328/3103/15-ц
19.10.2015
2/328/1057/15
Іменем України
(заочне)
19 жовтня 2015 року м. Токмак
Токмацький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Погрібної О.М.,
при секретарі Мацинській О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Токмак цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів,
встановив:
19 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з відповідача за Договором-заявою №313731/18484/3-15 від 04.02.2015 року про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» в національній валюті грошові кошти у розмірі 49000 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі заступника начальника відділення №13 Філії «Запорізьке РУ» ОСОБА_2 був укладений Договір-заява №313731/18484/3-15 від 04.02.2015 року про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» в національній валюті на суму вкладу 49000 грн. строком розміщення до 04.05.2015 року із подальшими укладенням додаткової угоди до нього б/н від 06.05.2015 року про продовження строку розміщення грошових коштів в сумі 49000 грн. на період з 05.05.2015 року по 05.08.2015 року включно.
Факт внесення грошових коштів підтверджується відповідною квитанцією.
Пунктом 6 Договору передбачено, що після закінчення строку, визначеного п.1 цього Договору-заяви, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п. 5.1 Основних умов.
03.08.2015 року позивач звернувся до відділення №13 Філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит» із заявою про повернення Вкладу.
Однак відповідач депозитні кошти не повернув та письмової відповіді не надав.
Отже, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по депозитному вкладу на суму 49000 гривень.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити з підстав, викладених в позові, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до ст. 74 ЦПК України; заперечень проти позову не надав, клопотань про перенесення розгляду справи не надходило. Суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України та ухвалює про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі заступника начальника відділення №13 Філії «Запорізьке РУ» укладений Договір-заява №313731/18484/3-15 від 04.02.2015 року про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» в національній валюті на суму вкладу 49000 грн. на строк з 04.02.2015 року до 04.05.2015 року у порядку та на умовах, визначених в Договорі-заяві та в Основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Основні умови), крім того 04.02.2015 року була укладена додаткова угода б/н до договору про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» №313731/18484/3-15 від 04.02.2015 року, яка визначає порядок нарахування та виплати відсотків.
06.05.2015 року між сторонами була укладена додаткова угода б/н до Договору-заяви №313731/18484/3-15 від 04.02.2015 року про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» в національній валюті, якою був продовжений строк розміщення грошових коштів в сумі 49000 грн. на період з 05.05.2015 року по 05.08.2015 року включно.
Відповідно до п.2 Договору-заяви за час користування коштами вкладу протягом строку, визначеного п.1 цього договору-заяви, Банк нараховує і виплачує вкладникові проценти за ставкою 25 % річних, відповідно додаткової угоди від 06.05.2015 року - 15 % річних.
Факт внесення грошових коштів підтверджується відповідною квитанцією, виданою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 04.02.2015 року.
Пунктом 6 Договору-заяви передбачено, що після закінчення строку, визначеного п.1 цього Договору-заяви, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п.5.1 Основних умов.
Відповідно до п. 5.1 Основних умови залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит», у випадку закінчення строку розміщення Строкового вкладу, визначеного у Договорі-заяві, та умовами якого не передбачено можливості продовження строку розміщення Строкового вкладу після закінчення строку розміщення Строкового вкладу, визначеного у Договорі-заяві, кошти з Строкового вкладного рахунку повертаються Вкладникові шляхом видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок, а дію Договору припиняється.
03.08.2015 року позивач звертався до відділення № 13 філії Запорізького РУ АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з заявою про повернення грошових коштів за депозитом, однак ніякої письмової відповіді не отримав.
Відповідно до довідки, наданої суду 09.10.2015 року за депозитним договором №313731/18484/3-15 від 04.02.2015 року залишок коштів станом на 18.09.2015 р. складає: 49000 грн. - невиплачена сума депозиту.
Відповідач свої обов'язки по поверненню депозитного вкладу не виконує.
Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Суд вважає, що в даному випадку відповідач допустив неналежне виконання взятих зобов'язань перед позивачем, оскільки банк був зобов'язаний повернути позивачу депозитні кошти в строк закінчення дії договору - 05.08.2015 року в повному обсязі.
Не повернення банком депозитних вкладів суперечить укладеним між сторонами договорам та діючому законодавству, адже умови депозитного Договору-заяви встановлюють обов'язок банка повернути вкладникові депозит.
Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до ч. 2 ст. ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором. (п. 2.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління НБУ №516 від 03.12.2003 року. (далі -Положення від 03.12.2003 р. №516)).
Згідно п. 1.2. Положення від 03.12.2003 р. №516, договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад (депозит).
Банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком. За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (п. 3.3. Положення від 03.12.2003 р. №516).
Відповідно до ч. 3 ст. 1058 ЦК України, до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
А згідно вимог ст. 1075 ч. 1 ЦК України договір банківського рахунку також підлягає розриванню за заявою клієнта у будь-який час.
Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Грошові кошти згідно договору депозиту належать позивачеві на праві приватної власності.
Відповідно до змісту ст. 41 Конституції України, ст. 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Європейський суд з прав людини у справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ (No 2) зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.
Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини, [ВП], № 13279/05, § 56, 20 жовтня2011 року)».
Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав».
Відмовляючись повернути одночасно всю суму коштів, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.
Таке порушення виявилося в наступному: у ст.1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Будь-які розпорядження НБУ, викладені в постановах чи інших документах є за своїм характером підзаконними нормативними актами та не можуть суперечити закону або змінювати його зміст. В разі, якщо підзаконні нормативно-правові акти не відповідають нормі Закону, то їх застосування до вирішення спірних правовідносин є недопустимим.
Право Національного банку України, використовуючи адміністративний метод банківського регулювання, встановлювати заборону та обмеження щодо вчинення банківськими установами певних дій (операцій) закріплено у Законі України «Про банки та банківську діяльність».
Так, згідно ч. 1 ст. 66 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України шляхом встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.
Згідно ст. 56 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов до висновку про необхідність застосування в даному випадку положень статей 1058, 1060 ЦК України, відповідно до яких відмова відповідача у достроковій видачі депозиту є незаконною. Як вже зазначалося, положення ЦК України передбачають обов'язок банку повернути вклад на першу вимогу вкладника.
В зв'язку з цим при вирішенні даного спору суд керується вимогами Закону України N 435-IV, яким є Цивільний кодекс України, який має більшу юридичну силу.
Встановивши такі обставини, суд дійшов висновку про невідповідність дій банку вимогам закону та умовам укладених з банком договорів. Адже, відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, про що Верховний Суд України зазначив в постанові від 12 вересня 2012 року, справа № 6-90цс12.
Слід зазначити також, що укладаючи договір банківського вкладу, банк брав на себе певні ризики, а тому погіршення економічної ситуації в країні не є підставою для невиконання ним своїх договірних зобов'язань.
Згідно з ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Згідно п. 1.6. «Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», затвердженого постановою Правління НБУ №516 від 03.12.2003 року, Банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти: - у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті; - у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті; - у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок відкритий у банківських металах, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - у національній валюті.
В даному випадку позивачем вносилися грошові кошти в національній валюті, гривні, він просить повернути грошові кошти у валюті вкладу, тобто в гривні.
В порушення зазначених норм, позивач позбавлений права користуватися своїм майном. В даному випадку його майном є грошові кошти, які відповідач отримав від позивача на умовах строковості та платності, та до цього моменту не повернув, тому вимоги щодо стягнення банківського вкладу в розмірі 49000 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Розмір судового збору, що підлягає сплаті становить 490 грн.
Так, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 490 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57-60, 64, 88, 209, 212-215, 218,224-226 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» (юридична адреса: 03141, м. Київ, вул. Артема, будинок № 60 Реквізити: код банку: 300131, ЕДПОУ: 09807856, к/р №32001170801 в ГУ НБУ у м. Києву і Київській області, МФО 321024) на користь ОСОБА_1 суму вкладу за Договором-заявою №313731/18484/3-15 від 04.02.2015 року про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» в національній валюті в розмірі 49000 (сорок дев'ять тисяч) грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк» «Фінанси і Кредит» на користь держави судовий збір в розмірі 490 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя