Справа № 2а/1711/251/11
Головуючий у 1-й інстанції: Зейкан І.Ю.
Суддя-доповідач:ОСОБА_1
іменем України
"21" грудня 2011 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Хаюка С.М.
суддів: Бондарчука І.Ф.
ОСОБА_2,
розглянувши в письмовому провадженні у м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області на постанову Кузнецовського міського суду від "08" лютого 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити дії ,
Постановою Кузнецовського міського суду від 8 лютого 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено: визнано протиправними дії та зобов"язано управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську провести донарахування та виплату ОСОБА_4 додатковї пенсії за шкоду заподіяну здоров"ю, як особі віднесеній до категорії 3 в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком з 24 липня 2010 року та провести перерахунок підвищення до пенсії відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однієї мінімальної заробітної плати, визначеної законом України "Про Державний бюджет на 2010 рік", як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіологічного контролю , в розмірі однієї мінімальної заробітної плати починаючи з 24 липня 2010 року , виплатити різницю між сумами перерахованої та виплаченої доплати і виплачувати зазначену доплату у перерахованому розмірі в подальшому.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач по справі - управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволені позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадови і службові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач, є пенсіонером та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області і проживає м.Кузнецовськ, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року віднесено до зони посиленого радіологічного контролю, а також є потерпілим від аварії на ЧАЄС 3-ї категорії, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідач виплачував позивачу додаткову пенсію та доплату як особі, що проживає у зоні посиленого радіологічного контролю в розмірі, який на думку позивача, є значно нижчим, ніж це передбачено ст.ст 39,50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(надалі Закон №796), у зв"язку з чим він звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, а саме: зобов"язав відповідача провести донарахування та виплатити позивачу кошти, передбачені ст.ст. 39,50 Закону, за період з 24 липня 2010 року і виплачувати перераховану доплату в подальшому.
Оцінюючи таку правову позицію суду першої інстанції, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств та відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій, тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов"язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
При цьому, визначаючи базову величину, з якої розраховується сума допомоги згідно зі ст. 39 Закону, відповідачу слід керуватися розміром мінімальної заробітної плати, а не сумою, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року №836.
Розмір мінімальної заробітної плати протягом визначеного судом строку постійно змінювався в сторону збільшення.
Виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні спору в частині того, яка сума підлягає стягненню з відповідача за визначений позивачкою період, застосуванню підлягають саме статті 39,50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Тому позивач, відповідно до ст.39 Закону, як непрацюючий пенсіонер, має право отримувати доплату до пенсії у розмірі мінімальної заробітної плати.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року №497 "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" на органи Пенсійного фонду України покладено обов"язок щодо виплати пенсій та доплат до пенсій, які передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, обов"язок проводити нарахування та виплату пенсіонерам сум, передбачених ч.2 ст. 39, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відноситься до відання органів Пенсійного фонду України, а отже відповідач по справі є належним.
Відповідно до статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, інвалідам 3-ї групи, виплачується у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №550 від 28.05.2008 року, відповідачем встановлені конкретні розмірі пенсії та додаткової пенсі тоді як ст. ст. 62 та 67 Закону №796 Кабінету Міністрів України надано право проводити лише роз"яснення порядку застосування цього Закону, підвищувати розмір доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідності до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.
Частиною 4 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року №497 "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" на органи Пенсійного фонду України покладено обов"язок щодо виплати пенсій та доплат до пенсій, які передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, обов"язок проводити нарахування та виплату пенсіонерам сум, передбачених ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відноситься до відання органів Пенсійного фонду України, а отже відповідач по справі є належним.
Отже, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача .
В той же час колегія суддів приходить до висновку , що ухвалюючи по суті правильне рішення, суд першої інстанції помилково зобов"язав відповідача провести перерахунок доплати до пенсії передбаченої ст.39 Закону №796, починаючи з 24.07.2010 року не обмежившись відповідним строком, тобто зобов"язав проводити перерахунок на майбутнє, що було зазначено у четвертому абзаці резолютивної частині оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав , свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб"єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Захист прав, свобод і інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушень, тобто необхідною умовою для прийняття рішення по суті є наявність порушення прав, свобод та інтересів. Захист порушених прав , свобод та інтересів на майбутнє, які не відбулися в часі чинним законодавством не передбачено, а тому задоволення позовних вимог судом першої інстанції в частині зобов"язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу доплат на майбутнє не грунтується на чинному законодавстві.
Предметом позову в даній справі є спір пов"язаний з дією чи бездіяльністю суб"єкта владних повноважень по виплаті і проведенню нарахування соціальних виплат, які є періодичними, щомісячними , а тому суду першої інстанції необхідно було врахувати строк звернення до суду залежно від виду платежу та тривалості періоду за який виник спір.
Позивач звернувся до суду 24.01.2011 року , а тому в даному випадку враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню в межах шестимісячного строку звернення до суду і цей строк для позивача закінчується 24.07.2010 року , то відповідача необхідно зобов"язати провести перерахунок доплати до пенсії з 24.07.2010 року по 24.01.2011 року.
За таких умов, відповідно до ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду , суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні.
Керуючись ст.ст.195,197,198, 201,205,207,2112,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області задовольнити частково.
Постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 8 лютого 2011 року змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частину зміненої постанови в наступній редакції :
Зобов"язати управління Пенсійного Фонду України в м.Кузецовську Рівненської області провести ОСОБА_4 перерахунок доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає території зони посиленого радіологічного контролю, у відповідності зі ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 24.07.2010 року по 24.01.2011 року з врахуванням проведених виплат.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя С.М.Хаюк
судді: ОСОБА_5 ОСОБА_2
ОСОБА_1
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Макарчук Юрій Петрович м-н Будівельників, 7а, кв.68,Кузнецовськ,Рівненська область,34400
3- відповідачу ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області м-н Будівельників, 2,м. Кузнецовськ,Рівненська область,34400