Справа №173/973/15-ц
Провадження №2/173/570/2015
18 серпня 2015 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
у складі:
головуючого судді Трофимової Н.А.
при секретареві Зубачевській О.А.
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АвтоФінанс» про захист прав споживача, визнання пункту 12.1 договору недійсним, розірвання договору фінансового лізингу та стягнення коштів, -
13.05.2015 року представник позивача звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АвтоФінанс» про захист прав споживача, визнання пункту 12.1 договору недійсним, розірвання договору фінансового лізингу та стягнення коштів. Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 лютого 2015 р. позивачем та відповідачем було укладено договір Фінансового лізингу № 001114, згідно якого предметом Лізингу по договору є Нyundai Accent. Відповідно до умов Договору лізингодавець бере на себе зобов»язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на умовах, передбачених договором. В усній формі представник відповідача роз»яснила, що позивач повинен спочатку сплатити передплату за транспортний засіб в сумі 36100 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого з ним буде укладено договір лізингу і протягом декількох днів відповідач передасть в користування предмет лізингу. В той же день, позивачем було сплачено рахунок на суму 36100 грн. з зазначенням призначення платежу за організацію за договором № 001114. Однак, представником не було роз»яснино призначення платежу, який виявився адміністративним платежем, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов»язані з підготовкою та укладенням договору. Позивач же вважав, що це часткова оплата вартості транспортного засобу, на підставі чого просить визнати п. 12.1 договору фінансового лізингу № 001114 з додатками від 18.02.2015р. - недійсним. Розірвати договір фінансового лізингу № 001114 з додатками від 18.02.2015р. Стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» сплачені кошти в розмірі 36100 грн. Стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» сплачені комісію банку в розмірі 216.60 грн. Судові витрати покласти на відповідача.
В судове засідання позивач не з'явився, про час, день та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Представник позивача в судове засідання з'явився позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити за підстав, вказаних в позовній заяві. Надалі надав заяву з проханням розглядати справу за його відсутністю (а.с.85).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, день та місце судового засідання повідомлений належним чином. Надав суду письмові заперечення в яких зазначав, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження невиконання зобов'язань з боку відповідача. Адміністративний платіж відноситься до лізингових платежів та не суперечить умовам договору та нормам цивільного законодавства. Зазначав, що лізингова діяльність відноситься до фінансових послуг, проте ні є банківською діяльністю, тому на цю діяльність не розповсюджуються акти Національного банку України. Просив відмовити позивачеві у задоволенні позову (а.с.44-49). Також представник відповідача надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю (а.с.43).
Суд, заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 18.02.2015 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія „АвтоФінанс» укладено договір фінансового лізингу №001114, предметом якого є автомобіль є транспортний засіб, а саме „ Нyundai Accent, вартістю 13622, 64 доларів США, що еквівалентно 361000 гривень (а.с.11-19). Відповідно до цього договору відповідач (лізингодавець) зобов'язався придбати у свою власність предмет лізингу і передати його позивачу (лізингоодержувачу) у користування на строк та на умовах передбачених договором.
У Додатку №1 до Договору фінансового лізингу (графік сплати авансового платіжу) зазначені наступні платежі: вартість предмету лізингу - 13622,64 дол. США; авансовий платіж 50%; сума виплат авансового платіжу 6811,32 дол. США; щомісячний авансовий платіж 567,61 дол. США; адміністративний платіж (10%) 1362,26 дол. США; комісія за передачу (3%) 408,68 дол. США. Період погашення вартості предмета лізингу визначений у дванадцять місяців. Курс долара на день укладання договору - 26,5 грн. (а.с.18).
Відповідно до пункту 4.1 договору відповідач зобов'язався передати позивачеві у користування предмет лізингу не пізніше 120 робочих днів з дня отримання на поточний рахунок відповідача наступних платежів: адміністративного платежу, Авансового платіжу, комісії за передачу предмета лізингу - разі наявності; оплати різниці до вже сплаченого авансового платіжу на умовах, викладених у п. 9.4 ст. 9 даного Договору, або різниці до вже сплаченого авансового платіжу на умовах, викладених у п. 9.6 ст. 9 даного Договору.
На виконання умов договору позивач сплатив на рахунок лізингодавця адміністративний платіж у сумі 36100 грн., що є першочерговим одноразовим платежем, який становить 10 % ціни договору (а.с. 20). Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив лише адміністративний платіж (10%), який, відповідно до договору сплачується лише за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору (пункт „Визначення термінів договору).
Відповідно до п. 12.1 Договору фінансового лізингу, лізингоодержувач який сплатив Адміністративний платіж, частково або повністю сплатив Авансовий внесок та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити Лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвати Договір, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу Лізингнодавця. У строк, встановлений чинним законодавством, Лізингодавець розглядає заяву Лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу та/або частини Авансових платежів, 40% (сорок відсотків) Лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку не повертається.
Листом від 24.03.2015р. позивач звернувся до відповідача з проханням розірвати договір фінансового лізингу та повернення авансового платіжу у розмірі 36100 грн. (а.с.82-83).
Листом від 08.04.2015р. за № 45 відповідач повідомив позивача, що Договір лізингу №001114 від 18.02.2015р. вважається розірваним з 26.02.2015р. Проте зазначав, що позивачем здійснений адміністративний платіж, який не підлягає поверненню (а.с.84).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Несправедливими є, зокрема, умови договору про надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Оскільки п.12.1 Договору фінансового лізингу надає можливість відповідачеві не повертати позивачу сплачений адміністративний платіж, при достроковому розірвання договору, при цьому договір не встановлює право позивача на одержання відповідної компенсації за здійснення такого платежу, то в силу ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови цього пункту договору в частині неповернення адміністративного платежу є несправедливими та підлягають визнанню недійсними з моменту укладання договору, тобто з 18.02.2015р.
У ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Так, відповідно до Цивільного кодексу України, а саме статей 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), а також до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
За положеннями ст.ст. 655, 759 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» , сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом;г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Пунктом 17 статті 1 «Визначення термінів» Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
За п. 18 статті 1 «Визначення термінів» Закону України «Про захист прав споживачів» продавецем - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.
Відповідно до п. 22 статті 1 «Визначення термінів» Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Отже із системного аналізу зазначених норм, убачається, що лізингові платежі складаються із винагороди (платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно) та компенсаційних виплат (сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; компенсацію відсотків за кредитом інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу).
Як убачається із змісту Договору фінансового лізингу адміністративний платіж - це платіж, який позивач сплачує відповідачеві за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору (пункт „Визначення термінів договору).
Таким чином, адміністративний платіж ні є сплатою виногради позивачеві за послуги, оскільки перевірка, розгляд та підготовка документів для укладення договору відповідачем, ні є послугою в розумінні пункту 17 статті 1 «Визначення термінів» Закону України «Про захист прав споживачів», так як не являється благом що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Також адміністративний платіж не відноситься до компенсаційних виплат, оскільки договором не передбачено та відповідачем не доведено існування у нього витрат пов'язаних з виконанням договору в розмірі 10% від предмету лізингу (розмір адміністративного платежу).
Отже, сплата адміністративного платежу не відповідає положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Закону України «Про фінансовий лізинг» та Закону України «Про захист прав споживачів» оскільки по суті передбачає перерахування коштів позивачем без наступного отримання ним товару або послуг, тобто предмету споживання.
В силу ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючі вищевикладене та беручі до уваги відсутність доказів про передачу предмета лізингу позивачеві, надання йому послуг на суму адміністративного платежу або наявність витрат у відповідача, які підлягають компенсації позивачем, то грошові кошти у сумі 36100 грн., сплачені позивачем, як адміністративний платіж, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи, що спірний договір фінансового лізингу розірваний в досудовому прядку та на момент звернення позивача до суду вже був розірваним, тобто право позивача на дострокове розірвання договору не було порушено, то в силу ст. 3 ЦПК України не підлягає захисту, тому позовні вимоги в частині розірвання договору фінансового лізингу задоволенню не підлягають.
Також не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача сплаченої позивачем комісії банку у розмірі 216 грн. 60 коп., з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Проте позивачем не доведена наявність у відповідача обов'язку повернути позивачеві кошти, які він сплатив банку за надання йому (позивачеві) банківських послуг.
Згідно з п.7 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 81, 88 Цивільного процесуального кодексу України, позивач звільнена від сплати судових витрат при зверненні з позовом про захист прав споживачів та вони стягуються з відповідача. Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 243 грн. 60 коп. за вимогу немайнового характеру - визнання недійсним п. 12.1 договору та 243 грн. 60 коп. за вимогу майнового характеру - стягнення коштів, а всього 487 (чотириста вісімдесят сім) грн.. 20 - коп..
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 214-215, 217-218 ЦПК України, суд,
Позов представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АвтоФінанс» про захист прав споживача, визнання пункту 12.1 договору недійсним, розірвання договору фінансового лізингу та стягнення коштів, - задовольнити частково.
Визнати недійсним п. 12.1 Договору фінансового лізингу №001114 від 18.02.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія „АвтоФінанс», в частині неповернення адміністративного платежу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АвтоФінанс» (01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, офіс 9СД2, код ЄРДПОУ 38104479, р/р 26006379153 в ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» МФО 380805) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (51600 Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м. Верхньодніпровська, вул. Тітова, 82 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кошти в розмірі 36100 (тридцять шість тисяч сто) грн.
В решті позову, -відмовити
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АвтоФінанс» (01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, офіс 9СД2, код ЄРДПОУ 38104479, р/р 26006379153 в ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» МФО 380805) на користь держави судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн.. 20 - коп.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н.А. Трофимова