Справа № 182/6688/15-а
Провадження № 2-а/0182/148/2015
05.10.2015 року м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Рибакова В.В., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 02.09.2015 року звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини.
Він є громадянином України та з 08.10.1991 року йому Пенсійним фондом в м. Нікополі було призначено пенсію за вислугою років.
У грудні 1998 року він, не змінюючи громадянства України, вибув на постійне місце проживання до держави Ізраїль, де перебуває на консульському обліку держави Україна.
За рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 21.05.2014 року по справі № 182/3271/14-а в жовтні 2014 року виплату його пенсії Управлінням Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області було поновлено.
У квітні 2015 року він помітив, що розмір нарахованої йому пенсії знизився з невідомих йому причин. Тому, він звернувся до відповідача та дізнався, що розмір його пенсії знижено через те, що він нібито з березня має статус «працюючий пенсіонер», у результаті чого йому не нараховується та не виплачується індексація його пенсії в розмірі 179,36 грн., однак це не відповідає дійсності, оскільки він вже багато років ніде не працює.
Він звернувся до начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області, яка йому пояснила, що йому не виплачується індексація у зв'язку з тим, що він постійно не проживає в Україні і це розпорядження області та Києва. Стосовно його "працевлаштування" йому пояснили, що просто іншого способу не платити йому індексацію у них немає, окрім як фіктивно позначити його як працюючого пенсіонера.
На його письмове звернення щодо причин невиплати індексації йому повідомили, що індексація пенсій особам, що постійно проживають за межами України не проводиться оскільки Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Вважає такі дії відповідача протиправними, такими, що суперечать Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Зокрема статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено об'єкти індексації грошових доходів населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Тобто вказаним законом чітко визначено, що пенсія громадянина України, що виплачується йому на території України підлягає індексації. Ніяких обмежень для громадян постійно проживаючих не на території України вказаний Закон не містить і відповідач лише вільно та не обґрунтовано трактує вказаний Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» на власний розсуд. А оскільки він є громадянином України, отримує в Україні пенсію, то чітко підпадає під дію вказаної норми Закону.
Більш того, неправомірність дій щодо невиплати йому індексації пенсії підтверджується також і тим, що вказана індексація йому виплачувалася у повній мірі до березня 2015 року, хоча у відповідача були відомості про те, що він є громадянином України, що постійно проживає на території Ізраїлю та перебуває на консульському обліку держави Україна. Будь-які зміни до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у березні 2015 року не вносилися, відтак припинення нарахування йому індексації його пенсії саме з березня 2015 року є цілком не вмотивованим.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 положення частини 2 статті 49 та статті 51 Закону № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надавали право територіальним органам Пенсійного фонду припиняти виплату пенсії на весь час проживання пенсіонера за кордоном, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). При цьому, в Рішенні Конституційним Судом зазначено, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07.10.2009 року вказав, що закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.
Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, припиняючи нарахування індексації пенсії відповідач діяв всупереч наданим повноваженням та законам України, порушуючи при цьому його право на отримання пенсії, закріплене статтею 46 Конституції України та право на індексацію його пенсії, закріплене ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», результатом чого стали дії, що не ґрунтуються на законах та порушують його інтереси.
Тому, просить суд визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області щодо припинення нарахування йому індексації його пенсії, зобов'язати Управління Пенсійного фонду в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області нараховувати та виплачувати йому індексацію пенсії з 01.03.2015 року, виплатити йому заборгованість, що утворилася з 01.03.2015 року.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.18-21), в яких посилається на те, що позивачу ОСОБА_1 в 2014 році згідно рішення суду було поновлено виплату пенсії та суму боргу за період з 07.10.2009 року по 30.09.2014 року в тому числі індексація за період з 01.04.2010 року по 28.02.2011 року, з 01.06.2011 року по 28.02.2012 року та з 01.05.2014 року по 30.09.2014 року. За період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року індексація пенсії виплачувалась щомісячно. Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», який визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. Позивач з 1998 року вибув на постійне місце проживання до держави Ізраїль, де перебуває і на сьогоднішній день, тому індексація пенсій особам, що постійно проживають за межами України, не провадяться. На підставі листа Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 18.02.2015 року № 3760/11/29, виплата індексації пенсії ОСОБА_1 було припинено з 01.03.2015 року. Тому просить відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, заперечення на адміністративний позов, оглянувши адміністративну справу № 182/3271/14-а провадження № 2-а/0182/155/2014, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.05.2014 року, винесеною у справі № 182/3271/14-а провадження № 2-а/0182/155/2014 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання поновити виплату пенсії, позивач ОСОБА_1 є громадянином України та з 08.10.1991 року Управлінням ПФУ в м. Нікополі йому було призначено пенсію за вислугою років (а.с. 23,24 справи № 182/3271/14-а). Постанова Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.05.2014 року набула чинності 08.08.2014 року. Цією постановою позов ОСОБА_1 - було задоволено, визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області щодо непоновлення виплати призначеної пенсії; поновлено ОСОБА_1 виплату пенсії з 07.10.2009 року, здійснивши її розрахунок згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням довідок про заробітну плату № 19 від 05.01.2010 року та № 20 від 05.02.2010 року та наявного загального трудового стажу; виплатити ОСОБА_1 заборгованість, що утворилася з 07.10.2009 року.
У грудні 1998 року позивач, не змінюючи громадянства України, вибув на постійне місце проживання до держави Ізраїль, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України (а.с.6).
У квітні 2015 року позивач помітив, що розмір нарахованої йому пенсії знизився. Він звернувся до відповідача та дізнався, що розмір його пенсії знижено через те, що він нібито з березня має статус «працюючий пенсіонер», в результаті чого йому не нараховується та не виплачується індексація його пенсії. Як вбачається з копії трудової книжки позивача ОСОБА_1 (а.с.8-10), останній не працює, а отже не має статусу «працюючий пенсіонер».
У травні 2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою щодо пояснення причин припинення виплати йому індексації та підстав такого припинення (а.с.11). Згідно листа Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області від 22.05.2015 року № 0-74-1/10/10, позивачу було повідомлено, що індексація пенсій особам, що постійно проживають за межами України, не проводиться, оскільки Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України (а.с.12).
Суд приходить до висновку, що такі дії відповідача є протиправними, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
Таким чином, вказаним Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» чітко визначено, що пенсія громадянина України, що виплачується йому на території України підлягає індексації. Ніяких обмежень для громадян постійно проживаючих не на території України вказаний Закон не містить. А оскільки позивач є громадянином України, отримує в Україні пенсію, то чітко підпадає під дію вказаної норми Закону.
Окрім того, як вбачається із заперечень відповідача (а.с.18-21), за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року індексація пенсії позивачу виплачувалась щомісячно, хоча у відповідача були відомості про те, що позивач є громадянином України, що постійно проживає на території Ізраїлю та перебуває на консульському обліку держави Україна.
Будь-які зміни до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у березні 2015 року не вносилися, відтак припинення нарахування позивачу індексації його пенсії саме з березня 2015 року є неправомірним.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції від 22.07.2009 року), виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», винесеного у справі № 1-32/2009, від 07.10.2009 року № 25-рп/2009, положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV ( 1058-15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними). Положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У вказаному Рішенні зазначено, що п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції від 22.07.2009 року) створено правову ситуацію, у якій громадяни, які працювали на території України, сплачували страхові внески і отримали право на пенсію, але обрали постійним місцем проживання державу, з якою Україна не уклала міжнародний договір щодо виплати громадянам України пенсій, зароблених в Україні, позбавлені можливості їх одержувати. При цьому наголошується, що вказані положення Закону (1058-15) суперечать приписам Конституції України (254к/96-ВР) щодо неможливості скасування конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав і свобод громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права громадян на соціальний захист у старості (стаття 22, частини перша, друга статті 24, частина третя статті 25, частина перша статті 46) (254к/96-ВР).
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України ( 254к/96-ВР ), відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України) (254к/96-ВР).
Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до ст.24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, відсутні норми, які унеможливлюють виплату індексації пенсії позивачу ОСОБА_1
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати індексації пенсії позивачу з 01.03.2015 року - є протиправними, а тому відповідач повинен нараховувати та виплачувати позивачу індексацію пенсії з 01.03.2015 року. Так як позовні вимоги задоволені в частині визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання нараховувати та виплачувати позивачу індексацію пенсії з 01.03.2015 року, то підлягають і задоволенню вимоги щодо зобов'язання відповідача виплатити позивачу заборгованість по індексації пенсії, що утворилась з 01.03.2015 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9-15,17,18,99,159-163,167,183-2 КАС України, ст.ст. 24,46,152 Конституції України, ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», винесеного у справі № 1-32/2009, від 07.10.2009 року № 25-рп/2009, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області щодо припинення нарахування та виплати індексації пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2015 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 індексацію пенсії з 01.03.2015 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по індексації пенсії, що утворилась з 01.03.2015 року.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя: В. В. Рибакова