1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/9303/15-а 2-а/335/226/2015
(в порядку скороченого провадження)
29 вересня 2015 року суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Соболєва І.П., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання права, визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що має стаж роботи на посаді судді місцевого та апеляційного судів Запорізької області на день звільнення з останньої посади судді апеляційного суду Запорізької області - 33 роки 1 місяць і 6 днів. З урахуваннямстажу, який зараховується до стажу роботи судді та дає право на відставку, отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на день звільнення з останньої посади судді апеляційного суду Запорізької області їїстаж складає 35 років 06 днів.Зазначила, що згідно з ч. 3 ст. 141 Закону України № 2453-VІ «Про судоустрій та статус суддів» в редакції Закону від 12 лютого 2015 року або ч. 3 ст. 138 цього Закону в редакції від 7 липня 2010 року з урахуванням рішення Конституційного суду від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 вона має право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у максимальному розміру - 90% від суддівської винагороди працюючого судді.
Також у позові зазначила, що з 1 серпня 2005 року позивачці було призначено і нараховане щомісячне грошове утримання, яке вона, як працюючий суддя отримувала до 2011 року у розмірі 90% заробітної плати, згодому зв'язку з прийняттям Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №2453-УІ від 7 липня 2010 року, виплату грошового щомісячного утримання було припинено до часу виходу у відставку.
Зчервня 2010 року до березня 2015 року включно вона, як працюючий суддя отримувала пенсію за віком, виплата якої була припинена згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-ІV (в редакції від 2 березня 2015 року).
У березні 2014 року нею були подані необхідні документи до Вищої ради юстиції України із заявами до Вищої ради юстиції та Верховної Ради України про відставку.
Її відставка прийнята Верховною Радою тільки 16 липня 2015 року. Постановою №634-VIII «Про звільнення суддів» вона звільнена з посади судді апеляційного суду Запорізької області в зв'язку з відставкою, а 5 серпня 2015 року головою апеляційного суду Запорізької області виданий наказ про її звільнення з посади судді та виключено зі штату у зв'язку з відставкою.
Тобто з березня 2014 року, коли суддею були подані відповідні документи про звільнення з посади судді у зв'язку з відставкою, протягом більше ніж 15 місяців не було вирішено питання про її звільнення з посади судді у відставку або відмові у звільненні в передбачений законом строк в установленому порядку.
5 серпня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя з заявою про призначення що місячного довічного грошового утримання з довідкою бухгалтерії про заробіток працюючого судді за останній робочий рік перед звільненням.
8 серпня 2015 року відповідач письмово відмовив їй у призначенні щомісячного довічного грошового утримання з посиланням на Закон України №213-VIII від 2 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», згідно з п. 5 Прикінцевих положень якого з 1-го червня 2015 року скасовуються положення щодо нарахування щомісячного довічного грошового утримання, передбаченого Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
У зв'язку з відмовою у призначенніщомісячногодовічного грошового утриманняїй поновленовиплатуранішенарахованоїпенсії за віком.
На підставі викладеного, позивач просила суд визнати дії управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо відмови у призначенніщомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці протиправними, зобов'язати відповідача призначити та виплачувати їй щомісячне довічне грошове утримання, як судді у відставці в розмірі 90% посадового окладу діючого судді з 06.08.2015 року без обмеження граничного розміру з урахуванням довідки, виданої апеляційним судом Запорізької області від 05.08.2015 року та виплатити заборгованість, що виникла з урахуванням раніше виплаченої пенсії.
Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя позов не визнало. В своїх письмових запереченнях посилається на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя. Відповідно до протоколу від 17.06.2010 року № 8208363 з 16.06.2010 року позивачці призначено пенсію за віком обчислену за нормами Закону України «Про загальнообов'язковедержавнепенсійнестрахування».
На підставі постанови Верховної Ради Українивід 16.07.2015 № 634-УІІІ «Про звільненнясуддів» наказом голови Апеляційного суду Запорізькоїобластівід 03.08.2015 № 99-к ОСОБА_1 05.08.2015 було виключено зі складу суддів Апеляційного суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Згідно з абз. 4 ч. 5 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII) максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Наведені вище нормативні акти спростовують твердження позивача про наявність законних підстав для призначення довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого судді без обмеження граничного розміру.
Окрім того, відповідач звертає увагу на те, щовідповідно до ч. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII у разінеприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про КабінетМіністрівУкраїни», «Про судовуекспертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органа місцевогосамоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового і Митного КодексівУкраїни, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
У зв'язку з тим, що Верховна Рада України своєчасно не прийняла відповідного закону, з 1червня 2015 року було скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно, зокрема, до Закону України «Просудоустрій і статус суддів».
Також управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя в своїх запереченнях зазначило, що з 1 червня 2015 року не лише втратили чинність усі без винятку норми ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а й почала діяти норма ч. 5 Прикінцевих положень Закону Україні «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Щодо призначення пенсії суддям у відставці на загальних підставах відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вважають, що чинне законодавство не дає позивачці права на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, тому у задоволенні позову просили відмовити.
Суд, дослідив матеріали справи та докази, які надані в обґрунтування вимог, в запереченнях, вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, ОСОБА_1 є суддею Апеляційного суду Запорізької області, яка звільнена у зв'язку з поданням заяви про відставку.
ОСОБА_1 має стаж роботи на посаді судді місцевого та апеляційного судів Запорізької області на день звільнення з останньої посади судді апеляційного суду Запорізької області - 33 роки 1 місяць і 6 днів. З урахуванням стажу, який зараховується до стажу роботи судді та дає право на відставку, отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на день звільнення з останньої посади судді апеляційного суду Запорізької областіїї стаж складає 35 років 06 днів.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року N 2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менш 20 років, що визначено ст. 131 цього закону, має право подати заяву про відставку.
Заява про відставку подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.
На час подання заяви про відставку діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року N 2453-VI .
14 березня 2014 року суддею Джавага Г.М. були подані відповідні документи про звільнення з посади судді у зв'язку з відставкою.
На підставі постанови Верховної Ради України від 16.07.2015 № 634-УІІІ «Про звільнення суддів» наказом голови апеляційного суду Запорізької області від 03.08.2015 № 99-к ОСОБА_1 05.08.2015 було виключено зі складу суддів Апеляційного суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
З вини державних органів, які відповідають за своєчасне подання та звільнення з посади, вонавийшла у відставку не з квітня 2014 року, як передбачено ст.126 Конституції України, а більш, як через 15 місяців.
Отже, 16.07.2015 року постановою Верховної Ради України № 634-УІІІ «Про звільнення суддів» вона була звільнена з посади та отримала формальну можливість реалізувати своє право на відставку та звернутися до Управління Пенсійного фонду України у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя за оформленням щомісячного грошового утримання судді у відставці.
05.08.2015 року вона звернулася до управління Пенсійного фонду України у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
8 серпня 2015 року відповідач письмово відмовив їй у призначенні щомісячного довічного грошового утримання з посиланням на Закон України №213-VIII від 2 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», згідно з п. 5 Прикінцевих положень якого з 1-го червня 2015 року скасовуються положення щодо нарахування щомісячного довічного грошового утримання, передбаченого Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Також судом встановлено, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевськомурайоні м. Запоріжжя.
З 1 серпня 2005 року позивачці було призначено і нараховане щомісячне грошове утримання, яке вона, як працюючий суддя отримувала до 2011 року у розмірі 90% заробітної плати, згодом у зв'язку з прийняттям Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №2453-УІ від 7 липня 2010 року, виплату грошового щомісячного утримання було припинено до часу виходу у відставку.
З червня 2010 року до березня 2015 року включно вона, як працюючий суддя отримувала пенсію за віком, виплата якої була припинена згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-ІУ (в редакції від 2 березня 2015 року).
Відповідно до протоколу від 17.06.2010 року № 8208363 з 16.06.2010 року їй призначено пенсію обчислену за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ч.1 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року N 2453-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Постановою Верховного Суду України від 17.03.2015 року визначено, що довічне грошове утримання нараховується чи перераховується з моменту виникнення права, при цьому взявши за основу рішення Конституційного Суду України №3-рп/2013 щодо позиції стосовно гарантій незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та наданням їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його життєвого рівня, оскільки суддя обмежений в праці заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді, як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).
Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є неособистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересахосіб, якізвертаютьсядо суду та очікуютьнеупередженогоправосуддя.
Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про судоустрій і статус суддів» від 10.07 1998 року, за яким рівень винагороди суддям за виконання ними спричинити вплив на їхні рішення або взагалі на поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість; статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставкуіз посади судді і який здійснював повноваження судді протягом строку, право на отримання виплат, рівень яких має якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посадісудді.
Крім цього, Пленум Верховного Суду України 03.07.2015 року прийняв постанову №14 «Про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) положень частини третьої, абзацу четвертого та речення першого абзацу шостого частини п'ятої ст.141 Закону України від 12.02.2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» у взаємозв'язку з положеннями підпункту 5 пункту 2, пункту 17 розділу 1, пункту 5 розділу 3 Закону України від 2.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» стосовно звуження гарантій матеріального забезпечення та соціального захисту суддів у відставці положенням ст. 8, ч. 1 ст. 21, ч. 1 п.п. 2,9 частини 5 ст.126 Конституції України.
Також суд враховує, що з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 підлягає застосуванню ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції до змін, внесених Законом №3668-VI, відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Відносини по даній конкретній справі між позивачем та державними органами, щодо виконання ст.126 Конституції Українивиникли з квітня 2014 року, а не з 06.08.2015 року, коли набрав чинності Закон України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким звужені гарантії матеріального забезпечення та соціального захисту суддів у відставці.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя при розгляді заяви про призначення судді щомісячного довічного грошового утримання зобов'язане було керуватися правовими нормами, які діяли на час, коли у неї виникло право на відставку і призначити та нарахувати судді Джавага Г.М. щомісячне довічне грошове утримання починаючи з дня звернення до Управління Пенсійного фонду, тобто з 06.08.2015 р.
Згідно розрахунку стажу, який виданий апеляційним судом Запорізької області, ОСОБА_1 на день звільнення з останньої посади судді апеляційного суду Запорізької області має стаж роботи 35 років 06 днів. Зазначений стаж роботи даєїй право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у максимальному розміру - 90% від суддівської винагороди працюючого судді без обмеження граничного розмірущомісячногодовічного грошового утримання.
З урахуванням зазначених вище обставин та положень закону, ст.11 КАС України, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі та слід визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя в призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного утримання, як судді у відставці і зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя призначити щомісячне довічне грошове утримання позивачу з 06.08.2015 року, як судді у відставці, та здійснювати його виплату в розмірі 90% заробітної плати діючого судді згідно подання апеляційного суду Запорізької області від 05.08.2015 року з урахуванням раніше виплаченої пенсії за віком.
Керуючись ст.ст.159 - 163 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання права, визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя в призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного утримання, як судді у відставці - неправомірною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 20508396, адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. № 2-б) призначити щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер1957620083, адреса: 69091, м. Запоріжжя, вул. Н.-ДанченкаАДРЕСА_1) як судді у відставці, та здійснювати його виплату в розмірі 90% посадового окладу діючого судді з 6 серпня 2015 року згідно довідки Апеляційного суду Запорізької області від 5 серпня 2015 року з урахуванням раніше виплаченої пенсії за віком.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: І.П.Соболєва