Дата документу 19.10.2015
Справа № 320/7861/15-ц
Провадження № 2/320/3825/15
19 жовтня 2015 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді: Іваненко О.В.,
при секретарі: Михайловій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним в частині покупця договору купівлі-продажу квартири,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним в частині покупця договору купівлі-продажу квартири.
В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що на початку березня 2014 року він вирішив вкласти власні кошти в нерухомість та зайнявся пошуком квартири, яка б його влаштувала. Наприкінці березня 2014 року із газети Кур'єр він знайшов об'явлення про продаж квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3 на праві власності. В ході переговорів з ОСОБА_3 вони домовилися про те, що продаж квартири буде вчинений за 149000 грн., хоча ринкова вартість квартири складала 226433 грн. Після усної домовленості з ОСОБА_3 вони спільно звернулися до нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, та 13 квітня 2014 року він, його дружина ОСОБА_5, його батько ОСОБА_2, його співробітник ОСОБА_6 та ОСОБА_3 зустрілися у нотаріуса, де він виявив, що забув взяти власний паспорт, а тому попросив батька ОСОБА_2, виступити покупцем за договором купівлі продажу, а потім через деякий час переоформити квартиру на нього як на фактичного набувача квартири. Таким чином 13 квітня 2014 року між його батьком та ОСОБА_3 був підписаний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Продаж вчинено за 149000 гривень. Відповідно до змісту договору під час укладання зазначеного договору купівлі-продажу його батько ОСОБА_7 виступив покупцем, але фактично при укладанні цього правочину покупцем був він, оскільки розрахунок у сумі 149000 грн. за вказаним договором здійснювався ним за його власні кошти. Таким чином фактично він є власником вказаної квартири, оскільки за його особисті кошти купувалось вказане нерухоме майно, а тому він просить суд договір купівлі-продажу квартири від 13 квітня 2014 року визнати недійсним в частині покупця, та перевести на нього права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу квартири від 13 квітня 2014 року.
В судове засідання позивач не з'явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує в повному обсязі.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі та надав письмові пояснення, згідно яких 13 квітня 2014 року у нотаріуса його син ОСОБА_1 попросив його виступити покупцем за договором купівлі продажу, оскільки він забув свій паспорт, а потім через деякий час переоформити квартиру на нього як на фактичного набувача квартири. На пропозицію сина він надав згоду, а ОСОБА_3 повідомив, що йому байдуже на кого буде оформлена квартира, головне для нього був повний розрахунок за квартиру, що його син і зробив у присутності свідків, сплативши 149000,00 грн. Він згоден з тим, що фактично при укладанні цього договору покупцем був його син ОСОБА_1, оскільки розрахунок здійснювався за його власні кошти. Він згоден з тим, що його син має право на переведення на нього прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу квартири від 13 квітня 2014 року.
В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
У відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.
Згідно ч.1 ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно за ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ст. 392 ЦК України, передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, крім передбачених ч. 2 зазначеної статті способів захисту прав та інтересів, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 20.12.1995 року судами розглядаються також позови, пов'язані з охороною права приватної власності. Відповідні положення щодо захисту права приватної власності поширюються також і на особу, яка хоча не є власником, але володіє майном з підстав, передбачених законом чи договором.
Як встановлено в судовому засіданні, 13 квітня 2014 року реєстровий №778 між ОСОБА_2, батьком позивача, та ОСОБА_3 був підписаний договір купівлі-продажу квартири (договір купівлі-продажу квартири від 13 квітня 2014 року реєстровий №778; витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №21174348 від 30.04.2014р.; технічний паспорт від 25.03.2008р. КП Мелітопольське МБТІ; НОМЕР_1 виданий Мелітопольським МВ УМВС 15.07.2000р.; довідка про і.н.н. 30788906011) (а.с.6-9).
За вказаним договором купівлі-продажу ОСОБА_2 є покупцем, а ОСОБА_3 є продавцем квартири АДРЕСА_1. Відповідно до зазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 вищевказану квартиру, а ОСОБА_2 прийняв її у власність. Продаж вчинено за 149000,00 гривень.
30 квітня 2014 року позивач ОСОБА_1 та його батько ОСОБА_2 отримали витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №21174348 на вказану квартиру (а.с.8).
Судом було встановлено, що дійсно під час укладання договору купівлі-продажу 13 квітня 2014 року на прохання позивача ОСОБА_1, його батько, відповідач по справі, ОСОБА_2, виступив покупцем за договором купівлі продажу, та грошові кошти за купівлю квартири в сумі 149000,00 гривень були сплачені особисто позивачем ОСОБА_1 за власний кошт, і даний факт жодною стороною не оспорювався.
У відповідності до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Тому, враховуючи вищевикладене, той факт, що фактично покупцем квартири був позивач, вищевказана квартира була куплена за гроші позивача, відповідачі позовні вимоги визнали в повному обсязі та вважають, що позивач дійсно має право на переведення на нього прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу квартири від 13 квітня 2014 року, а тому суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. ст. ст. 10, 60, 209, 212, 213, 214, 256, 259 ЦПК України, ст. ст. 328, 392, 651, 655, ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним в частині покупця договору купівлі-продажу квартири - задовольнити повністю.
Визнати договір купівлі-продажу квартири від 13 квітня 2014 року реєстровий №778, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, недійсним в частині покупця.
Визнати, що покупцем квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу квартири від 13 квітня 2014 року реєстровий №778 є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н.30788906011), який мешкає: Запорізька область м. Мелітополь вул. К.Лібкнехта б.24.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Мелітопольського
міськрайонного суду ОСОБА_8