Справа № 138/2786/15-а
Провадження №:2-а/138/62/15
15 жовтня 2015 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді: Лисенко Т.Ю.,
за участю: секретаря Гавінчук О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІДПС роти ДПС УДАІ УМВС України у Вінницькій області старшого сержанта міліції Глущенка Сергія Вікторовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
09.10.2015 ОСОБА_1 звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В обґрунтування позовної заяви, позивач посилається на невідповідність оскаржуваної постанови вимогам ч. 1-3 ст. 283 КУпАП, а також на порушення відповідачем порядку розгляду протоколу про адміністративне правопорушення.
Позивач в судове засідання не прибув, в позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, заяв чи клопотань від нього до суду не надходило. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, в порядку ст. 38 КАС України, що відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України дає суду підстави вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
04.10.2015 відповідачем було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 170959, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255,00 грн.
Вказана постанова, як вказує позивач, винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 № 192259 від 04.10.2015, згідно якого позивач, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на 55 км автодороги Житомир-Могилів-Подільський перевищив швидкість руху на 27 км/год, рухався зі швидкістю 87 км/год в населеному пункті, чим порушив п. 12.4 ПДР України.
Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свобод в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1-3 статті 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайта в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Дослідивши оригінал оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що вказаним вимогам КУпАП оскаржувана постанова не відповідає, оскільки з усіх вимог до неї, визначених вказаною статтею КУпАП, вона містить лише прізвище та ініціали особи, щодо якої розглядалась справа, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення, реквізити для сплати адміністративного стягнення, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок оскарження рішення.
Крім того, до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Також у рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення в аспекті того, чи можна словосполучення "за місцем його вчинення", яке міститься у цьому положенні, розуміти як таке, що дозволяє здійснювати розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення одразу після складення протоколу при розгляді справ щодо оскарження постанов про адміністративні правопорушення, передбачені у статті 122 Кодексу, зокрема про перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху, Конституційний Суд України прийшов до таких висновків:
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Згідно з Кодексом ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи).
У частині першій статті 277 Кодексу закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації ії відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).
Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності. Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.
Конституційний Суд України вирішив, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Отже, відповідач повинен був завчасно повідомити позивача про день час та місце розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 04.10.2015 серії АП2 №192259 відносно нього, надавши достатній часовий інтервал для підготовки до захисту своїх прав, що відповідачем зроблено не було, оскільки, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення він складений 04.10.2015 о 18 год. 35 хв., а його розгляд здійснено на місці відповідачем вже о 18 год. 40 хв., тобто через 5 хвилин після його складання, що з огляду на вказане рішення Конституційного Суду України та вимоги ст. 268 КУпАП, свідчить про порушення права позивача на захист.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена з порушенням вимог ст.ст. 268, 283 КУпАП.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справи на основі наявних доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідач, на виконання вказаних норм, не надав суду належні та допустимі докази на підтвердження правомірності прийнятої ним постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 62 ч. 3 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відтак, суд вважає, позовну заяву такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 62 ч. 3 Конституції України, ст.ст. 122 ч. 1, 251, 268, 283 КУпАП, ст.ст. 2, ч. 3, 10, 11, 38, 70, 71, 86, 159-162, 171-2 КАС України суд, -
Позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 170959 від 04 жовтня 2015 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: Т.Ю. Лисенко
Повний текст постанови складено 19.10.2015.