Справа № 128/3037/15-к
Іменем України
13 жовтня 2015 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2 ,
з участю
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201502420000210 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, раніше не судимого
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, -
Старший солдат ОСОБА_4 призваний під час мобілізації 27 серпня 2014 року ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, де проходив військову службу по 28 липня 2015 року на посаді водія бронетранспортера 1 роти 3 взводу 3 відділення.17 березня 2014 року Указом В.о. Президента України №303/2014 оголошено часткову мобілізацію в Україні та, відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», саме з 17 березня 2014 року в країні почав діяти особливий період, який діє по даний час. З 10 квітня 2015 року по 13 квітня 2015 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 командування надало звільнення на святкування «Пасхи» на вихідні дні. 14 квітня 2015 року старший солдат ОСОБА_4 в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1,2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, став на шлях злочинної діяльності - умисно без поважних причин не з'явився до підрозділу військової частини НОМЕР_1 , що дислокується в АДРЕСА_2 . Знаходячись за межами підрозділу військової частини НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_4 проводив час на власний розсуд за адресою: АДРЕСА_1 , маючи об'єктивну можливість повернутись до військової частини. 08 травня 2015 року старший солдат ОСОБА_4 самостійно повернувся до військової частини НОМЕР_1 . Таким чином старший солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 14 квітня 2015 року, діючи з прямим умислом та з метою ухилитися від військової служби, в умовах особливого періоду, без поважних причин не з'явився до підрозділу військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), та в подальшому проводив час на власний розсуд, проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 , і лише 08 травня 2015 року повернувся до підрозділу військової частини НОМЕР_1 , тобто був відсутній на службі понад десять діб, чим вчинив нез'явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, вчинене в умовах особливого періоду, тобто злочин, передбачений ч. 4 ст. 407 КК України.
Вказані дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 4 ст. 407 КК України, тобто незявлення вчасно на службу без поважних причин.
В судовому засіданні по даному кримінальному провадженні прокурором було надано угоду про визнання винуватості від 13.10.2015 року між прокурором військової прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №4201502420000210, та обвинуваченим ОСОБА_4 . Згідно даної угоди, обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.407 КК України. Також вказаною угодою сторони погодили ОСОБА_4 покарання за вказаною статтею і з застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в прибуток держави, що складає 3 400 грн. (три тисячі чотириста).
Враховуючи викладене, вивчивши надані матеріали угоди про визнання винуватості обвинуваченим, вислухавши думку прокурора, який підтримав вимогу про затвердження даної угоди про визнання винуватості обвинуваченим, думку обвинуваченого та його захисника, які просили затвердити надану суду угоду про визнання винуватості, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч.4, 5 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, в будь-який момент до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Так, злочин, який вчинив обвинувачений ОСОБА_4 , відповідно ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження даної угоди судом, розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_4 і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання, із застосуванням ст. 69 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373, 374, 469 - 470, 472 - 476 КПК України, суд
Затвердити угоду від 13.10.2015 року укладену між прокурором військової прокуратури Вінницького гарнізону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 про визнання винуватості.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 200 (двісті) неоподаткованих мінімумів доходів громадян в дохід держави, що складає 3400 грн (три тисячі чотириста).
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя: