Справа № 206/3684/15-ц
2-о/206/653/15
Іменем України
16 жовтня 2015 року Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Маймур Г.Я.
народних засідателів: Шафрана С.В,
Чурбакової М.М,
за участю секретаря Пучкової О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3 та Орган опіки та піклування виконкому Самарської районної у м.Дніпропетровську ради про визнання ОСОБА_3 недієздатною та встановлення над нею опіки і призначення опікуна, суд -
10 липня 2015р. заявник звернулася до суду із заявою про визнання ОСОБА_3 недієздатною та встановлення над нею опіки і призначення опікуна з тих підстав, що вона страждає психіатричним захворюванням.
З урахуванням уточнених заявлених вимог, заявник посилалася на те, що ОСОБА_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 і доводиться їй донькою, із січня 2005р. є інвалідом 2 групи у зв'язку із психіатричним захворюванням. В теперішній час вона знаходиться на стаціонарному лікуванні в Дніпропетровській клінічній психіатричній лікарні.
Через хворобу вона не може розуміти значення своїх дій, керувати ними, внаслідок чого часто звертається до міліції, СБУ, Європейського суду з прав людини та інших установ зі своїми нездоровими скаргами, вимушуючи співробітників виділяти час та писати їй чисельні відповіді. Також вона звертається до посольств різних країн та намагається виїхати з України і оформити обмін житла.
У судове засідання заявник не з'явилася, але надала заяву, у якій прохала розглядати справу за її відсутності, підтримала вимоги та просила визнати недієздатною ОСОБА_3 та призначити її опікуном.
Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, але надала заяву про розгляд справи у її відсутності, заяву про визнання її недієздатною та призначення опікуном ОСОБА_2 підтримала та прохала її задовольнити.
Представник заінтересованої особи Органу опіки та піклування виконкому Самарської районної у м.Дніпропетровську ради у судове засідання не з'явилася, але надала заяву, у якій прохала розглянути справу за її відсутності та не заперечувала проти заяви, просила її задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, клопотання заявника, заінтересованої особи та представника заінтересованої особи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню наступних підстав.
У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 донька заявника ОСОБА_2
Згідно довідки МСЕК №4 за серією 10 ААГ №014380 від 06.01.2015р. ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи з 01.02.2015р. (а.с.4).
Відповідно до довідки КЗ «ДКПЛ» ДОР» за №2763 від 26.06.2015р. заінтересована особа ОСОБА_3 знаходиться на лікуванні у КЗ «ДКПЛ» ДОР» з 08.05.2015р. по теперішній час (а.с.5).
Заявник зазначає, що через хворобу ОСОБА_3 не може розуміти значення своїх дій, керувати ними, в наслідок чого звертається до міліції, СБУ, Європейського суду з прав людини та інших установ зі своїми нездоровими скаргами, до посольств різних країн та намагається виїхати з України, оформити обмін житла.
Відповідно до ст.239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.
Пленум Верховного Суду України у п.17 постанови від 12 червня 2009р. №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» роз'яснив, що при вирішенні питання про призначення експертизи суди повинні керуватися статтями 143-150 ЦПК, Законом України від 25 лютого 1994р. «Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998р. №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 року №144/5), та враховувати роз'яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997р. №8 зі змінами «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», з урахуванням особливостей правового регулювання захисту конкретних суб'єктивних прав.
4 вересня 2015р. по справі було призначено судово-психіатричну експертизу ОСОБА_3 на предмет з'ясування чи страждає вона на яку-небудь психічну хворобу або слабоумство та з якого часу та чи здібна ОСОБА_3 розуміти, усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.66).
Відповідно до висновку №193 судово-психіатричної експертизи від 15 вересня 2015р, комісія дійшла висновку про те, що ОСОБА_3 страждає хронічним стійким психічним розладом у вигляді шизофренії параноїдної, виражений змішаний тип дефекту. За своїм психічним станом у теперішній час вона не може розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.68-70).
В силу ч.1 ст.39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
З аналізу вказаної норми закону, єдиною підставою для визнання фізичної особи недієздатною є наявність у неї хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Одним з основних доказів для прийняття судового рішення є висновок судово-психіатричної експертизи, яка призначається судом за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи.
З огляду на те, що у висновку №193 судово-психіатричної експертизи від 15 вересня 2015 року комісія встановила наявність у ОСОБА_3 хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, тому суд вважає, що є всі підстави для визнання її недієздатною.
Визначальним фактором при розгляді справ цієї категорії є встановлення наявності у особи хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а тому відповідь експерта на питання про те, що за своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_3 не може розуміти значення своїх дій і керувати ними, сама по собі виявляє всі підстави для визнання особи недієздатною та необхідність встановлення над нею опіки і не потребує додаткового визначення діагнозу цій особі.
Разом із тим, суд вважає за необхідне встановити опіку та заявника матір заінтересованої особи призначити опікуном.
Із матеріалів справи вбачається, що вона позитивно характеризується та піклується про доньку.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод безпосередньо застосовується при розгляді справ у судах України. Аналогічним чином висновки Європейського суду з прав людини також враховуються при розгляді будь-яких судових справ в національній системі правосуддя.
Відповідні положення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачають те, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Так, у справі «Анатолій Руденко проти України» Європейський суд констатував порушення підпунктів «с» та «є» пункту 1 статті 5 Конвенції, пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції, коли заявник повністю залежав від органів влади, які позбавили його шансів довести свою адекватність.
Статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України" встановлено правила про те, що міжнародні договори України (в тому числі конвенції) застосовуються на території України нарівні з національним законодавством.
При цьому, у випадку виникнення суперечності між міжнародним договором та національним законом, повинен застосовуватися міжнародний договір.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод безпосередньо застосовується при розгляді справ у судах України. Аналогічним чином висновки Європейського суду з прав людини також враховуються при розгляді будь-яких судових справ в національній системі правосуддя.
У рішенні Європейського суду з прав людини №37679/08v. Czech Republic зазначено, що будь-яке обмеження свободи особи з психічними розладами навіть на нетривалий час може бути визнано катуванням або жорстоким поводженням.
В підпунктах, d, e та пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод йдеться про позбавлення свободи в контексті цивільного права.
У справі Вінтерверп проти Нідерландів (1979) Суд сформулював три критерії, які дозволяють точніше визначити поняття «психічно хворий» в рамках підпунктупункту 1 статті 5, а саме :
- держава має використовувати об'єктивні медичні стандарти при вирішенні питання про те, чи може особа вважатись «психічно хворою»;
- характер або ступінь психічної хвороби мають бути достатньо гострими, щоб виправдати примусову госпіталізацію;
- держава має право утримувати хворого в лікарні лише протягом часу загострення психічного розладу, а тому хворий, який примусово утримується в лікарні через «психічне захворювання», має право на здійснення періодичного огляду: примусове утримання в лікарні не може тривати протягом невизначеного періоду.
Таким чином, аналіз практики Європейського суду свідчить про те, що необґрунтоване визнання особи недієздатною або визнання її психічно хворим - є порушення його прав.
Враховуючи висновки судово-психіатричної експертизи та практику Європейського суду, яка говорить про необхідність суворого дотримання органами державної влади прав громадян, які передбачені Європейською конвенцією про права людини, суд знаходить всі підстави для визнання ОСОБА_3 недієздатною, а тому розглядаючи заяву на підставі наданих сторонами доказів, у відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України, з'ясувавши мету звернення заявника до суду та юридичну природу виниклих правовідносин - заяву слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 39, 60 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-8, 10, 11, 18, 57-60, 88, 208, 209, 212 - 215, 218,240, 241 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Заяву ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3 та Орган опіки та піклування виконкому Самарської районної у м.Дніпропетровську ради про визнання ОСОБА_3 недієздатною та встановлення над нею опіки і призначення опікуна - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 - недієздатною.
Встановити опіку над ОСОБА_3.
Призначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 опікуном над ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення через Самарський районний суд м. Дніпропетровська в Апеляційний суд Дніпропетровської області.
С У Д Д Я: Г.Я. Маймур
Народні засідателі: С.В. Шафран
М.М. Чурбакова