Справа № 761/23077/15-ц
Провадження № 4-с/761/262/2015
Іменем України
05 жовтня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Маліновської В.М.,
при секретарі Кріт І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 (стягувач у виконавчому провадженні) про визнання незаконною бездіяльності відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві в особі державного виконавця Нідзельської Аліни Вікторівни, при проведенні виконавчих дій по виконанню рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 18.08.2014р. у цивільній справі № 761/15595/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення грошових коштів, в рамках виконавчого провадження № 46487445, -
У серпні 2015 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (Стягувач у виконавчому провадженні, Скаржник) звернулась до Шевченківського районного суду м.Києва зі скаргою на бездіяльність державного виконавця.
Скаргу мотивовано тим, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 18.08.2014 року, яке набрало законної сили 06.11.2014 року у справі №761/15595/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення грошових коштів за договорами про банківський строковий вклад та рішенням Апеляційного суду м.Києва від 06.11.2014 року, яке набрало законної сили 06.11.2014 року у справі №22-ц/796/12074/2014 за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 18.08.2014 року задоволено позовні вимоги та стягнуто кошти в загальному розмірі 1 871 793,71грн. На виконання вказаного рішення судом 08.01.2015р. видано виконавчий лист. 14 лютого 2015 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №46487445. 17 лютого 2015 року скаржнику стало відомо, що НБУ прийняв рішення про підтримку ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та надав стабілізаційний кредит для забезпечення своєчасного виконання банком своїх зобов'язань перед вкладниками - фізичними особами. 18 лютого 2015 року та 06 липня 2015 року представником стягувача до ВДВС Шевченківського РУЮ в м.Києві було подано заяву про накладення арешту на кошти боржника, але державним виконавцем ніяких дій проведено не було та вмотивованої відповіді щодо розгляду вказаної заяви скаржником не отримано.
Враховуючи викладене, представник скаржника - ОСОБА_2 просила: - визнати незаконною бездіяльність державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м.Києві Нідзельської Аліни Вікторівни щодо не винесення постанови про накладення арешту на кошти, що перебувають у касі боржника або надходять до неї у межах суми заборгованості перед ОСОБА_1; зобов'язати державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м.Києві Нідзельську Аліну Вікторівну винести постанову про накладення арешту на кошти, що перебувають у касі боржника або надходять до неї у межах суми заборгованості перед ОСОБА_1, а саме: 1 871 793,71 грн.
В судовому засіданні представник скаржника - ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав наведених в скарзі.
Представник банку ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - Бойко А.В. проти задоволення вимог скарги заперечив та зазначив, що банк на даний час перебуває на стадії ліквідації та задоволення вимоги щодо накладення арешту, буде суперечити законодавству України. Крім того, вказав, що матеріали виконавчого провадження з 30.07.2015 року передані до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГУЮ м.Києва, на підтвердження чого надав копії відповідних постанов.
Представник відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві, будучи належним чином повідомленим про дату та час засідання, до суду не зявився, причини неявки не повідомив.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що судове рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Стаття 14 ЦПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закону) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Положеннями ч 1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст.11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Згідно п. 2) ч. 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до копії постанови відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 14.02.2015 року, вбачається, що державним виконавцем Нідзельською А.В. було відкрито виконавче провадження №46487445 на підставі виконавчого листа №761/15595/14-ц виданого Шевченківським районним судом м.Києва від 08.01.2015 року (а.с.5-6).
З положень ч.6 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», вбачається, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», вбачається, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї.
Згідно ч.2 ст.11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; - надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; - розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; - заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; - роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
З копії заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 18.02.2015р. (Вх. № 3189) та 06.07.2015 року, вбачається прохання останньої накласти арешт на кошти, що перебувають у касі боржника або надходять до неї у межах суми заборгованості в розмірі 1 871 793,71 грн. (а.с.7-8).
Враховуючи викладене, необхідно зазначити, що в судовому засіданні було встановлено та не заперечувався той факт, що державним виконавцем не було надано жодної відповіді на звернення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у відповідності до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», та невинесення жодної постанови щодо накладення арешту на грошові кошти за вказаними заявами, що само собою є незаконною бездіяльністю останнього.
Разом з тим, суд приходить до висновку, що на даний час державний виконавець Недзельська А.В. позбавлений можливості розглянути заяви представника стягувача про накладення арешту, подані лютому та липні 2015р., оскільки постановою державного виконавця від 30.07.2015р. матеріали виконавчого провадження № 46487445 передані до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГУЮ м.Києва, про що державним виконавцем цього відділу 19.08.2015р. винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження (а.с.33-34).
З огляду на викладене суд також позбавлений можливості зобов'язати саме даного державного виконавця вчинити будь-які дії.
Відповідно до копії рішення виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 року № 171, наданого представником банку ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - Бойко А.В., вбачається, запровадження процедури виведення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на три місяці з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року(а.с.32).
Відповідно до п.2 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вбачається, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку).
У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму від 07.02.2014р. № 6 за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК.
Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи, а якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що державним виконавцем Нідзельською А.В. в супереч положень ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» не було розглянуто звернення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, що є неправомірною бездіяльністю державного виконавця Нідзельської Аліни Вікторівни.
Поряд з цим, враховуючи відсутність у вказаного державного виконавця з виконавчого провадження №46487445, а також наявність спеціального законодавства в частині запровадження процедури виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації суд приходить до висновку, що на даний час вимога скаржника, щодо зобов'язання державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м.Києві Нідзельську Аліну Вікторівну винести постанову про накладення арешту на кошти боржника у межах суми заборгованості перед ОСОБА_1, а саме: 1 871 793,71 грн. не підлягає до задоволення.
Жодних доказів, які б спростовували висновки суду матеріали справи не містять.
Отже скарга підлягає частковому задоволенню шляхом визнаня неправомірною бездіяльності державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві Нідзельської Аліни Вікторівни щодо не розгляду заяв представника стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про накладення арешту на кошти боржника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в межах суми стягнення від 18.02.2015р. та від 06.07.2015р. та невинесення постанови щодо арешту грошових коштів в рамках виконавчого провадження № 46487445
Враховуючи наведене вище, на підставі ст. 124 Конституції України, ст. ст. 1, 6, 11, 12, 17, 18, 25 Закону України "Про виконавче провадження" з урахуванням Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208-210, 383, 386, 387 ЦПК України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 (стягувач у виконавчому провадженні) про визнання незаконною бездіяльності відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві в особі державного виконавця Нідзельської Аліни Вікторівни, при проведенні виконавчих дій по виконанню рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 18.08.2014р. у цивільній справі № 761/15595/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення грошових коштів, в рамках виконавчого провадження № 46487445, - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві Нідзельської Аліни Вікторівни щодо не розгляду заяв представника стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про накладення арешту на кошти боржника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в межах суми стягнення (від 18.02.2015р. та 06.07.2015р.) та невинесення постанови щодо арешту грошових коштів боржника в рамках виконавчого провадження № 46487445.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: