від 31.12.2014р. за грудень 2014р. відповідач не заперечує.
Проте, відповідач розрахунки за надані послуги у грудні 2013р. - червні 2015р. не здійснив, у зв'язку з чим порушив строки обумовлені сторонами у договорі.
Отже, приймаючи до уваги викладені обставини справи, вбачається, що позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку із забезпечення перетікань реактивної електроенергії за спірним правочином протягом грудня 2013р. - червня 2015р., вартістю у вищенаведених розмірах та невиконання відповідачем в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошового зобов'язання з оплати отриманих послуг у приведеному періоді в загальній сумі 35 077,09грн.
Відповідачем доказів, що свідчать про сплату цієї суми заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.
Зі змісту відзиву №25/09 від 25.09.2015р. на позовну заяву, відповідачем суму основного боргу у розмірі 35 077,09 грн. визнано у повному обсязі.
Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч.6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронюваних законом інтересів.
За змістом ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.
В контексті означених норм, суд зауважує на наступному.
По-перше, визнання позову опосередковано належною письмовою формою, визначеною ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України.
По-друге, визнання позову здійснено уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою - Маляренко Т.І. (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.11.2014р. серія АД №282991).
По-третє, сторонами у розглядуваних правовідносинах є лише позивач та відповідач, отже, судом не вбачається підстав для порушення прав і обов'язків інших осіб внаслідок визнання відповідачем грошових вимог позивача за вказаними правовідносинами.
З огляду на наведене, виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення суми боргу у у повному обсязі.
Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі внесення платежів, передбачених пунктом 4.1 цього Договору, з порушенням термінів споживач сплачує власнику мереж пеню в розмірі 0,1 % але не більш подвійної облікової ставки за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання становить 9 176,57 грн. (нарахування здійснено за зобов'язаннями грудня 2013р. - червня 2014р., січня-червня 2015р., першим днем прострочення визначено наступний день за днем належного виконання розрахунку у розумінні п.17 додатку №2 до спірного правочину, початок розрахунку у місяць, в який повинен бути здійсненим платіж та по 31.07.2015р.).
За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті «Бизнес» від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга» (п.3.2 означеної Постанови).
Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.
Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), і тому є не вірним та не може бути прийнятий для нарахування цих вимог.
Здійснив перерахунок інфляційних витрат, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», у межах визначеного позивачем періоду, суд дійшов висновку про їх дійсний розмір в загальній сумі 8 647,10грн.
Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних - 558,12 грн. (нарахування здійснено за зобов'язаннями грудня 2013р. - червня 2014р., січня-червня 2015р., першим днем прострочення визначено наступний день за днем належного виконання розрахунку у розумінні п.17 додатку №2 до спірного правочину, та по 31.07.2015р.).
Перевіривши розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», суд дійшов висновку про їх задоволення у повному обсязі.
За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов'язання становить 2 097,34 грн. (нарахування здійснено за зобов'язаннями грудня 2013р. - червня 2014р. із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, оскільки встановлений у договорі розмір такої штрафної санкції у цей час перевищував останню, січня-червня 2015р. із розрахунку 0,1%, першим днем прострочення визначено наступний день за днем належного виконання розрахунку у розумінні п.17 додатку №2 до спірного правочину, з дотриманням приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України).
Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Перевіривши арифметичний перерахунок даних позовних вимог, у межах періоду встановленого позивачем, що не суперечить приписам п.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України та умовам укладеного договору, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», суд дійшов висновку про задоволення пені у розмірі 2 097,33 грн.
Відповідач у відзиві №25/09 від 25.09.2015р. просить відмовити у задоволенні 3% річних, пені та інфляційних витрат повністю, з огляду на: за адресою м.Маріуполь, вул.Челябинська, 1г (яка розташована у с.м.т. Старий Крим), де надавались послуги ТОВ «Авто-Віраж» по забезпеченню перетоків реактивної електроенергії виробництва (комплекс будівлі Асфальтно-бетонного заводу), у 2014р. було безоплатно розміщено військову частину, у зв'язку з чим виробництво було призупинено на невизначений термін та до наступного часу підприємство не працює і знаходиться у тяжкому фінансовому становищі.
Проте, викладені обставини у розумінні чинного законодавства України та приписів ст.625 Цивільного кодексу України не можна розцінювати, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання/не належне виконання грошових зобов'язань за наведеним правочином, також беручи до уваги період невиконання спірних господарських зобов'язань відповідачем.
Відсутності вини у невиконанні зобов'язань по сплаті за надані послуги згідно договору про технічне забезпечення електропостачання №74 від 28.04.2009р. протягом грудня 2013р. - червня 2015р. не підтверджено доказами у розумінні приписів господарського процесуального законодавства.
До того ж слід зауважити на приписах ст.42 Господарського кодексу України, відповідно до яких суб'єкти господарювання самостійно, на власний ризк здійснюють господарску діяльність, і, з відсиланням на положення п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, не звільняються від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобов'язання.
З огляду на таке, заперечення відповідача з цього приводу судом не прийнято.
Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позовні вимоги Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ, в особі відокремленого підрозділу «Донбаська електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Артемівськ Донецької області, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Віраж-Авто», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 46 909,12грн., у тому числі 35 077,09 грн. суми заборгованості, 558,12 грн. 3% річних, 9 176,57 грн. інфляційних витрат, 2 097,34 грн. сума пені, задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віраж-Авто» (87549, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Котляревського, б.34; код ЄДРПОУ 05505992, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01036, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 25, ЄДРПОУ 00100227, п/р НОМЕР_1 у АТ «Укрексімбанк», МФО 322313) в особі відокремленого підрозділу «Донбаська електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (84500, Донецька область, м.Артемівськ, вул.Патріса Лумумби, б.№97; код ЄДРПОУ - 23344104) 46 379,64 грн., у тому числі 35 077,09 грн. суми заборгованості, 558,12 грн. 3% річних, 8 647,10 грн. інфляційних витрат, 2 097,33 грн. сума пені, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1 806,38 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. В судовому засіданні 06.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.
6. Повний текст рішення складено та підписано 12.10.2015р.
Суддя О.В. Кротінова