ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
12 жовтня 2015 року справа № 826/10042/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» Оберемка Романа Анатолійовича
провизнання протиправним та скасування наказу, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» Оберемка Романа Анатолійовича (далі - Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію АТ «ЄВРОГАЗБАНК» Оберемко Р.А., Уповноважена особа, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу відповідача № 178/1 від 22 грудня 2014 року «Щодо визнання правочинів нікчемними».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем всупереч діючим нормативно-правовим актам було визнано договір банківського вкладу, укладеного між позивачем та АТ «ЄВРОГАЗБАНК», нікчемним, внаслідок чого ОСОБА_1 не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.
Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги повністю підтримав, просив суд позов задовольнити та скасувати вказаний наказ в частині, яка його стосується.
В своїх письмових поясненнях по справі представник відповідача вказує про те, що відповідач під час прийняття оскаржуваного наказу діяв відповідно до своїх повноважень та в межах чинного законодавства України, у зв'язку з чим просив в позовних вимогах відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку розглянути справу в письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
18 червня 2014 року між АТ «ЄВРОГАЗБАНК» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Вкладник) було укладено договір банківського вкладу з фізичною особою № 349691, відповідно до умов якого, Банк відкриває Вкладнику депозитний рахунок НОМЕР_2, на який Вкладник зараховує грошові кошти в розмірі 193 400,00 грн., строком на один місяць під 23 проценти річних.
Відповідно до квитанції № 81745 від 18.06.2014, ОСОБА_1 на вказаний вкладний (депозитний) рахунок були перераховані кошти в розмірі 193 400,00 грн.
Постановою Правління Національного банку України від 16 липня 2014 року № 424 Публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16 липня 2014 року № 57, розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 17 липня 2014 року по 17 жовтня 2014 року та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «ЄВРОГАЗБАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ковальова Віктора Михайловича.
13 жовтня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 111 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації в АТ «ЄВРОГАЗБАНК», відповідно до якого продовжено строки повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ «ЄВРОГАЗБАНК на один місяць до 17 листопада 2014 року.
Постановою Правління Національного банку України від 17 листопада 2014 року № 725 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» та Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 листопада 2014 року № 121 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» відкликано банківську ліцензію Публічного акціонерного товариства «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» розпочато процедуру ліквідації Банку строком на один рік з 18 листопада 2014 року по 17 листопада 2015 року. Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію АТ «ЄВРОГАЗБАНК» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ковальова Віктора Михайловича.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 грудня 2014 року № 150 «Про призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «ЄВРОГАЗБАНК»» призначено з 19 грудня 2014 року уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію АТ «ЄВРОГАЗБАНК» провідного юрисконсульта відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Оберемка Романа Анатолійовича.
Відповідач своїм листом повідомив ОСОБА_1 про те, що договір № 349691 банківського вкладу з фізичною особою від 18 червня 2014 року, операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог п. 7 ч. 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України.
Незгода з наказом відповідача № 178/1 від 22 грудня 2014 року, обумовила звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 КАС України надані сторонами докази та пояснення їх представників, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).
Згідно із положеннями статті 2 цього Закону вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
У той же час матеріалами справи встановлено, що відповідачем була проведена перевірка банківських операцій, у тому числі і договорів банківських вкладів на предмет їх нікчемності.
Під час перевірки було встановлено, що група осіб (в тому числі і позивач) штучно створювали обов'язок Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів на загальну суму 4 084 800,00 грн., яке Фонд здійснюватиме за рахунок державних коштів шляхом дроблення одного вкладу на зазначену суму та перерахування таких коштів на 22 окремих рахунки, згідно відкритих депозитних договорів.
За наслідками такої перевірки, враховуючи рішення Виконавчої дирекції Фонду (протокол № 240/1 від 20.11.2014) відповідачем 22.12.2014 було видано наказ № 178/1, яким, зупинено перерахування/виплати за правочинами (транзакціями) згідно переліку, який додається до зазначеного наказу; визнано нікчемними всі правочини (транзакції та операції, договори), згідно переліку, який додається до цього наказу. Зокрема, як вбачається з витягу з додатку до Наказу № 178/1 від 22.12.2014 до переліку нікчемних правочинів віднесено договір № 349691 від 18 червня 2014 року банківського вкладу з фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) та транзакції/операції з залучення грошових коштів в розмірі 193 400,00 грн. на рахунок НОМЕР_2.
Надаючи оцінку встановленим під час розгляду справи обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 статті 37 Закону №4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Частиною другою статті 38 Закону №4452-VI визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду (ч. 3 статті 38 Закону № 4452-VI).
Відповідно до положень п. 1 ч. 4 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті рішення відповідачем про визнання нікчемними всіх правочинів (транзакцій та операцій, договорів згідно переліку, який додається до наказу), оформленого наказом № 178/1 від 22 грудня 2014 року, він керувався положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
З повідомлення, надісланого позивачу, та письмових пояснень по справі представника відповідача встановлено, що підставою для визнання правочину позивача нікчемним став п. 7 ч. 3 статті 38 Закону 4452-VI.
Суд звертає увагу на ту обставину, що постановою Правління НБУ від 17.06.2014 № 366/БТ до АТ «ЄВРОГАЗБАНК» були застосовані заходи впливу за порушення банківського законодавства. З дати прийняття вказаної постанови (тобто з 17.06.2014) та до 18 грудня 2014 року включно в АТ «ЄВРОГАЗБАНК» було зупинено здійснення таких операцій, зокрема:
- залучення у вклади (депозити) коштів від фізичних осіб у національній та іноземній валютах;
- відкриття поточних рахунків (в тому числі і карткових) та залучення на поточні рахунки клієнтів (у тому числі карткові) - фізичних осіб (резидентів) коштів у національній та іноземній валютах.
Таким чином, укладання АТ «ЄВРОГАЗБАНК» 18 червня 2014 року договору № 349691 банківського вкладу з фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) та залучення грошових коштів в розмірі 193 400,00 грн. на рахунок НОМЕР_2, відбулося в порушення вищевказаної постанови НБУ.
Втім, доказів визнання такого правочину недійсним в судовому порядку відповідачем надано не було.
У той же час суд зазначає, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони про нікчемність договорів, виключно з підстав передбачених частиною 3 статті 38 Закону № 4452-VI. При цьому, така підстава, як укладання правочину (договору) під час дії заборони, встановленої Національним банком України, вищевказана правова норма не містить, а зміст п. 7 ч. 3 статті 38 Закону 4452-VI з нею не збігається.
Під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем суду не було наведено обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про те, що укладений позивачем договір банківського вкладу містить умови які передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам (позивачу) переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Одночасно доводи відповідача, викладені в письмових поясненнях по справі щодо протиправної діяльності групи осіб, до якої входив і позивач, спрямованої на штучне створення обов'язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відшкодування грошових коштів за рахунок держави, а також вчинення у зв'язку із цим фіктивних операцій щодо неіснуючих фактів видачі та внесення грошових коштів, як підставу для визнання нікчемності правочину позивача, судом прийняті бути не можуть, з огляду на таке.
Як підтверджено матеріалами справи, факт зарахування грошових коштів в розмірі 193 400,00 грн. на рахунок позивача підтверджується випискою по особовим рахункам за 18.06.2014, наданою відповідачем.
Як вбачається з пояснень представника відповідача, останній звертався до правоохоронних органів з відповідним повідомленням про вчинення злочину.
У той же час, на час прийняття оскаржуваного рішення та розгляду даної адміністративної справи, жодних рішень органу досудового розслідування щодо такого звернення відповідачем суду надано не було, про існування будь-яких обвинувальних вироків суду за вказаним фактом чи щодо позивача чи інших осіб, представником уповноваженої особи повідомлено не було.
При цьому, належних та допустимих доказів, які б підтверджували недобросовісність позивача та його обізнаність щодо можливих неправомірних дій третіх осіб, на яких вказує відповідач суду останнім також надано не було.
Водночас, частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Пунктом 8 частини 1 статті 3 КАС України зазначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушуються, створено або створюють перешкоди для реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Відтак задоволеними можуть бути тільки ті вимоги, які відновлюють права, свободи та охоронювані законом інтереси позивача.
Таким чином, визнання протиправним та скасування наказу відповідача № 178/1 від 22 грудня 2014 року «Щодо визнання правочинів нікчемними» в цілому не буде мати на меті відновлення прав та інтересів позивача, оскільки він стосується інших осіб, правочинів та транзакцій, які є відмінними від тих, що досліджувалися у даній справі.
У той же час, з огляду на викладене, суд прийшов до висновку про неправомірність прийнятого відповідачем рішення, оформленого наказом від 22 грудня 2014 року № 178/1 в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу з фізичною особою № 349691 від 18 червня 2014 року, укладеного між АТ «ЄВРОГАЗБАНК» та ОСОБА_1, у зв'язку з чим вказане рішення в цій частині підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до ч. 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 69, 70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З урахуванням ч. 3 статті 94 КАС України, суд присуджує на користь позивача здійснені нею документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 36,54 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 122, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича № 178/1 від 22 грудня 2014 року в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу з фізичною особою № 349691 від 18 червня 2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» та ОСОБА_1.
3. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» Оберемка Романа Анатолійовича на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 36,54 (тридцять шість гривень 54 копійки).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко