Провадження1-кп/760/161/15
Справа 2609/29799/12-к
23 вересня 2015 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
з участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
представника потерпілих : ОСОБА_12 ,
потерпілих: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
захисників: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
обвинуваченого: ОСОБА_17
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12012000090000035 від 21 грудня 2012 року по обвинуваченню:
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вінницької області, Теплицького району, с. Метанівка, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_17 28.11.2010 року близько 00.20 год., знаходячись на розі будинку вулиць Мартиросяна та Соціалістичної в м. Києві разом з невстановленою слідством особою, матеріли відносно якої виділені в окреме провадження, побачили ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , після чого у них виник злочинний умисел на заволодіння майном останніх шляхом розбійного нападу.
Реалізуючи свій злочинний намір, діючи з корисливих спонукань з метою власного збагачення, ОСОБА_17 , діючи спільно та узгоджено з невстановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, несподівано для ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підбігли до них ззаду. Одночасно ОСОБА_17 наніс удар кулаком по шиї та обличчю ОСОБА_13 , від чого вона відчула фізичний біль. Невстановлена слідством особа нанесла ОСОБА_14 удар по шиї, від чого той втративши рівновагу, впав на землю. ОСОБА_17 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, наніс удар ОСОБА_14 ногою по голові.
Подолавши, таким чином, можливий опір з боку ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , діючи спільно та узгоджено з невстановленою слідством особою та з корисливих спонукань з метою власного збагачення, ривком заволодів майном ОСОБА_13 , а саме: сумкою вартістю 200 грн., в якій знаходились паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_13 , ідентифікаційний код, квитанції на автомобіль, технічний паспорт на автомобіль, свідоцтво про смерть ОСОБА_18 , печатки, які матеріальної цінності не представляють, гроші в сумі 2500 грн., мобільний телефон «Нокіа-6700», вартістю 950 грн., в якому знаходилась сім-карта оператора «Київстар», яка матеріальної цінності не становить, три телефони марки «Самсунг», вартістю 100 грн. кожен, а всього заволодів майном потерпілої на загальну суму 3950 гривень.
Після чого ОСОБА_17 разом з невстановленою слідством особою, утримуючи при собі викрадене майно, з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд.
В результаті злочинних дій ОСОБА_17 та невстановленої слідством особи, потерпілій ОСОБА_13 було спричинено тілесні ушкодження у виді синців на спинці носа верхньої третини з переходом на повіки, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, закритий перелом кісток носа без зміщення уламків.
Відповідно до висновків судово-медичної експертизи № 215712 від 24.01.2011 р. закритий перелом кісток носа без зміщення уламків відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (за критерієм тривалості розладу здоров'я); синці до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
В результаті злочинних дій ОСОБА_17 та невстановленої слідством особи ОСОБА_14 спричинено тілесні ушкодження у виді рани в проекції тіла лівої брови, синці на повіці лівого ока, на тильній поверхні лівої кисті руки в проекції 2-5 п'ясних кісток з переходом на тильно-зовнішню поверхню лівого променевого зап'ясткового суглобу, садно на тильній поверхні лівої кисті руки.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 6461 від 26.01.2011 р. вказані тілесні ушкодження за ступенем тяжкості відносяться: рана в проекції тіла лівої брови до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (за критерієм тривалості розладу здоров'я); синці та садно до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Обвинувачений ОСОБА_17 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушення не визнав, суду показав, що 27 листопада 2010 року він знаходився в себе дома разом зі своєю дівчиною ОСОБА_19 та її подругою за адресою: АДРЕСА_2 . Близько 21.45 год. він забрав свою дівчину із роботи, а по дорозі додому вони зустріли її подругу і всі разом пішли до нього додому, де всі разом і перебували до 01.00 години ночі. Із кімнати обвинувачений нікуди не відлучався. Далі вони лягли відпочивати, а подруга пішла сама додому, оскільки проживала неподалік у дворі. Вранці коли він проснувся ОСОБА_20 пішла на роботу, а він пішов на ринок.
Зазначив, що не знає чому його мати приходила до потерпілих та говорила, що це він їх пограбував.
На питання представника потерпілого обвинувачений зазначив, що потерпіла його оговорює.
На питання захисника ОСОБА_16 обвинувачений повідомив, що із потерпілими вони проживали разом у гуртожитку близько 2 місяців на одному поверсі. Час від часу пересікалися із ними за місцем проживання. 28 числа на другий день (після всіх подій, які сталися) близько 10.00-11.00 годин, він заходив до потерпілих у кімнату, де повідомив їм що вони чергують. Двері йому відрив потерпілий, у якого було підбите око. Вони йому нічого не говорили.
На питання захисника ОСОБА_15 , обвинувачений повідомив, що 03 грудня близько 09.00 год. до нього приїхали працівники міліції, які йому нічого не пояснювали запропонували йому проїхати до райвідділу для уточнення інформації щодо впізнання. Працівники міліції рекомендували йому, щоб він зізнався у вчиненні злочину. Коли його доставили до приміщення РУ міліції, він перебував у кабінеті працівників роти ППС, які йому пропонували зізнатися. Крім того, залякували його. Близько 20.00-21.00 години його допитував слідчий ОСОБА_21 . Він зачитав йому пояснення потерпілої в чому його обвинувачували. Того ж дня була очна ставка із потерпілою. Працівники міліції телефонувати не дозволяли. Зателефонував до матері коли написав зізнання у злочині. Слідчий пояснив, що якщо він напише зізнання, то його випустять на підписку про невиїзд і він це зробив оскільки 04 грудня у матері був день народження і він не хотів, щоб його рідні знали, що він затриманий працівниками міліції.
На питання суду обвинувачений повідомив, що з потеплілою у нього ніяких відносин немає. Йому не відомо, чому потерпілі його оговорюють, йому здається, що вони це зробили через гроші, які хочуть з нього отримати (50000,00 грн.), оскільки він проживає у достатку. Зазначив, що не чув про те, що сталося з потерпілими та немає здогадок хто б це зробив.
Незважаючи на те, що вину у вчиненні кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_17 не визнав, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України доводиться зібраними по справі та перевіреними у судовому засіданні доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_13 суду показала, що на передодні події вона та її чоловік ОСОБА_14 спілкувались із їх знайомим ОСОБА_22 та домовилися зустрітися, щоб піти до бару. ОСОБА_22 запропонував зустрітися на перехресті вулиць Донецької та Соціалістичної. Вийшовши із гуртожитку вони із Ляшевським пішли по вул. Соціалістичній, на перехресті вулиць Донецької та Соціалістичної побачили Підкупняка та двох незнайомих хлопців (як потім з'ясувалось, одним з них був обвинувачений), які стояли на іншій стороні дороги. Підійшовши до ОСОБА_22 , потерпілі почали розмову про те, в якому місці вони можуть посидіти.
Хлопці повідомили їм, що на ОСОБА_23 дачах є бар і що вони можуть підвезти, проте машини вона не бачила. Вона сказала, що вони нікуди не їдуть. Тоді хлопці сказали, що можна «посидіти» на площі Космонавтів та знову запропонували підвезти, але вона відмовилась. У розмові ОСОБА_22 повідомив, що йому треба зайти додому взяти гроші, а вона сказала, що гроші не треба брати, бо в неї є. Вони пішли по вул. Соціалістичній в сторону вул. Мартиросяна. Коли вона обернулась, то побачила, що за ними йдуть ці хлопці та сказала про це ОСОБА_24 . Дійшовши до повороту на ОСОБА_25 , вона знову побачила хлопців, хотіла крикнути, але не встигла. ОСОБА_26 вдарив її по шиї і по носі, а другий хлопець так само вдарив ОСОБА_24 . Вона впала. ОСОБА_24 , падаючи, вхопив за ноги того, хто на нього напав та опинився на ньому зверху. Потерпіла впала, а ОСОБА_26 ще раз вдарив її по носі. Він схопив сумку, яка була у неї на плечі, повернувся та вдарив ОСОБА_24 ногою в область брови. Незнайомий хлопець встав та вони з ОСОБА_26 вдвох втекли з її сумкою. Потерпіла знала, що на площі Космонавтів, є кабінет дільничного, куди можна звернутися з даного приводу, але там було нікого не було. В них не було ні телефонів, ні грошей, оскільки все було в сумці, яку забрав ОСОБА_26 . Вони пішли до магазину «Шереметьєвський», там їм дали серветки, щоб витертись, оскільки вони були в крові. Та для них викликали працівників міліції. На виклик приїхали два наряди. Один із них забрав їх до відділку. У міліції пробули до ранку.
Одного ранку, перебуваючи в гуртожитку на кухні, вона почула, як із першого поверху хтось піднімається. Коли вказані особи пройшли, вона виглянула на коридор і побачила що двоє хлопців, які їх побили, відкривають свою кімнату. Вона розгубилась, оскільки ніколи не була в такій ситуації, їй потрібно було ще тоді викликати міліцію. Після цього, в понеділок вранці вони пішли в відділення міліції і сказали, що впізнали, що напад на них вчинив їх сусід, проте ніхто за ним не поїхав, в міліції не могли знайти їх справи. Під час очної ставки ОСОБА_17 зізнався у вчиненому та повідомив, що сумку викинув на вул. Мішина. Пізніше, коли ОСОБА_26 забрали до міліції, до них прийшла його мати запитала, скільки їм заплатити, щоб вони пішли та сказали, що вони не мають до нього претензій. Поспілкувавшись із адвокатом, вони назвали суму 5 тис. доларів США. Крім того, мати повідомила, що то він вчинив напад на них. Мати ОСОБА_17 вона попросила, щоб та пошукала документи у кімнати сина, які були у її сумці під час здійснення на неї нападу. Перебуваючи у кімнаті ОСОБА_17 вони шукали документи, але нічого так і не знайшли. Під час нападу у неї викрали грошові кошти у сумі 2500 грн., 3 мобільних телефони. Всього викрали на загальну суму 3950 грн. Гроші завжди у неї були із собою. ОСОБА_22 , який був поряд, втік. ОСОБА_22 стояв окремо від двох раніше не знайомих їй хлопців. Удари їй наносив ОСОБА_17 , а ОСОБА_14 спочатку наносив інший хлопець, а потім приєднався і ОСОБА_17 . ОСОБА_17 вона впізнала на кухні гуртожитку, він був одягнений в той самий одяг, що і під час нападу. Крім того, впізнала по голосу та тілобудові. До міліції ходила декілька раз, щоб ті затримали ОСОБА_17 .
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_14 вказав, що тієї ночі, 28.11.10 року, вони зустрілися із Підкупняком, йшли по вул. Соціалістичній в сторону вул. Мартиросяна до кафе. ОСОБА_13 , яка йшла поруч сказала, що позаду йдуть хлопці, проте він не звернув на її слова уваги. Дійшовши до рогу будинку, ОСОБА_22 прискорив рух, а як тільки повернули, то він почув крик і побачив, що ОСОБА_13 падає і в цей момент йому нанесли удар. Під час свого падіння він збив хлопця, який його бив. Коли він впав із нападником, то перевернувся і опинився лежачи на ньому зверху. Коли ОСОБА_27 впала, то той, хто її бив, вихопив в неї сумку та вдарив його ногою в область обличчя. Забравши сумку у Запорожець, нападники побігли геть. Потерпілий вказав, що напав на них обвинувачений ОСОБА_17 та невідомий йому хлопець. ОСОБА_17 впізнав тоді, коли його забирали працівники міліції, а саме по одягу.
Вина обвинуваченого підтверджується також показаннями свідка ОСОБА_28 , що працює в Солом'янському РУ ГУ МВС України в м. Києві старшим інспектором роти патрульної служби, який суду повідомив, що до чергової частини звернулися чоловік та жінка, які повідомили, що вночі на них напали невідомі, побили та забрали речі. Крім того, сказали, що можуть повідомити де дана особа знаходиться, так як вони його впізнали. Після даного повідомлення вони виїхали на службовому автомобілі на вул. Очаківську. Потерпіла показала будинок та кімнату де проживає людина, яка на них напала. Коли постукали у двері, двері кімнати відкрив обвинувачений, йому повідомили обставини справи з приводу чого приїхали. У відповідь повідомив, що він нічого не знає, оскільки він того дня відпочивав із дівчиною. Того ж дня вони забрали обвинуваченого до райвідділу, для встановлення обставин події. Коли працівники міліції вивели ОСОБА_26 , потерпілі відразу вказали на нього, зазначивши, що саме він вчинив на них напад. Потерпілі впізнали нападника по одязі та були впевнені, що це саме він їх побив та забрав речі. Крім того зазначив, що у ОСОБА_17 була пошкоджена одна рука.
Разом з тим, показання свідків ОСОБА_29 та ОСОБА_30 відрізняються від показань потерпілих та свідка ОСОБА_28 .
Так, Свідок ОСОБА_29 суду повідомила, що із ОСОБА_17 вона зустрічалася. Близько 24.00 години до неї зателефонував слідчий ОСОБА_21 на мобільний телефон і запитав, чи знає вона ОСОБА_17 , та повідомив, що його звинувачують у крадіжці. Через два дні вона приїхала до Києва, де зустрілася із ним та повідомила, обставини справи, а саме, що того вечора, з 27 на 28 число, вона була із ОСОБА_17 . Вона працювала у кафе «Бульвар», який знаходиться на Чоколівському бульварі 21, в м. Києві. Близько 22.00 год. ОСОБА_17 прийшов до кафе, звідки вони разом пішли додому. На той момент вони із ОСОБА_17 проживали разом у нього дома по вул. Очаківській. До ранку наступного дня він нікуди не виходив із кімнати. На роботу свідок пішла близько 09.15 год., разом із ОСОБА_17 , оскільки він пішов до матері на ринок. Вона впевнена, що ОСОБА_17 був з нею того вечора з 27 на 28 число. Того дня, було два місяці, як вони познайомились. Працівники кафе, відвідувачі бачили того вечора ОСОБА_17 у кафе. Коли йшли додому, то зустріли спільну подругу ОСОБА_31 , яка може підтвердити дану обставину. Потерпіла приходила до кімнати, де всі разом шукали речі, але нічого не знайшли. У кімнаті, нічого не приховували, все показували, щоб потерпіла не думала, що від неї щось приховують. Про дівчину ОСОБА_31 слідчому вони повідомляла.
Свідок ОСОБА_32 суду показала, що із ОСОБА_17 та ОСОБА_33 того вечора близько 23.00 години разом вживали алкогольні напої у кімнаті ОСОБА_34 . Додому пішла сама близько 02.00 години, оскільки проживає у сусідньому будинку. На допит слідчий не викликав. Потерпілій не говорила, що із ОСОБА_17 та ОСОБА_33 той вечір провели разом. Вона не цікавилась, чому потерпіла шукала свої речі у ОСОБА_17 . Раз на тиждень зустрічалися у такій компанії. Того вечора, вона вийшла за цигарками, по дорозі зустріла ОСОБА_17 та ОСОБА_35 , вони запропонували провести разом вечір, на що погодилась, у магазині купили пива та пішла із ними. Події відбувалися в кінці місяця, десь в середині зими. Із ОСОБА_17 давно знайомі, може його охарактеризувати як позитивну людину. Того, вечора, святкували спільне проживання ОСОБА_17 та ОСОБА_36 чи то 2 чи 3 місяці.
Вина обвинуваченого ОСОБА_17 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України підтверджується також наданими органом досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду письмовими доказами, а саме:
- даними протоколу усної заяви про злочин ОСОБА_13 від 28.11.2010 року, згідно якого 28.11.2010 року о 00.30 год. на розі вул. Соціалістичної - Мартиросяна невідомі люди заволоділи її майном. ( Т.2 а.с 38-39);
- даними рапорту ДІМ Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_37 про те, що до нього надійшов матеріал ЖРЗПЗ № 23073 від 02.12.2010 р. про те, що 28.11.2010 р. невстановлені особи нанесли тілесні ушкодження гр. ОСОБА_13 . Виходячи із змісту даного рапорту матеріал ЖРЗПЗ № 22791 від 28.12.2010 р. та матеріал ЖРЗПЗ № 23073 від 02.12.2010 р. стосуються одного і того ж випадку щодо нападу на ОСОБА_13 (Т.2, а.с. 47);
- висновком судово-медичної експертизи № 6461 від 26.01.2011 р., виходячи із змісту якого ОСОБА_14 спричинено тілесні ушкодження у виді рани в проекції тіла лівої брови, синців на повіці лівого ока, на тильній поверхні лівої кисті руки в проекції 2-5 п'ясних кісток з переходом на тильно-зовнішню поверхню лівого променевого зап'ясткового суглобу, садна на тильній поверхні лівої кисті руки. Вказані тілесні ушкодження за ступенем тяжкості відносяться: рана в проекції тіла лівої брови до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я ( за критерієм тривалості розладу здоров'я); синці та садно до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я). ( т.1 а.с 181-183);
- висновком судово-медичної експертизи № 215712 від 24.01.2011 р., виходячи із змісту якого, потерпілій ОСОБА_13 було спричинено тілесні ушкодження у виді синців на спинці носа верхньої третини з переходом на повіки, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, закритий перелом кісток носа без зміщення уламків. Закритий перелом кісток носа без зміщення уламків відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (за критерієм тривалості розладу здоров'я); синці до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я) (т. 1 а.с.184-186);
- актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 6991 потерпілого ОСОБА_14 , згідно якого описані ушкодження у вигляді рани, синців, садна спричинені тупими предметами, за давністю можуть відповідати вказаному терміну і за ступенем тяжкості відноситься: рана до легкого тілесного ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (за критерієм тривалості розладу здоров'я); синці, садно до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я) ( т.1 а.с. 187);
- актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 6990 потерпілої ОСОБА_13 , згідно якого описані ушкодження у вигляді синців спричинені тупими предметами, за давністю можуть відповідати вказаному терміну і за ступенем тяжкості кожне з яких відноситься до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я) (Т.1 а.с. 188).
Показання потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_28 є логічними, послідовними та узгоджуються між собою, а також підтверджуються зазначеними вище доказами.
Разом з тим, суд не довіряє показам свідків: ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , оскільки свідок ОСОБА_29 на момент вчинення злочину мала тісні особисті стосунки з обвинуваченим та на думку суду намагалася допомогти йому уникнути покарання у вчиненні злочину. Те ж стосується і свідка ОСОБА_30 , що є подругою ОСОБА_29 та перебуває в дружніх відносинах з обвинуваченим. Факт дружніх відносин ніхто з них не заперечував. На даний момент ці свідки продовжують підтримувати надані раніше показання під страхом кримінальної відповідальності.
До такого висновку суд прийшов, порівнявши показання свідка ОСОБА_28 та даних свідків, які суттєво різняться. Зокрема, як зазначалося вище, свідок ОСОБА_28 суду показав, що потерпілі відразу впізнали ОСОБА_17 по багатьом ознакам, як особу, що здійснила на них напад. В той же час, свідки ОСОБА_29 та ОСОБА_30 вказували, що ОСОБА_17 не вчиняв нападу, оскільки вночі був з ними, намагаючись таким чином створити йому алібі.
Однак, враховуючи те, що свідок ОСОБА_28 є незацікавленою особою, а свідки ОСОБА_29 та ОСОБА_32 є друзями обвинуваченого, суд надає перевагу показанням свідка ОСОБА_28 , які покладає в основу вироку та не бере до уваги показання свідків ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , оскільки вони також не підтверджуються іншими доказами та не відповідають дійсним обставинам події.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_17 на те, що він не вчиняв злочину, в якому він обвинувачується, спростовуються встановленими під час судового засідання обставинами його протиправних дій, а тому суд не бере їх до уваги, не може покласти в основу вироку і розцінює їх як форму захисту з метою ухилення від відповідальності. Дані показання спростовуються показаннями потерпілих, які однозначно зазначили, що саме обвинувачений здійснив щодо них розбійний напад, зазначеними висновками експертиз, актів обстежень та даними протоколу прийняття усної заяви про злочин.
Суд також не погоджується з думкою захисників про те, що ОСОБА_13 не є потерпілою в провадженні, оскільки постанова при визнання її потерпілою складена з процесуальними порушеннями. Така позиція захисників суперечить нормі ч. 2 ст. 55 КПК України, згідно якої, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення.
Суд також не погоджується з думкою сторони захисту про те, що висновки судово-медичних експертів є недопустимими доказами, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, і обстеження, і експертиза щодо потерпілих проводилися з приводу однієї і тієї ж події - розбійного нападу на них ОСОБА_17 та невстановленої слідством особи. Два записи в Журнал реєстрації заяв про злочин, як вже зазначалося вище, також були внесені стосовно однієї і тієї ж події. Про наявність лише одного злочину щодо неї і її чоловіка підтвердила в судовому засіданні і сама потерпіла ОСОБА_13 .
Посилання ОСОБА_17 на те, що працівники міліції здійснювали на нього тиск, застосовуючи не процесуальні заходи впливу, внаслідок чого він давав викривальні покази стосовно себе на досудовому слідстві, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду відповідними доказами згідно вимог ч. 1 ст. 93 КПК України. В матеріалах справи міститься постанова про закриття кримінального провадження з цього приводу (Т.2, а.с. 87).
Посилання сторони захисту на процесуальні порушення, допущені під час досудового слідства, не спростовують факту вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та злочинних наслідків, завданих даним кримінальним правопорушенням.
Виходячи із зазначеного, всі досліджені в судовому засіданні докази, що покладені в основу вироку, суд визнає належними і допустимими,
Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_17 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України, а саме: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Потерпілими від кримінального правопорушення являється ОСОБА_13 1968 р.н. проживаюча за адресою АДРЕСА_3 та ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживаючий за адресою АДРЕСА_3 .
Потерпіла ОСОБА_13 заявила до обвинуваченого ОСОБА_17 цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди - в розмірі вартості викрадених речей в сумі 3950 грн. та моральної шкоди в сумі 30000 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги важкими фізичними та моральними стражданнями, які вона перенесла в результаті заподіяних тілесних ушкоджень та зазнала значної шкоди для здоров'я, перенесла значний фізичний біль.
Потерпілий ОСОБА_14 заявив до обвинуваченого ОСОБА_17 цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в сумі 20000 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги важкими фізичними та моральними стражданнями, які він переніс в результаті заподіяних тілесних ушкоджень та зазнав значної шкоди для здоров'я, переніс значний фізичний біль.
Обвинувачений, що є цивільним відповідачем, цивільних позовів не визнав, пославшись на їх безпідставність.
Відповідно до ч. 1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, майнова шкода підлягає повному відшкодуванню потерпілій ОСОБА_13 ..
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд з'ясував, що за своїм характером правопорушення вчинене у формі прямої дії, що виражається в вчиненні розбійного нападу, під час якого потерпілим було завдано легких тілесних ушкоджень.
Глибина фізичних страждань позивачів, на думку суду, є відчутною, оскільки це суттєво вплинуло на їх внутрішній стан, але не критичною, оскільки злочин не потяг за собою тяжких наслідків. Фізичні здібності позивачів не погіршилися.
Визначаючи ступінь вини заподіювача, суд визначив, що порушення є умисним, оскільки обвинувачений усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував матеріальний стан відповідача, який не працює та не має постійного джерела доходів.
Виходячи із вищезазначеного, керуючись вимогами розумності і справедливості, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди відповідачем, із врахуванням розміру, заявленого позивачами, повинен бути встановлений судом на рівні 15000,00 грн. кожному.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_17 є особою, який раніше не судимий, разом з тим вчинив тяжкий злочин, відповідальність за який визначена санкцією ч. 2 ст. 187 КК України та передбачає покарання від 7 до 10 років позбавлення волі.
Як особа обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, не працює.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено. Твердження прокурора про те, що обвинувачений під час вчинення злочину перебував в стані алкогольного сп'яніння не знайшло підтвердження в ході судового розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 416 Кримінального процесуального кодексу України, при новому розгляді в суді першої інстанції допускається … посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.
З урахуванням зазначених обставин провадження, віку, стану здоров'я, відношення до вчиненого обвинуваченого, суд дійшов до висновку про необхідність призначення обвинуваченому мінімальної міри покарання в межах санкції ч. 2 ст. 187 КК України, що є необхідним та достатнім для його виправлення
Підстави для застосування ст.ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання відсутні.
Таким чином, виходячи із зазначеного та керуючись ст. ст. 373, 374, 416 Кримінального процесуального кодексу України та на підставі ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України, суд, -
ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим за ч. 2 ст. 187 КК України і призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі із конфіскацією всього його майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_17 рахувати з 03 грудня 2010 р., зарахувавши в строк відбуття покарання за даним вироком строк досудового тримання під вартою та строк його затримання.
Цивільні позови потерпілої ОСОБА_13 та потерпілого ОСОБА_14 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_17 на користь ОСОБА_13 3950 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди та 15000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, всього в сумі 18950 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_17 на користь ОСОБА_14 15000,00 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. в якості відшкодування моральної шкоди.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід обраний ОСОБА_17 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії вироку.
Копія вироку видається учасникам кримінального провадження відразу після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1