ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
05.07.06 Справа № 8/459.
Суддя Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом
Державної податкової інспекції у Попаснянському районі, місто Попасна Луганської області,
до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанська сода», місто Лисичанськ Луганської області, -
про звернення стягнення на активи на суму 198232 грн. 67 коп.,
при секретарі судових засідань Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача -амішвіліРамі РаміВерхолончук І.В. -завідуючий юридичним сектором, - довіреність №7068 від 29.12.05 року; Прожоріна О.В. - начальник відділу погашення прострочених податкових зобов'язань, - довіреність №12 від 04.07.06 року;
від відповідача -Горшанов Д.І. -заступник голови правління з правових питань, - довіреність №23-243-6 від 23.09.05 року, -
встановив:
суть спору: позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення на активи відповідача на суму 198232 грн. 67 коп.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.06.06 року цю справу порушено на підставі ст.ст.61,64-68 ГПК України.
Згідно ст. 77 ГПК України судове слухання по справі 23.06.06 року відкладено до 05.07.06 року -у зв'язку з неявкою позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем по ній є суб'єкт владних повноважень -Державна податкова інспекція у Попаснянському районі Луганської області (далі -ДПІ; ДПІ у Попаснянському районі, - Позивач), у зв'язку з чим, відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) розгляд справи по суті належить здійснювати відповідно до вимог КАС України.
Представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, яке не суперечить вимогам ст.41 та пункту 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, а тому його задоволено судом.
У судовому засіданні представники позивача свої позовні вимоги підтримали.
Відповідач позов не визнав, про що також зазначив у відзиві на нього №30-1-7 від 21.06.06 року, стверджуючи, що позовні вимоги суперечать обставинам справи та чинному законодавству.
Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані документи, суд дійшов наступного.
І.1. 28.01.2004 року Відкритим акціонерним товариством «Лисичанська сода» (далі -ВАТ «Лиссода», - Відповідач) до ДПІ у Попаснянському районі надано податкові розрахунки земельного податку за користування ВАТ «Лиссода» земельними ділянками, які знаходяться на території наступних сільских (селищних) рад:
Мирнодолинської - на суму 116103,74 грн. (вхідний №2260);
Врубівської - на суму 4346,74 грн. (вхідний №2254);
Білогорівської - на суму 102881,34 грн. (вхідний №2259);
Комишувахської - на суму 3531,73 грн. (вхідний №2256);
Малорязанцевської - на суму 9570,60 грн. (вхідний №2257);
Вовчеярівської - на суму 2367,42 грн. (вхідний №2258), - всього на загальну суму 238801,57 грн.
2.Як сказано у п.8 частини 1 ст. 14 Закону України від 25.06.91 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування» (далі -ЗУ №1251-ХІІ) податок на землю віднесено до загальнодержавних податків.
Відповідач, виконуючи вимоги ст. 2 Закону України від 03.07.92 року №2535-ХІІ «Про плату за землю» (далі -ЗУ №2535-ХІІ), - згідно якій використання землі в Україні є платним шляхом справляння земельного податку або орендної плати, - у встановлений частиною 1 статті 14 цього Закону термін надав до ДПІ податкові розрахунки земельного податку, - тобто у такий спосіб самостійно узгодивши ці податкові зобов'язання.
3.Як сказано у пункті 1.2 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі -ЗУ №2181-ІІІ) податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
4.Статтею 5 цього ж Закону врегульовано порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу.
Як сказано у частині першій пункту 5.1 ст. 5 ЗУ №2181-ІІІ, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
5.Відповідач, самостійно узгодивши вищезгадане податкове зобов'язання, в подальшому, щомісячно, став сплачувати земельний податок, сплативши за 3 місяці (січень-березень) 2004 року 59706,34 грн., - що підтверджується наданими ним для долучення до справи платіжними дорученнями №312 від25.02.04 року; №308, 309, 310, 311, 312, 313 від 25.02.04 року; №458, 459, 460, 461, 462, 467 від 31.03.04 року; №560, 561, 562, 563, 564, 565 від 16.04.04 року.
З урахуванням викладеного суд вважає, що Відповідач за станом на 28.01.04 року самостійно узгодив своє податкове зобов'язання з податку на землю та вжив заходів до його фактичного виконання у порядку, встановленому ЗУ «Про плату за землю».
ІІ.1. Ухвалою господарського суду Луганської області від 28 квітня 2004 року порушено справу №10/35-б -про банкрутство ВАТ «Лисичанська сода».
08.07.04 року у газеті «Голос України (№121 (3374) опубліковано оголошення про порушення вказаної справи.
У зв'язку з цим, відповідно до частини 15 статті 11 Закону України від 30.06.99 року №784-ХІУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі -ЗУ №784-ХІУ) після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов'язань, мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.
Звідси виходить, що Позивач по цій справі, дізнавшись про порушення справи про банкрутство ВАТ «Лиссода» №10/35-б, повинен був керуватися вимогами вищенаведеної частини 15 ст. 11 ЗУ №784-ХІУ, оскільки йому на цей час було достовірно відомо, що податкове зобов'язання з податку на землю Відповідачем по цій справі було узгоджене до порушення провадження у справі про банкрутство, а саме -станом на 28.01.04 року, - тобто за 3 місяці до порушення провадження у справі №10/35-б.
2.Норма вищенаведеної частини 15 ст. 11 ЗУ №784-ХІУ прямо говорить: ВСІ кредитори, НЕЗАЛЕЖНО ВІД НАСТАННЯ СТРОКУ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ, мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі ст. 14 цього Закон, - саме такий факт мав місце у спорі між сторонами по цій справі.
При цьому у вищезгаданому Законі не сказано про будь-які виключення у цій частині.
3.Суд виходить з того, що Позивачеві на час порушення справи №10/35-б було достеменно відомим поняття конкурсного кредитора, наведене у другому реченні абзацу 6 частини 1 ст. 1 ЗУ №784-ХІУ, а саме:
конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечено заставою майна боржника.
Суд також вважає, що Позивач на час порушення справи про банкрутство ВАТ «Лиссода» був обізнаним про зміст поняття «грошове зобов'язання», викладеного у абзаці сьомому частини 1 ст. 1 ЗУ №784-ХІУ, де сказано:
грошове зобов'язання -зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, - з чого вбачається, що до грошових зобов'язань боржника належать і податкові зобов'язання.
4.А в частині 1 ст. 14 ЗУ №784-ХІУ стосовно конкурсних кредиторів мова йде вже не про право, а про ОБОВ»ЯЗОК звернутися до боржника з вимогами, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, а саме:
конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
З урахуванням викладеного суд вважає, що ДПІ без будь-яких поважних причин не виконала прямі вимоги ст. ст. 11 та 14 ЗУ №784-ХІУ щодо вжиття заходів до стягнення боргу з боржника -у даному випадку -самостійно узгодженої ВАТ «Лиссода» суми зобов'язання з податку на землю на 2004 рік.
ІІІ. З огляду на це суд вважає цілком правомірним посилання ВАТ «Лиссода» на правило частини 2 ст. 14 ЗУ №784-ХІУ як на підставу звільнення його від сплати по справі №8/459 спірної суми податку на землю, з приводу стягнення якої Позивач звернувся до суду, а саме:
вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Господарський суд Луганської області по справі №10/35-б виніс ухвалу від 28.11.05 року, у пункті 2 якого сказано, що вимоги конкурсних кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подачі, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.
З матеріалів цієї справи (№8/459) вбачається, що ДПІ взагалі не було заявлено у справі №10/35-б вимоги, які є предметом розгляду по ній.
З урахуванням викладеного, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки згідно ст. 14 ЗУ №784-ХІУ податковий борг Відповідача з податку на землю є погашеним, - а значить позовні вимоги не ґрунтуються на законі та наявних у справі доказах.
Відповідно до частини 2 ст.94 КАС України суд не стягує з відповідача витрати по сплаті державного мита.
Судом прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.101.93 року №7/93 “Про державне мито» при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.
На підставі викладеного, п.1.2 ст.1, п. 5.1 ст. 5 Закону України від 20.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; ст.ст.1, 11 та 14 Закону України від 30.06.99 року №784-ХІУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», керуючись ст.ст. 94, 158-163 та 167 КАС України, суд
у задоволенні позову відмовити.
Згідно ч. 4 ст. 167 КАСУ у судовому засіданні 05.07.06 року оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата складення повного тексту та підписання постанови -10.07.2006 року.
Суддя А.П.Середа