"15" жовтня 2015 р. Справа № 363/25/15-к
15 жовтня 2015 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Вишгороді обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42014230000000058 щодо ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 366, ст. 340 КК України,
встановив:
08 січня 2015 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшов затверджений 30.10.2014 року старшим прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області управління процесуального керівництва прокуратури Київської області ОСОБА_6 обвинувальний акт в кримінальному провадженні №42014230000000058 щодо ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 366, ст. 340 КК України з доданим до нього реєстром матеріалів досудового розслідування.
Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справи між суддями від 08.01.2015 року дану справу визначено головуючому судді ОСОБА_7 .
Згідно розпорядження Вишгородського районного суду Київської області від 10.08.2015 року №22 у зв'язку із закінченням повноважень судді ОСОБА_7 призначено повторний автоматизований розподіл даної справи.
10.08.2015 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказане провадження було передано судді ОСОБА_1
12 серпня 2015 року ухвалою суду по даному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні висловив думку про можливість призначення справи до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, зазначив, що справа підсудна Вишгородському районному суду Київської області, підстав для її зупинення чи закриття немає, обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України, підстав для повернення обвинувального акту не вбачав.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 просив обвинувальний акт повернути прокурору, оскільки той вимогам КПК України не відповідає. Обвинувачений підтримав клопотання захисника.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.
У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Так, згідно ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт серед іншого повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Разом з тим згідно вимог ст.91 КПК України у кримінальному провадженні обов'язковому доказуванню підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
Згідно до положень ст. 337 ч. 1 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків передбачених цією статтею.
Згідно змісту обвинувального акту, слідчим не викладені фактичні обставини, які утворюють склад злочину, передбаченого ст.340 КК України за скоєння якого ОСОБА_5 притягується до відповідальності. Текст обвинувального акту в частині викладення фактичних обставин події приведений не повністю, в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими, викладені поверхово, не конкретно, формулювання обвинувачення в цілому є неконкретним і не містить обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України.
Зокрема, при дослідженні обвинувального акту судом встановлено, що обвинувачення відносно ОСОБА_5 за ч.1 ст.366 КК України сформульоване як складання і видача службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, проте органом досудового слідства фактично не розкрито об'єктивної сторони вчинення ОСОБА_5 видачі такого документу, а саме не зазначено день, час, місце та обставини його передачі до відділу з адміністративної практики УДАІ ГУМВС України в Київській області.
Разом з тим в обвинувальному акті не дана правова оцінка судовим рішенням, якими відповідних осіб притягнуто до адміністративної відповідальності.
Водночас зазначені обставини мають істотне значення для правильного встановлення події кримінального правопорушення.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. З даної норми Основного Закону випливає, що формулювання обвинувачення, зазначене в обвинувальному акті, повинно бути конкретним.
Проте, формулюючи обвинувачення щодо ОСОБА_5 за ст. 340 КК України, орган досудового слідства вдався до припущень щодо вчинення об'єктивної сторони даного злочину, зазначивши, що дії ОСОБА_5 виразилися у незаконному перешкоджанні організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.
Більше того, зазначена неконкретність обвинувачення свідчить про порушення права обвинуваченого ОСОБА_5 знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.
Крім того, при формулюванні обвинувачення ОСОБА_5 , за ст. 340 КК України, прокурор посилається на фактичні обставини, якими обґрунтовує обвинувачення і за ч.1 ст.366 КК України, при цьому виклад фактичних обставин злочину, передбаченого ст.340 КК України, які прокурор вважає встановленими, обвинувальний акт не містить.
З обвинувального акту вбачається, що інкриміновані ОСОБА_5 злочини взаємопов'язані, а тому виходячи з позиції органу досудового слідства, є обов'язковим зазначення в обвинувальному акті факту участі та намірів подальшої участі в акції протесту водіїв транспортних засобів щодо яких складено підроблені рапорти.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території усіма без винятку органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями, установами, посадовими особами, а також окремими громадянами та їх об'єднаннями.
Також установивши, що акція протесту проводилася 29.12.2013 року, орган досудового слідства одночасно вказує, що незаконне перешкоджання його організації і проведенню обвинуваченим чинилося шляхом службового підроблення 30.12.2013 року, тобто після того, як така акція вже відбулася.
До того ж в обвинувальному акті не вказано дані про сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо проведення акції протесту відповідно до вимог чинного законодавства України та з огляду на офіційну інтерпретацію положення ч. 1 ст. 39 Конституції України дану Конституційним Судом України.
Разом з тим, в обвинувальному акті не зазначено, які саме ознаки офіційних документів, згідно примітки до статті 358 КК України, містять рапорти, складені ОСОБА_5 що за версією сторони обвинувачення є предметом злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
Крім того, як вбачається з обвинувального акту, згідно якого ОСОБА_5 інкриміновано за ч.1 ст.366 КК України службове підроблення одинадцяти рапортів, на підставі яких в подальшому було складено протоколи про адміністративне правопорушення відносно різних осіб, при цьому потерпілими визнано лише двох з них.
Отже в обвинувальному акті викладено обставини, які містять в собі істотні суперечності та взаємовиключні висновки, які за своїм змістом вказаним вимогам КПК України не відповідають, суперечать вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, є порушенням права обвинуваченого на захист та справедливий судовий розгляд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку про потребу повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 за частиною 1 статті 366 та статтею 340 КК Українипрокурору, який направив його до суду, для усунення зазначених судом недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтею 19 Конституції України, статтями 291, 314 КПК України, суд
ухвалив:
обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 42014230000000058 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 , ст.340 КК України з матеріалами кримінального провадження в 6 томах, повернути прокурору Київської області.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку і в строки, визначені частиною 2 статті 395 КПК України.
Суддя