ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
13 жовтня 2015 року № 826/12294/15
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Нагорянський С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Департаменту соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Міністерства соціальної політики України
провизнання дій неправомірними та протиправними,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Міністерства соціальної політики України про визнання дій відповідача неправомірними та протиправними; зобов'язання відповідача прийняти документи та винести рішення про видачу позивачу відповідного посвідчення потерпілого (учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи) 2 категорії.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з чим звернувся до Міністерства соціальної політики України із заявою про віднесення його до учасників ліквідації наслідків видачу відповідного посвідчення. Однак листом Департаменту соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Міністерства соціальної політики України позивачу було відмовлено у наданні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС категорії 2, у зв'язку з відсутністю підстав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2015 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання у справі.
У попередньому судовому засіданні 13 липня 2015 року суд ухвалив закінчити підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи на 23 липня 2015 року.
Позивач у попередньому судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов з огляду на обставини, викладені в адміністративному позові.
Відповідач у судові засідання явку представника не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Через канцелярію суду надав письмові пояснення стосовно обставин позову.
23 липня 2015 року сторони у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується дублікатом посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Житомирською облдержадміністрацією 05 листопада 1996 року.
У період з 14 серпня 1987 року по 31 грудня 1993 року позивач працював на посаді майстра - прораба Лугинської СПМК-8 треста «Укрспецхмельстрой» і виконував роботи по благоустрою доріг хмелерадгоспу «Липники» за урядовою програмою у с. Малахівка та с. Мощаниця (асфальтового покриття доріг, огорожі парканів, будівництві водопроводів та лазень), газопроводу Лугини - Бовсуни - Липники (просіки під газопровід, зачистка траси під прокладання газопроводу) Лугинського району Житомирської області, які віднесено до населених пунктів, де оплата праці громадян, що працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадилось за підвищеними тарифними ставками і посадовими окладами.
З метою отримання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, 11 березня 2015 року позивач звернувся до Міністерства соціальної політики України.
Листом від 14 квітня 2015 року № 296/20/132-15 позивачу було повідомлено про відсутність підстав для встановлення відповідного статусу, оскільки населені пункти Малахівка та Мощаниця Лугинського району Житомирської області, в яких позивач працював, відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106, розташовані за межами зони відчуження.
Вважаючи дії відповідача неправомірними та протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача прийняти документи та винести рішення про видачу позивачу відповідного посвідчення потерпілого (учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи) 2 категорії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я регламентовано Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Згідно статті 9 Закону № 796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Статтею 10 Закону № 796-ХІІ встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 14 Закону № 796-ХІІ, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
3) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:
- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів;
- на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, - категорія 3;
Згідно статті 15 Закону № 796-ХІІ, підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 (далі - Порядок № 51).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Пунктом 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, передбачено, що видача посвідчень іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою провадиться Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів:
а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;
б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;
в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту);
інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, із системного аналізу зазначених положень законодавства слідує висновок, що підставою для визначення особі статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи/служби у зоні відчуження.
На підтвердження участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивачем було надано наступні документи:
- трудову книжку;
- довідку Липниківської сільської ради №956 від 02 травня 2009 року про те, що з 14 серпня 1987 року по 31 грудня 1993 року позивач працював у населеному пункті с. Малахівка та в с. Мощаниця;
- довідку ВАТ "Лугинське СПМК №8" від 01 липня 2009 року №2-спр про те, що позивач у період з 01 січня 1986 року 31 грудня 1993 року працював на даному підприємстві із відомостями про нарахування коштів за виконану роботу;
- довідку ВАТ "Лугинське СПМК №8" від 01 листопада 2013 року №6-спр про те, що позивач у період з 01 січня 1989 року 31 грудня 1990 року працював на посаді майстра виконроба, та йому нараховувались доплати за роботу у зонах безумовного (обов'язкового) відселення у 1989 - 1990 роках;
- накази ВАТ "Лугинське СПМК №8" тресту "Укрспецхмільбуд" з яких вбачається, що позивач виконував роботи по благоустрою доріг хмелерадгоспу "Липники" в с.Малахівка, с.Мощаниця на будівництві, благоустрою сіл та будівель (асфальтного покриття доріг, огорожі заборів, будівництві водопроводів та лазень), газопроводу Лугини - Бовсуни - Липники (просіки під газопровід, зачистка траси по укладанню газопроводу).
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи.
Згідно вказаного Переліку, села Малахівка та Мощаниця Лугинського району Житомирської області не відносяться до населених пунктів, які знаходяться в зоні відчуження, а відносяться до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Оскільки підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи саме у зоні відчуження, суд вважає, що відмова відповідача щодо визначення позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, викладена у листі від 14 квітня 2015 року, є правомірною та відповідає вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, в матеріалах справи міститься лист Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації від 05 березня 2014 року № 932/13, яким позивачу було роз'яснено, що відсутні законодавчо обґрунтовані підстави для визначення позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Також, відповідно до п. 10 Порядку № 51, видача посвідчень провадиться: іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами відповідача про те, що Департамент соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Міністерства соціальної політики України є неналежним відповідачем по справі та не може порушувати права позивача.
Крім того, судом встановлено, що питання відмови у встановленні позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вже було предметом розгляду у справі № 806/2505/14 за позовом ОСОБА_1 до Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, Департаменту праці і соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації та Комісії по вирішенню спірних питань, пов'язаних з визначенням статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт по евакуації людей і майна із зони відчуження, і статусу громадян, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправним рішення № 19 від 27 листопада 2013 року та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що надані позивачем документи не підтверджують обставин безпосередньої участі позивача у роботах, пов'язаних саме з усуненням аварії на ЧАЕС, її наслідків у зоні відчуження.
Суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
В силу 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на вищенаведене та встановлені по справі обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя С.І. Нагорянський