справа № 760/11298/15-ц
провадження № 2/760/5071/15
13 жовтня 2015 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,
за участю секретаря судового засідання Бугайчука О. Р.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Павличенко В. В., третьої особи ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», треті особи: ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та моральної шкоди, ухвалив таке рішення.
Позиції осіб, які беруть участь у справі:
11.06.2015 позивач звернувся до суду з позовом до СВП «Автотранспорт» ПАТ «Київенерго», ПАТ «Київенерго», третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 19.12.2014 на перехресті пл. Севастопольської та просп. Червонозоряного у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «ЗИЛ 131», д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та транспортного засобу «Volkswagen Touareg», д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5
Внаслідок ДТП транспортному засобу «Volkswagen Touareg», д/н НОМЕР_2, були завдані механічні пошкодження, а його власнику ОСОБА_4 - матеріальний збиток у розмірі 131 835,53 грн.
Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 22.01.2015 ОСОБА_3 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Водій транспортного засобу «ЗИЛ 131», д/н НОМЕР_1 - ОСОБА_3 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з СВП «Автотранспорт» ПАТ «Київенерго».
Цивільно-правова відповідальність водія «ЗИЛ 131», д/н НОМЕР_1, на момент ДТП була застрахована у ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА».
На виконання вимог Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПАТ «УАСК «АСКА» виплатила позивачу суму страхового відшкодування в межах максимального страхового ліміту у розмірі 50 000, 00 грн.
Враховуючи те, що сума страхового відшкодування, яка виплачена ПАТ «УАСК «АСКА», не достатня для повного відшкодування завданої шкоди, позивач просив стягнути з ПАТ «Київенерго» та СВП «Автотранспорт» ПАТ «Київенерго» різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 80 804,83 грн.
Крім того, позивач зазначив, що зазнав моральних страждань, які полягали у порушенні звичайного способу життя позивача та його членів сім'ї, розладу стосунків у родині.
Розмір душевних страждань позивач оцінив у 15 000 грн., які просив стягнути з ПАТ «Київенерго» та СВП «Автотранспорт» ПАТ «Київенерго».
У ході судового розгляду справи представник позивача, зазначивши, що СВП «Автотранспорт» ПАТ «Київенерго» не може бути відповідачем у справі, оскільки є структурним підрозділом ПАТ «Київенерго» без статусу юридичної особи, пред'явив позовні вимоги лише до ПАТ «Київенерго».
Крім того, за клопотанням представника позивача суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПАТ «УАСК АСКА».
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, мотивуючи тим, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували розмір завданої матеріальної та моральної шкоди. Крім того, звертав увагу суду на те, що в матеріалах справи міститься два протоколи огляду транспортного засобу від 02.02.2015 та від 04.02.2015, що на думку представника відповідача, свідчить про фіксацію ушкоджень, які не відносяться до ДТП.
Третя особа ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував, стверджуючи про відсутність своєї вини у ДТП.
Представник третьої особи ПАТ «УАСК АСКА» в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд
встановив:
19.11.2014 на перехресті пл. Севастопольської та просп. Червонозоряного у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «ЗИЛ 131», д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та транспортного засобу «Volkswagen Touareg», д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5
ОСОБА_3 на час ДТП перебував у трудових відносинах з ПАТ «Київенерго» та виконував покладені на нього обов'язки водія транспортного засобу.
Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 22.01.2015 ОСОБА_3 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та до нього застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.12-14).
Автомобіль «Volkswagen Touareg», д/н НОМЕР_2, внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ДАІ (а.с. 11).
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ № 13/02/15-1 від 16.02.2015, матеріальний збиток, заподіяний власнику транспортного засобу «Volkswagen Touareg», д/н НОМЕР_2, складає 131 835,53 грн., з яких 117 004,02 грн. - вартість відновлювального ремонту, 14 831,51 грн. - втрата товарної вартості (а.с. 26-29).
Вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3, відповідно до рахунку-фактури № К-00000079 від 13.02.2015 ФОП ОСОБА_6., склала 115 973,32 грн. (а.с. 16), яку позивач оплатив у повному обсязі, що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру № 1185 від 19.03.2015 (а.с. 15).
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ЗИЛ 131», д/н НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована у ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА».
На виконання вимог Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачу було виплачено суму страхового відшкодування в межах максимального страхового ліміту у розмірі 50 000, 00 грн.
Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Стаття 1188 ЦК передбачає, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК «юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків».
Суд встановив, що станом на 19.12.2014 ОСОБА_3 керував джерелом підвищеної небезпеки під час виконання своїх трудових обов'язків.
Таким чином, відповідальність за заподіяну позивачу матеріальну шкоду внаслідок ДТП має нести ПАТ «Київенерго».
Суд встановив факт завдання матеріальної шкоди позивачу, яка складається з фактично понесених позивачем витрат на відновлення автомобіля у розмірі 115 973,32 грн. та втрати товарної вартості у розмірі 14 831,51 грн.
Суд враховує виплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 50 000 грн. відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до статті 1194 ЦК «особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».
Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди, завданої позивачу, та отриманим ним страховим відшкодуванням складає:
115 973,32 + 14 831,51 - 50 000,00 = 80 804,83 грн.
При вирішенні цього спору суд виходить з того, що величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Так, за змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395 вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості
Пункт 1.6. Методики визначає, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.
Таким чином, втрата товарної вартості, як майнова шкода, підлягає відшкодуванню її заподіювачем.
Крім того, суд відповідно до статті 360-7 ЦПК враховує правовий висновок Верховного Суду України у цивільній справі № 6-49цс14 від 04.06.2014, згідно з яким власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.
Отже, з аналізу чинного законодавства випливає, що позивач має право вимоги до відповідача, як особи відповідальної за завдані збитки, про стягнення матеріальної шкоди за умови недостатності страхового відшкодування.
До того ж, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, аргументи представника відповідача щодо фіксації у протоколі огляду транспортного засобу від 04.02.2015 пошкоджень, які не відносяться до ДТП за участю водія відповідача.
Так, протоколи огляду транспортного засобу від 02.02.2015 та від 04.02.2015 є частиною Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ № 13/02/15-1 від 16.02.2015.
Як випливає зі змісту протоколу від 02.02.2015, він відображає лише видимі пошкодження, які експерт зміг зафіксувати без розборки пошкодженого транспортного засобу «Volkswagen Touareg», д/н НОМЕР_2, про що міститься напис самого експерта (а.с. 30-31).
У протоколі огляду від 04.02.2015 зафіксовані пошкодження, які були виявлені експертом після розборки транспортного засобу (а.с. 32-33).
Отже, вищезазначені посилання представника відповідача спростовуються матеріалами справи.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 15 000 грн., то суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК «моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті».
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Порушення Правил дорожнього руху та вину ОСОБА_3 було встановлено судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Встановлюючи наявність моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з положень статті 23 ЦК, пункт 3 частини другої якої передбачає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до пункту 8 вищезазначеної постанови за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.
Суд вважає, що у зв'язку з пошкодженням майна позивач зазнав душевних страждань, вимушених змін у життєвих стосунках, що свідчить про завдання йому моральної шкоди. А тому суд не враховує твердження представника відповідача про недоведеність факту завдання моральної шкоди в належній формі.
З огляду на викладене, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди має становити 500 грн.
Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Розподіляючи судові витрати відповідно до статті 88 ЦПК, суд зазначає, що з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1 051,65 грн.
Керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 22, 23, 1166, 1167, 1172, 1187, 1188, 1194 ЦК, статтями 1, 4-11, 18, 57-66, 74, 79, 88, 157-196, 208, 209, 212-215, 218, 360-7 ЦПК, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», треті особи: ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (код ЄДРПОУ 00131305, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_4, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1) 80 804,83 грн. (вісімдесят тисяч вісімсот чотири гривні 83 копійки) у відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (код ЄДРПОУ 00131305, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_4, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1) 500 грн. (п'ятсот гривень) моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (код ЄДРПОУ 00131305, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_4, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1) 1 051,65 грн. (одна тисяча п'ятдесят одна гривня 65 копійок) судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Л. В. Шевченко