Справа № 303/2980/15-ц
№ 2/303/1798/15
Рядок стат.звіту - 1
13 жовтня 2015 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючої - судді Гутій О.В.
при секретарі Фозекош І.І.
з участю позивача ОСОБА_1
її представника ОСОБА_2
представника відповідача
ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 сільської ради, ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Мукачівська районна державна нотаріальна контора про визнання недійсними свідоцтв про право власності та свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання незаконними та скасування рішення, встановлення факту постійного проживання та визнання права користування земельною ділянкою в порядку спадкування -
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 сільської ради, ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Мукачівська районна державна нотаріальна контора, в якому просить скасувати свідоцтво про право власності (САА №410188) на житловий будинок №4 по вул. Церковній (Тельмана) в с. Павшино Мукачівського району, видане на ім'я померлого ОСОБА_6, згідно з рішенням виконкому ОСОБА_5 сільської ради №53 від 05 листопада 2004 року; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, що відкрилася після смерті ОСОБА_6, померлого 05 вересня 2003 року, виданого державним нотаріусом Мукачівської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7 23 грудня 2004 року на ім'я ОСОБА_3; визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_5 сільської ради №400 від 24 квітня 2015 року щодо надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,0668 га по вул. Церковна, б/н села Павшино Мукачівського району. Також просить встановити факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, померлої 26 липня 2003 року з 1993 року та до дня смерті останньої; визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд орієнтовною площею 0,0668 га за адресою: с. Павшино, вул. Церковна (Тельмана), 4-а Мукачівського району в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8, померлої 26 липня 2003 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що рішення ОСОБА_5 сільської ради, свідоцтво про право власності та свідоцтво про право на спадщину за законом суперечать нормам матеріального права та порушують право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою, оскільки, згідно записів погосподарських книг ОСОБА_5 сільської ради за період 1953-2015 років, викладених у Довідці №02-21/141 від 14 квітня 2015 року, головою домогосподарства №4 по вул. Тельмана (Церковна) села Павшино Мукачівського району був ОСОБА_9, який помер 28 вересня 1973 року. Після його смерті головою домогосподарства стала його дружина ОСОБА_8. Домогосподарство складалося з житлового будинку 1953 року побудови, загальною площею 35 кв. м., розташованого на земельній ділянці 0,13 га, у 1978 році на території вищевказаного домогосподарства ОСОБА_6 збудував житловий будинок площею 50 кв. м. Таким чином, домогосподарство №4 по вул. Тельмана в с. Павшино Мукачівського району було поділено на два домогосподарства. Позивач, ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_6 та народилася 25 серпня 1973 року у будинку бабусі ОСОБА_8, де проживали її батько та мати. У 1990 році між позивачем та її батьками почали виникати сварки та суперечки, через які у 1993 році вона була змушена піти жити у будинок бабусі - ОСОБА_8 з якою починаючи з 1993 року постійно та безперервно проживала однією сім'єю, була пов'язана з нею спільним побутом, спільно вела господарство. Померла ОСОБА_8 26 липня 2003 року. Оскільки ОСОБА_8 не мала ані дітей, ані інших родичів, які б мали право на прийняття спадщини, то таке право виникло у ОСОБА_1 Позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8, як за правилами ЦК УРСР, оскільки вступила в управління та володіння майном, так і за правилами ЦК України, так як проживала із спадкодавцем на момент смерті. Отже, ОСОБА_1, як спадкоємиця четвертої черги, успадкувала після смерті ОСОБА_8, померлої 26 липня 2003 року, право власності на житловий будинок №4-а по вул. Церковній (Тельмана) в с. Павшино Мукачівського району та право користування земельною ділянкою, на якій він розташований, однак не оформила в установленому законом порядку правовстановлюючі документи. Поряд з цим, ОСОБА_6 помер 05 вересня 2003 року. Після його смерті відкрилася спадщина, яку прийняла ОСОБА_3 ОСОБА_10 не був сином ОСОБА_8 та відповідно її спадкоємцем, а тому ОСОБА_3 не набула права на спадщину, що відкрилася після її смерті. Вже після смерті ОСОБА_6, а саме 05 листопада 2004 року, виконавчим комітетом ОСОБА_5 сільської ради оформлено за ним право власності на житловий будинок №4 по вул. Церковній (Тельмана) в с. Павшино Мукачівського району з надвірними спорудами, яке суперечить нормам цивільного законодавства, оскільки згідно ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Таким чином, свідоцтво про право на спадщину за законом від 23 грудня 2004 року, яке видане на підставі незаконно оформленого свідоцтва про право власності на майно є недійсним. Через відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а також наявність спору є необхідним визнання за ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою площею 0,06 га за адресою: с. Павшино, вул. Церковна (Тельмана) 4-а Мукачівського району в судовому порядку.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні з мотивів, викладених у запереченні та застосувати наслідки спливу позовної давності.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності.
Представник відповідача ОСОБА_5 сільської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник третьої особи Мукачівської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, вирішення позовних вимог залишив на розсуд суду.
Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.
Судом встановлено, що згідно записів по господарських книг ОСОБА_5 сільської ради за період 1953-2015 років, викладених у Довідці №02-21/141 від 14 квітня 2015 року, головою домогосподарства №4 по вул. Тельмана (Церковна) села Павшино Мукачівського району був ОСОБА_9, який помер 28 вересня 1973 року. Після його смерті головою домогосподарства стала його дружина ОСОБА_8 (а.с. 10).
Згідно довідки №69 від 05.02.2015 року, виданої виконкомом ОСОБА_5 сільської ради про те, що на день смерті громадянки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3 (Церковна), 4 «а», Мукачівського району Закарпатської області, яка померла 26.07.2003 року (актовий запис №08 від 28.07.2003 року, складений виконкомом ОСОБА_5 сільської ради), згідно записів по господарської книги від 2001-2005 рр. №3, особовий рахунок №195 (ст.14) ніхто не був зареєстрований, але проживала разом з нею ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка була зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5 (Церковна), №4 (а.с. 12).
Як вбачається з акту обстеження, інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_11 було проведено обстеження домоволодіння в с. Павшино, вул. Церковна (Тельмана), №4/а, власником якого є ОСОБА_8, яка померла 26.07.2003 р. При обстеженні дворогосподарства було виявлено, що житловий будинок не придатний для проживання, відсоток зносу 85% (а.с.13).
Згідно довідки, виданої виконкомом ОСОБА_5 сільської ради від 22.06.2015 року № 02-21/342 літера «А» до нумерації будинків додавалася для розрізнення дворогосподарств, окремого рішення про присвоєння адресного номера виконкомом сільської ради не приймалося (а.с.56).
Згідно рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради №53 від 05.11.2004 року вирішено оформити право власності на домоволодіння в с.Павшино по вул. Церковна (Тельмана) №4 головою дворогосподарства - на ОСОБА_6, батька позивача, видати свідоцтво на право власності та зареєструвати вищевказане домоволодіння (а.с.100).
Поряд з цим, ОСОБА_6, помер 05.09.2003 року, тобто до оформлення права власності на домоволодіння, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ФМ №182067, виданого повторно 22.01.2015 року (а.с.8).
Згідно із ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи (здатність мати цивільні права та обов'язки) припиняються у момент її смерті.
Однак, позивач оспорюючи свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане на ім'я померлого ОСОБА_6, не оспорює саме рішення на підставі якого це свідоцтво видане.
Крім того, в матеріалах справи оспорюване свідоцтво відсутнє.
У зв'язку з цим, у задоволенні позовної вимоги про скасування свідоцтва про право власності (САА № 410188) на житловий будинок № 4 по вул. Церковній (Тельмана) в с. Павшино слід відмовити.
Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, яку прийняла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23 грудня 2004 року (а.с.17).
Позивач оскаржуючи це свідоцтво про право на спадщину за законом як на підставу своїх вимог посилається на те, що воно видане на підставі незаконно оформленого свідоцтва про право власності.
Однак, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства та те, що не підлягає задоволенню позовна вимога про скасування свідоцтва про право власності, вимога позивача про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом також не підлягає задоволенню.
Також судом встановлено, що відповідно до рішення ОСОБА_5 сільської ради від 24.04.2015 року № 400 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» відповідачу ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд орієнтовною площею 0,0668 га по вул. Церковна , б/н с. Павшино в межах населеного пункту.
Відповідно до ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу; рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки; Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.
Натомість позивач всупереч вимогам ст.ст. 10,11,59,60 ЦПК України, згідно яких суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; кожна з сторін зобов'язана довесті ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може грунтуватися на припущеннях, а обставини справи, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, не довела, що оскаржуване рішення порушує її право власності чи користування на вказану земельну ділянку чи інші права та законні інтереси, позбавляє її можливості користуватися своїм майном.
У зв'язку з цим у задоволенні вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_5 сільської ради від 24.04.2015 року № 400 також слід відмовити.
Що стосується позовної вимоги про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_8 з 1993 року та до дня смерті останньої, тобто до 26 липня 2003 року, суд приходить до такого висновку.
Як вбачається з доказів, досліджених у судовому засіданні, позивач з 1990 року до 2010 року була зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6.
Крім того, як вбачається з довідки №02-21/205 від 23.06.2015 року, виданої виконкомом ОСОБА_5 сільської ради про те, що місцем проживання до часу переїзду в будинок свого чоловіка ОСОБА_12 громадянки ОСОБА_1 був будинок №4, по вул. Церковна (Тельмана), власником якого являлась гр.ОСОБА_13 місце проживання гр. ОСОБА_1 за попередні п'ять років до дня смерті гр. ОСОБА_8, яка померла 26.07.2003 року, можна визначити за заявою свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, за даними яких, вона проживала за вказаний період не більше року. ОСОБА_8 останні 5 років свого життя постійно проживала у власному будинку за №4 по вул. Церковна (Тельмана) с. Павшино, у дворогосподарстві (в одному дворі) разом з донькою пасинка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4,онуком пасинка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7 (помер 20.10.2002 р.), онуком пасинка ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_8, дружиною пасинка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, донькою пасинка ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_10, онукою пасинка ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_8, онукою пасинка ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_11, зятем пасинка ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_12 (а.с. 51-52, 53,54).
Оскільки окремий адресний номер будинку 4-а не присвоювався, позивач проживала та була зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5 (Церковна) , 4 в тому числі і разом з ОСОБА_8, то у задоволенні цієї позовної вимоги також слід відмовити.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Також позивач просить суд визнати за нею право користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд орієнтовною площею 0,0668 га за адресо. с. Павшино, вул. Церковна (Тельмана), 4-а Мукачівського району в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8.
Як на підставу своєї вимоги позивач вказує те, що будинок зруйнований, однак через відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку та наявність спору є необхідність визнання за нею права користування земельною ділянкою в судовому порядку.
Главою 86 ЦК, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про нотаріат", підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.
Як вбачається з відповіді Мукачівської районної державної нотаріальної контори від 22.09.2015 року 348/01-16 спадкова справа за померлою 26 липня 2003 року ОСОБА_8 не заведена, спадкоємці померлої до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини не зверталися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с. 107-108).
Отже, позивачем не надано суду належних доказів відсутності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, зокрема відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, що є підставою для відмови у задоволенні і цієї позовної вимоги.
Що стосується заяви відповідача ОСОБА_3 про застосування строків позовної давності, то суд приходить до такого висновку.
Згідно із ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
З урахуванням позовних вимог, в межах яких суд розглядає справи - встановлення факту постійного проживання та визнання права користування земельною ділянкою в порядку спадкування, то строк позовної давності позивачами не пропущено.
Щодо позовної вимоги про скасування свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину за законом, то, як зазначає позивач, вона про оскаржувані свідоцтва дізналася у 2015 року (коли відповідач ОСОБА_3 звернулася з заявою до ОСОБА_5 сільської ради про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки), інших даних матеріали справи не містять, а тому строк позовної давності і щодо цих позовних вимог не пропущено.
Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 14, 57-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 15, 377, 1218, 1225,1264,1301 ЦК України суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 сільської ради, ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Мукачівська районна державна нотаріальна контора про визнання недійсними свідоцтв про право власності та свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання незаконними та скасування рішення, встановлення факту постійного проживання та визнання права користування земельною ділянкою в порядку спадкування відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали учать у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуюча О.В. Гутій