ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
22.02.07 Справа № 8/889н-ад.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом
Приватного підприємця ОСОБА_1, місто Свердловськ Луганської області,
до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області,
за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Державної податкової адміністрації в Луганській області, місто Луганськ, -
про скасування рішення, -
при секретарі судових засідань Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2, - довіреність №б/н від 07.12.06 року ;
від відповідача - Домніна М.В. -державний податковий інспектор, - довіреність №3 від 09.01.07 року;
від третьої особи -Пономарьова Н.В. - старший державний податковий інспектор, - довіреність №37/10-228 від 27.12.06 року; Журавльов В.М. -головний державний податковий інспектор, - довіреність №3/10-228 від 21.02.07 року, -
встановив:
суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та нечинним рішення Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області (далі -ДПІ; ДПІ у м. Свердловську, - відповідач) НОМЕР_1 -про застосування щодо нього штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3591,50 грн.
Попереднє судове засідання по справі відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАСУ) призначене та фактично відбулося 19.01.07 року.
У відповідності до ст.150 КАСУ у судовому засіданні оголошено перерву з 06 до 22 лютого 2007 року - з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.
Представники сторін звернулися до суду з клопотанням про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст. 41 та п. 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ, а тому судом його задоволено.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на наступне:
відповідачем невірно застосовано фінансову санкцію у розмірі 3591,50 грн., оскільки вона є п'ятикратним розміром від суми 718,25 грн., а сума 762,25 грн. є сумою готівкових коштів, які взагалі були в кіоску, і не є вартістю проданих товарів, про що засвідчила продавець-стажист у своїх поясненнях під час перевірки;
грошові кошти у сумі 718 грн. були отримані ОСОБА_3 «від приватного підприємця ОСОБА_1 (тобто позивача) на підставі акту прийому-передачі від 23.11.06 року, - про що вона повідомила перевіряючим у ході проведення перевірки та дала письмові пояснення»;
ці ж грошові кошти на момент перевірки знаходилися не на місці проведення розрахунків, «а знаходилися разом на місці з особистими речами продавця-стажиста ОСОБА_3 (додаток -фототаблиця на 3-х аркушах)».
Судом звернуто увагу представника позивача на те, що його клопотання про допит у судовому засіданні в якості свідка продавця-стажиста ОСОБА_3 було задоволено ухвалою від 06.02.07 року, при цьому забезпечення її явки до судового засідання було покладено на самого ж позивача. Однак останній не забезпечив явку вказаного свідка до судового засідання, ніяк не пояснивши причини незабезпечення явки.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що термін судового розгляду спору, встановлений частиною 1 ст. 122 КАСУ, закінчується 22.02.07 року, тобто в день винесення цієї постанови, що позбавляє суд можливості оголосити перерву у судовому засіданні з метою надання можливості забезпечити явку названого свідка до суду, - останній, керуючись частиною 6 ст. 71 та ст. 86 КАСУ, здійснив розгляд справи по суті за відсутності свідка ОСОБА_3
Представник відповідача позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на позов (вих. НОМЕР_2) та доповненні до нього (вих. НОМЕР_3), посилаючись на те, що:
позивач, здійснивши в момент проведення перевірки продаж однієї пачки сигарет «Бонд»вартістю 2,00 грн. та одного поповнення рахунку «Джинс-25»вартістю 25,00 грн., не застосував реєстратор розрахункових операцій (далі -РРО) та не видав покупцеві розрахунковий документ встановленої форми;
сума готівкових коштів на момент початку перевірки, згідно поточному Z-звіту, становила 43,95 грн., хоча фактично було виявлено суму у розмірі 762,25 грн.;
якщо врахувати, що сума коштів згідно Х-звіту та коштів, отриманих від покупців у момент початку перевірки, разом становить 70,95 грн. (27,00 грн. + 43,95 грн.), - то факт отримання продавцем-стажистом ОСОБА_3 від ПП ОСОБА_1 718,00 грн. не підтверджується, оскільки у такому випадку сума цих коштів (отриманих за вищезгаданим актом прийому-передачі від 23.11.06 року) повинна була скласти 691,30 грн. (762,25 грн. -70,95 грн.), - що не відповідає фактичним обставинам справи;
позивач наданням до матеріалів справи фототаблиць та своїми твердженнями про те, що грошові кошти у сумі 718,00 грн., наче б то, знаходилися не у місці здійснення розрахунків, а «разом на місці з особистими речами продавця-стажиста ОСОБА_3», намагається ввести суд в оману та показує своє незнання статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який містить чітке визначення поняття «місце проведення розрахунків».
Представники третьої особи позов не визнали; про це також зазначено у відзиві на позов (вих. НОМЕР_4), відповідно до якого:
під час проведення перевірки продавець-стажист ОСОБА_3, здійснивши роздрібний продаж пачки сигарет «Бонд»та поповнення рахунку «Джинс-25», - всього на 27,00 грн., не провела цю операцію через РРО та не видала розрахунковий документ встановленого зразка;
ОСОБА_3 під час перевірки НЕ ПРЕД»ЯВЛЯЛА акту прийому-передачі грошових коштів у сумі 718,00 грн., наче б то, складеного між нею та ПП ОСОБА_1 23.11.06 року;
сума цих коштів (718 грн.) не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки:
під час перевірки було виявлено всього 762,25 грн. грошових коштів;
згідно поточному Z-звіту сума готівкових коштів на момент перевірки складала 43,95 грн.;
від операції купівлі-продажу вона отримала 27,00 грн., -
звідси твердження про отримання нею 718,00 грн. від ПП ОСОБА_1 є неправдивими, оскільки «ОСОБА_3 не могла наперед знати, на яку суму буде здійснено купівлю товарів перед початком перевірки».
Заслухавши представників сторін та третьої особи, у тому числі її представника Журавльова В.М., який безпосередньо брав участь у здійсненні спірної перевірки, дослідивши обставини справи та додатково надані матеріали, суд дійшов наступного.
І.1. 05.04.2001 року виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи (далі -СПД ОСОБА_1, - позивач), про що зроблено запис НОМЕР_6, що підтверджується свідоцтвом В00 НОМЕР_7, виданим вищеназваним виконкомом 05.04.2001 року.
Розпорядженням голови Свердловського міськвиконкому НОМЕР_8 СПД ОСОБА_1 дозволено відкрити торгову точку -кіоск, - розташований за місцем його проживання, - АДРЕСА_1.
2. 23.11.06 року працівниками Державної податкової адміністрації у Луганській області (далі - ДПА- третя особа), на підставі посвідчень на право проведення перевірки НОМЕР_9 та НОМЕР_10, виданих цією ж ДПА, в присутності продавця-стажиста ОСОБА_3, здійснено перевірку СПД ОСОБА_1 щодо додержання ним у своїй діяльності вимог чинного законодавства про застосування РРО, патентування деяких видів підприємницької діяльності, про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами у належній йому господарській одиниці -кіоску, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
В ході перевірки виявлено наступні порушення:
здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами (1 пачка сигарет «Бонд»вартістю «.00 грн.) та поповненням рахунку «Джинс-25»вартістю 25,00 грн., - без проведення цієї операції через РРО; особі, яка придбала товар, не було видано розрахунковий документ встановленого зразка на всю суму покупки;
припущено факт невідповідності суми готівкових коштів, наявних у касі згідно поточному Z-звіту, - 43,95 грн. - сумі грошових коштів, фактично виявлених у місці проведення розрахунків, - 762,25 грн.
2.1.За даним фактом складено акт НОМЕР_11, з яким того ж дня під розписку ознайомлена продавець-стажист ОСОБА_3, яка також отримала його примірник, підписавши акт без будь-яких заяв та застережень; з цим актом також ознайомлено приватного підприємця ОСОБА_1, що підтверджується його підписом на примірнику акта, доданому до матеріалів справи.
Згідно опису готівкових грошових коштів, наявних у кіоску на момент перевірки, складеному ОСОБА_3, загальна їх сума у місці проведення розрахунків становить 762,25 грн.
ОСОБА_3 у своєму власноручно написаному письмовому поясненні підтвердила факт здійснення операції з роздрібної купівлі-продажу на суму 27,00 грн., без проведення його через РРО та без видачі розрахункового документа встановленого зразка.
Далі вона власноручно написала, що «різниця грошових коштів на місці проведення розрахунків утворилася внаслідок того, що приватний підприємець залишив гроші для розрахунку з постачальниками».
Оцінюючи цей доказ, суд звернув увагу на те, що у ньому не згадується ані РОЗМІР суми грошових коштів, яку, наче б то, залишено для розрахунків з постачальниками; ані про акт, наче б то, складений з приводу передачі грошей 23.11.06 року; ані про те, ХТО ж їх залишив, - оскільки у поясненні мова про приватного підприємця ОСОБА_1 не йде.
З урахуванням викладеного суд не приймає до уваги в якості належних та припустимих доказів по цій справі У ЧАСТИНІ невідповідності суми готівки ані пояснення продавця-стажиста ОСОБА_3 та представника позивача, ані наданий ним «акт прийому передачі грошових коштів від 23.11.06 року»вважає, - оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи, - а тому у суду є підстави вважати, що фактичним обставинам справи відповідають ті факти та докази, про які йдеться у вищезгаданому акті перевірки та поясненнях представників відповідача та третьої особи.
2.2.Судом встановлено, що сума невідповідності готівкових коштів, виявлених у місці проведення розрахунків, - сумі грошових коштів, вказаній у поточному Z-звіті, становить 691,30грн. (тобто 762,25 гр. -43,95 грн. -27,00 грн.), а не 718,25 грн, як стверджує позивач.
3.На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у місті Свердловську Луганської області (за доручення ДПА (вих. №18164/7/23-404 від 29.11.06 року) 01 грудня 2006 року винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій НОМЕР_12, згідно якому щодо позивача за порушення вимог пунктів 1 та 13 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95 -ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», згідно пункту 1 ст. 17 та статті 23 цього Закону застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальній сумі 3591,50грн.
Згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, наданому до справи відповідачем, вони складаються з:
135,00 грн. -п'ятикратного розміру суми вартості проданого товару, не проведеного через РРО (27,00 грн. х 5), - що відповідає санкції пункту 1 ст. 17 ЗУ №265/95-ВР;
3456,50 грн. -п'ятикратного розміру суми невідповідності готівкових коштів у касі у розмірі 691,30 грн. (691,30 грн. х 5), - що відповідає санкції статті 23 ЗУ №265/95-ВР.
ІІ.Заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи і додатково надані докази, суд вважає, що позовні вимоги НЕ підлягають задоволенню з таких підстав.
1.Право Державної податкової служби України в особі ДПА у Луганській області на здійснення перевірок стану додержання суб'єктами підприємницької діяльності вимог чинного податкового законодавства передбачено статтею 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», а право ДПІ на застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення чинного законодавства - пунктом 11 ст. 11 цього Закону.
2.Згідно статті 1 ЗУ №265/95-ВР (з наступними змінами та доповненнями), реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 цього Закону передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції у готівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Пунктом 2 частини 1 цієї статті передбачено, що СПД також зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Пунктом 13 вказаної статті передбачено, що СПД зобов'язані забезпечувати відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
2.1.Закон №265/95-ВР у статті 2 дає чітке визначення поняття «місце проведення розрахунків», згідно якому ним є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо, -
тобто законодавець не звужує це поняття до розмірів «коробочки з грошима», як це намагається довести позивач.
Крім того, згідно пункту 22 Порядку зайняття торгівельною діяльністю та Правил торгового обслуговування населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 року №108, - забороняється зберігання у касі (грошовому ящику, сейфі) готівкових коштів, які не належать підприємству, а також особистих речей касира чи інших працівників підприємства.
2.2.Суд погоджується з доводами ДПІ про те, що доводи позивача стосовно походження різниці суми грошових коштів, виявлених у місці проведення розрахунків, з поточним Z-звітом (тобто суми невідповідності), - суперечать чинному законодавству, а саме: підпункту 4.5 ст. 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування РРО за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року №614, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.02.2000 року за №107/5298, в якому сказано, що унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватися через РРО з використанням операцій «службове внесення»та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення»використовується для реєстрації сум готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.
2.3.Оцінюючи докази позивача у вигляді так званих фототаблиць, суд виходить з того, що їх складено невідомою особою, не під час проведення спірної перевірки (24.12.06 року) та без дотримання встановленого чинним процесуальним законодавством порядку, - а тому не приймає їх до уваги.
Суд вважає, що позивач НЕ ДОВІВ правомірність та обґрунтованість своїх доводів у цій частині.
Доказами, наявними у справі, підтверджується факт порушення ним вимог чинного законодавства, перш за все, - пунктів 1,2 та 13 ч.1 ст.3 ЗУ №265/95-ВР.
З огляду на викладене ДПІ цілком правомірно застосовано щодо позивача правило пункту 1 ст.17 названого Закону, в якому сказано, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги) за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через РРО, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Також правомірно застосовано правило статті 22 ЗУ №265/95-ВР, якою передбачено накладення фінансової санкції у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, - сумі коштів, яка зазначена у денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня..
3.Факт порушення позивачем по цій справі вищенаведених норм чинного законодавства України підтверджено вищезгаданим актом перевірки; викладені у ньому обставини знайшли своє повне підтвердження також і у судовому засіданні.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що ДПІ у м. Свердловську, будучи суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти позову, на виконання вимог частини 2 ст. 71 КАСУ довела правомірність своїх дій та рішень, - а тому підстав для задоволення позову - немає.
Судові витрати згідно ст. 94 КАСУ покладаються на позивача.
Відповідач не надав до суду доказів наявності судових витрат, понесених ним у зв»язку з розглядом цього спору.
Суд роз'яснює позивачу про те, що згідно статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України №7/93 від 21.101.93 року «Про державне мито» сума державного мита при зверненні до суду з адміністративним позовом становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, - або 3,40 грн.
Позивач при зверненні до суду сплатив 85, 00 грн. (квитанція НОМЕР_13), - тобто має місце надмірна сплата державного мита у сумі 81,60 грн. (85,00 грн. -3,40 грн.)
Згідно частині 2 ст. 89 КАСУ, судовий збір, сплачений у більшому, ніж встановлено законом розмірі, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
В ході судового розгляду цього спору таке клопотання до суду не надходило.
На підставі викладеного, пунктами 1 та 13 ст. 3; п.1 ст.17, ст.22 ЗУ від 06.07.95 року №265/95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; ст.ст. 10 та 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», керуючись ст.ст. 94, 158-162 та 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.У задоволенні позову відмовити.
2.Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України за згодою представників сторін у судовому засіданні 22.02.2007 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 26.02.2007 року.
Суддя А.П.Середа