Справа № 2-1223 2010 рік
26 травня 2010 року Солом”янський районний суд м.Києва в складі: головуючого- судді- ОСОБА_1
при секретарі - Волковій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Національної акціонерної компанії »Надра України», 3-я особа: ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, одноразової матеріальної допомоги та відшкодування моральної шкоди,суд,-
Позивач в січні 2010 року звернувся до суду з позовом і просить поновити його на роботі на посаді заступника начальника режимно-секретного відділу НАК «Надра України», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу по день ухвалення рішення судом, одноразову матеріальну допомогу при наданні щорічної відпустки в 2010 році в розмірі середньомісячного заробітку та моральну шкоду в розмірі 50% від суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що буде стягнута судом.
Посилається в позові на те, що з 2002 року він працював у відповідача на різних посадах, остання посада - заступник начальника режимно-секретного відділу.
Наказом №221-к від 14.12.2009 року він був звільнений з займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України.
Виходячи з того, що 16.05.2008 року його було обрано головою профспілкового комітету «Первинна профспілкова організація працівників національної акціонерної компанії «Надра України», а звільнення з роботи було проведено без попередньої згоди профспілкового комітету, вважає, що відповідачем при звільненні були порушені вимоги ст. 43 КЗпП України.
Крім того, 25.06.2009 року його обрано до складу Центрального комітету профспілки працівників геології, геодезії та картографії України.
Постановою Президії Центрального комітету від 20.10.2009 року адміністрації було відмовлено в наданні згоди на його звільнення з роботи.
Не дивлячись на ці обставини, в порушення вимог закону, відповідач звільнив його з займаної посади.
Виходячи з цього вважає своє звільнення незаконним, а тому просить задовольнити позов. При цьому просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та одноразову матеріальну допомогу при наданні щорічної відпустки в розмірі середньомісячного заробітку відповідно до п.3.8 Колективного договору за 2010 рік.
Незаконне звільнення з роботи принизило його честь та гідність, престиж, як голови профкому, який не в змозі відстоювати права членів трудового колективу та свої права, неможливістю продовжувати активне громадське життя та реалізацію своїх здібностей.
Крім того, погіршилися його відносини в родині в зв'язку з втратою роботи та джерел для існування, що в сукупності призвело до душевних страждань та психологічних напружень.
Виходячи з цього, просить задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала.
Посилається на те, що на виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України позивач був своєчасно попереджений про наступне звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності працівників за 2 місяці.
Положення ст.49-2 КЗпП України відповідачем при звільненні позивача з роботи були дотримані в повному обсязі.
Повідомлення про скорочення та подальше звільнення з роботи було вручено позивачу 09.10.2009 року, тобто з дотриманням строку, визначеного законодавством.
В зв'язку з відсутністю в НАК «Надра України» роботи, яку за своєю спеціальністю міг виконувати позивач, в адміністрації не було можливості запропонувати позивачу іншу роботу в зв»язку зі звільненням.
Рішення про скорочення штату по компанії було прийнято на засіданні правління НАК «Надра України» 21.09.2009 року, на якому було затверджено нову організаційну структуру компанії та прийнято рішення про скорочення штату працівників.
Враховуючи те, що позивач був головою первинної профспілкової організації працівників НАК «Надра України», адміністрація звернулася до Центрального комітету профспілковою спілки працівників геології, геодезії та картографії України.
Постановою №П-24-4 від 30.10.2009 року було відмовлено у наданні згоди на звільнення позивача з роботи.
Виходячи з того, що дана постанова не мала обґрунтування, відповідач був звільнений з роботи без згоди даного органу.
Вважає також, що з вини підприємства позивач моральних страждань не зазнавав і не міг зазнати, оскільки звільнення відповідача відбулось не з причин перебування його на посаді голови профспілки та його активного громадського життя, а в зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників, тому просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивачки, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в т.ч. ліквідації,реорганізації,банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Встановлено, що позивач на підставі наказу № 141-к від 12.08.2002 року був прийнятий на роботу в НАК «Надра України» на посаду головного спеціаліста відділу нерудних корисних копалин управління твердих корисних копалин Департаменту геології.
Наказом №357-к від 25.12.2008 року був переведений на посаду заступника начальника режимно-секретного відділу.
Рішенням правління НАК»Надра України», від 21.09.2009 року було затверджено нову організаційну структуру компанії та прийнято рішення про скорочення штату працівників, посади яких не ввійшли до нового штатного розкладу.
09.10.2009року позивача було повідомлено про майбутнє вивільнення під розписку.
Наказом №221-к від 14.12.2009 року він був звільнений з займаної посади за п. 1 ст.40 КЗпП України.
/а.с. 4- 7; 26 /
Відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, і водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника з зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Встановлено, що дана вимога закону відповідачем при скороченні численності працівників щодо позивача була дотримана.
Так, відповідно до ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 6.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових зборів» при розгляді трудових спорів, пов”язаних зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілюванняя підприємства, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом законодавства, що регулюють вивільнення працівника.
Позивач в судовому засіданні факту скорочення чисельності та штату працівників у відповідача, не оспорює.
Будь-яких підстав сумніватися в цьому у суду також немає.
Судом встановлено, що на момент звільнення позивача з роботи в апараті управління компанії існувало 5 вакансій, в т.ч. 2, на які претендував позивач в судовому засіданні, посилаючись на те, що при звільненні його з роботи дані посади йому запропоновані не були : начальник інженерно-технічного управління департаменту безпеки та головний спеціаліст технічного відділу виробничо-технічного управління Департаменту геології та виробництва.
В своїх посиланнях представник відповідача посилалася на те, що перша посада була запропонована ОСОБА_4, а інша ОСОБА_5 з урахуванням їх більш високої кваліфікації, продуктивності праці та безперервного трудового стажу на підприємстві.
Вважає, що це є правом адміністрації провести перестановку працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду.
Позивач в судовому засіданні не спростував доводів представника відповідача з цього приводу і не заперечував, що переважного права на залишення на роботі перед даними особами він не має.
Крім того, з точки зору ст. 40 ч.1 КЗпП України при працевлаштуванні осіб, які підлягають звільненню в зв»язку зі змінами в організації виробництва, на вакантні посади і робочі місця, не діють правила про переваги на залишення на роботі, встановлені ст.42 кодексу.
З цього слідує, що при працевлаштуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які також підлягали звільненню, на вакантні посади, адміністрація не повинна була обговорювати питання про переваги на залишення на роботі.
Таким чином, твердження позивача з цього приводу не можуть бути прийняті до уваги.
Враховуючи вищевикладене, а також дану норму закону, суд приходить до висновку, що відповідачем при проведенні скорочення чисельності та штату працівників та звільнення позивача з роботи законодавство, що регулює вивільнення працівників, було дотримано.
Виходячи з цього, суд приходить до висновку про безпідставність його вимог.
В той же час, з заперечень відповідача вбачається, що позивача було звільнено з роботи в зв»язку з відсутністю достатнього досвіду роботи в сфері режимно-секретної діяльності.
Пояснюючи дану обставину в своїх запереченнях, представник відповідача повідомила, що на засіданні правління з урахуванням пропозицій начальників департаментів було рекомендовано скоротити посади в різних департаментах, в т.ч. 1 посаду в режимно-секретному відділі.
З урахуванням саме досвіду роботи в питаннях режимно-секретної діяльності посада позивача була запропонована на звільнення.
Так, відповідно до ст..21 Закону України» Про державну таємницю» на відповідних підприємствах створюється режимно-секретний відділ.
Призначення працівників на посади в таких відділах потребує обов»язкового погодження з органами СБУ.
Призначення позивача на посаду в грудні 2008 року було погоджено листом з СБУ, однак це не може свідчити про його переважне право на залишення на роботі перед іншими працівниками.
02.12.2009року з СБУ було погоджено реорганізацію режимно- секретного відділу, а 15.12.2009 року позивачу • було скасовано допуск до державної таємниці.
22.12.2009року відповідно до нового штатного розкладу була розроблена, погоджена з СБУ, та затверджена нова номенклатура посад працівників НАК, діяльність яких потребує допуску до державної таємниці.
Посада, яку займав позивач, в новій номенклатурі посад відсутня.
Крім того, станом на 14.12.2009 року у відповідача існувала вакантна посада начальника режимно-секретного відділу, яка була запропонована ОСОБА_6, раднику голови правління з питань режиму-начальнику режимно-секретного відділу.
Така перевага йому була надана в зв»язку з його тривалим стажем роботи в цій сферу та на підприємстві, а також погодженням його кандидатури з СБУ.
Як і з попередніми працівниками, при працевлаштуванні ОСОБА_6М, посада якого - радник голови правління, також підлягала вивільненню, на вакантну посаду, адміністрація не повинна була обговорювати питання про переваги на залишення на роботі.
З цього слідує, що відсутність достатнього досвіду у позивача свідчить лише про значно менший час роботи на таких посадах, ніж мали інші працівники, які в зв»язку з цим мають як більший досвід, так і більшу продуктивність праці.
/ а.с.26 - 40/
Виходячи з даних обставин, суд приходить до висновку про відповідність дій відповідача при звільненні позивача діючому трудовому законодавству.
Відповідно до ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
21.05.2010року відповідно до листа суду в зв»язку з непогодженням відповідачем питання про звільнення позивача з роботи з профспілковим комітетом, профком первинної профспілкової організації НАК»Надра України»надав згоду на звільнення позивача з роботи.
Судом встановлено, що позивач 16.05.2008 року був обраний головою профспілкового комітету «Первинна профспілкова організація працівників національної акціонерної компанії «Надра України».
Крім того, 25.06.2009 року його обрано до складу Центрального комітету профспілки працівників геології, геодезії та картографії України.
Ст.252 КЗпП України передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації , його керівників, профспілкового представника, крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки.
Постановою Президії Центрального комітету від 20.10.2009 року адміністрації було відмовлено в наданні згоди на його звільнення з роботи.
Як на підставу відмови Президія ЦК профспілки послалася на відсутність стану повної ліквідації Компанії та інших ситуацій, передбачених чинним законодавством, а також з метою захисту позивача, як профспілкового керівника.
4.7 ст. 43 КЗпП України передбачено, що у разі якщо в рішенні виборного органу первинної профспілкової організації немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.
/а.с.84; 96; 105-111 /
Виходячи з встановленого законом порядку та підстав проведення скорочення чисельності працівників, право власника або уповноваженого ним органу встановлювати організаційну структуру підприємства, порядку вивільнення працівників, встановленого ст. 49-2 КЗпП України, суд вважає відмову Президії ЦК профспілки в наданні згоди на звільнення позивача з роботи необгрунтованою, та приходить до висновку про законність дій відповідача при звільненні позивача з роботи без згоди ЦК профспілки.
Згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі,якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань,втрати нормальних життєвих зв”язків та потребують додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи обставини та підстави звільнення позивача з роботи, висновки суду про законність дій адміністрації відповідача при звільненні та відсутність підстав для задоволення позову, суд приходить до висновку і про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди.
Крім того, відповідач просить стягнути з відповідача одноразову матеріальну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку при наданні щорічної відпустки.
Дійсно, відповідно до п.3.8 Колективного договору при наданні щорічної відпустки працівнику виплачується одноразова матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі середньомісячного заробітку.
Матеріальна допомога наняється один раз в календарному році на підставі наказу про надання щорічної відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів.
/ а.с. 41-44/
Позивач просить стягнути з відповідача матеріальну допомогу за надання майбутньої відпустки в 2010 році.
Не заперечував, що при використанні минулорічної відпустки така матеріальна допомога йому була виплачена.
Виходячи з цього, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача і в цій частині.
Керуючись ст.ст.40 п.1, 43, 43-1, 49-2, 232-235, 237-1 КЗпП України, ст.ст.57-60,209,212-214 ЦПК України, суд,-
В позові ОСОБА_2 до Національної акціонерної компанії «Надра України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, матеріальної допомоги на оздоровлення та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
В позові ОСОБА_2 до Національної акціонерної компанії «Надра України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, матеріальної допомоги на оздоровлення та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя