"07" жовтня 2015 р.Справа № 916/3511/15
За позовом: районної громадської екологічної організації "Відродження"
до відповідача: Татарбунарської районної державної адміністрації
про зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Цісельський О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (керівник), ОСОБА_2 (за довіреністю)
від відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю)
Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва з 01.10.2015р. до 15 год. 15 хв. 07.10.2015р.
СУТЬ СПОРУ: позивач, районна громадська екологічна організація "Відродження", звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Татарбунарської районної державної адміністрації, в якому просить суд
- зобов'язати Татарбунарську районну державну адміністрацію припинити дії із самочинної забудови особливо цінної Приморської коси шляхом припинення самочинного будівництва на 1-км Приморської коси;
- зобов'язати Татарбунарську районну державну адміністрацію відновити становище, яке існувало до порушення, а саме повернути земельну ділянка (частину піщаної коси), на якій ведеться самочинне будівництво, у попередній стан, стан піщаної коси 2010 року (пляж).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.08.2015р. позовну заяву (вх.№3690/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/3511/15 та розгляд справи призначено в засіданні суду.
Клопотання позивача, викладене в позовній заяві про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національного природного парку "Тузловські лимани" судом не задоволено.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№22468/15 від 10.09.2015р.) судом було задоволено.
07.10.2015р. позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог (вх.№24982/15), відповідно до якої просить суд:
- зобов'язати відповідача вжити невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоров'ю та майну: піщаній косі та лиманам (озерам), зокрема Рамсарським угіддям шляхом заборони здійснення будівництва на Приморській (піщаній) косі Чорного моря в межах Татарбунарського району;
- зобов'язати відповідача вжити невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоров'ю та майну: Приморській (піщаній) косі та системі озер Шагани-Алібей-Бурнас, а саме: повернути земельну ділянку (частину піщаної коси), на якій ведеться самочинне будівництво, у попередній стан, стан піщаної коси 2010 року (пляж).
Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№23861/15).
Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
27 жовтня 2003р. до Татарбунарської районної державної адміністрації звернувся приватний підприємець ОСОБА_4 із заявою про виділення земельної ділянки на піщаній косі курорту Лебедівка, загальною площею 0,5 га для розміщення риболовецького причалу, терміном на 25 років.
Пунктом 8 Розпорядження голови Татарбунарської райдержадміністрації від 12 лютого 2004 року №55/А-2004 "Про передачу в оренду земельних ділянок" була надана згода на передачу в оренду земельної ділянки на території піщаної коси курорту Лебедівка приватному підприємцю ОСОБА_4 загальною площею 0,50 га на 25 років для розміщення риболовецького причалу.
На підставі зазначеного розпорядження Татарбунарською райдержадміністрацією з приватним підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір від і2.02.2004 року №137 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди).
Відведення земельної ділянки водного фонду на території 1 км піщаної коси Чорного моря загальною площею 0,50 га терміном на 25 років для розміщення риболовецького причалу здійснено за відсутності, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що суперечить статті 123 Земельного кодексу України, статтям 15, 66 Закону України "Про оренду землі".
Проте, зазначений договір не пройшов державну реєстрацію відповідно до статті 125 Земельного кодексу України та статті 6 Закону України "Про оренду землі", які пов'язують час виникнення права оренди земельної ділянки з моментом державної реєстрації цих прав, та не приведений у відповідність вимогам чинного законодавства України.
Надалі, земельна ділянка на території 1 км піщаної коси Чорного моря була передана в користування за розпорядженням голови Татарбунарської районної державної адміністрації від 26 січня 2009 року №25/А-2009 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду строком на 25 років ВАТ СП "Чорноморська перлина" для розміщення об'єкту стаціонарної рекреації на території 1 км піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області".
В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що на пляжі-піщаному пересипі (Чорноморська коса) між Чорним морем та лиманом Бурнас (межа національного природного парку "Тузловські лимани" та водно-болотні угідь, що охороняються відповідно до Рамсарської конвенції на курортній зоні села Лебедівка Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області здійснюється самочинне будівництво трьох-поверхової будівлі (бази відпочинку - стоянки маломірних суден), що підтверджується листами Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області від 18.07.2014 р. №71/1/5176, Державної екологічної інспекції північно-західного регіону Чорного моря від 03.07.2014 р. №2459/07, Інспекції ДАБК в Одеській області від 18.09.2014 р. №05/1-11623, Одеської обласної державної адміністрації від 05.08.2014 року № 3763/02-41/01/4666, Татарбунарської районної адміністрації Одеської області від 16.09.2014 року№Інф-20/01-41/21.
Будівля знаходиться на території 1-го км піщаної коси Чорного моря та на відстані приблизно 500-та метрів у бік 2-го км піщаної коси, чим на думку позивача порушується його право на забезпечення екологічної безпеки, підтримання екологічної рівноваги на території України, екологічний інтерес у дотриманні ч.7 ст. 41 Конституції України, згідно якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі.
Крім того, позивач зазначає, що земельна ділянка на якій здійснюється самочинне будівництво не може бути використана для цілей будівництва (база відпочинку), оскільки відноситься для особливо цінних земель будівництво на яких не допускається, оскільки належить до курортної зони -пляж села Лебедівка Тузловської сільської ради.
Відповідно до Постанови № 6 від 30.03.2012 року знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
Таким чином, позивач вважає, що так як він є добровільним громадським формуванням, створеним для спільної реалізації та захисту громадянами своїх законних прав та інтересів, насамперед екологічних, завданням якого є всебічне сприяння захисту екологічних прав та інтересів громадян України, а своїми діями відповідач порушив норми природоохоронного та екологічного законодавства, що і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області з вказаним позовом про зобов'язання відповідача усунути загрози піщаній масі та лиманам та відновити становище, яке існувало до порушення права.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення учасників судового процесу, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування
Стаття 13 Цивільного кодексу України встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Стаття 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до приписів ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
При цьому, якщо приводом звернення до суду зазначено порушення права чи законного інтересу, таке порушення або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.
Згідно зі ст.129 Конституції України, до основних засад судочинства належить змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).
Враховуючи вказані норми чинного законодавства України та аналіз позовної заяви, суд зазначає, що на обґрунтування своїх позовних вимог районною громадською екологічною організацією "Відродження" не надано належного та припустимого доказу, який би свідчив про порушення відповідачем прав саме позивача.
Зокрема, позивач у позові зазначає про необхідність зобов'язати відповідача відновити становище, яке існувало до порушення права.
При цьому позивачем не вказано чим було порушено відповідачем його права та в чому виражалось таке порушення прав.
З врахуванням наведеного, та те, що будівництво ведеться на земельній ділянці, яке було передано в користування ВАТ СП "Чорноморська перлина" у відповідності до встановленого земельним законодавством України порядку, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача вжити невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоров'ю та майну: піщаній косі та лиманам (озерам), зокрема Рамсарським угіддям шляхом заборони здійснення будівництва на Приморській (піщаній) косі Чорного моря в межах Татарбунарського району та вжити невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоров'ю та майну: Приморській (піщаній) косі та системі озер Шагани-Алібей-Бурнас, а саме: повернути земельну ділянку (частину піщаної коси), на якій ведеться самочинне будівництво, у попередній стан, стан піщаної коси 2010 року (пляж).
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як зазначено у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.04.2006р. № 30-16/432-04-11492 (16/120-05-2515) - якщо в результаті розгляду справи буде встановлено, що порушення прав позивача немає, суд повинен відмовити в позові.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підсумовуючи вищенаведене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги районної громадської екологічної організації "Відродження" не обґрунтовані, не законні, спростовуються матеріалами справи, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволені позову районної громадської екологічної організації "Відродження" - відмовити повністю.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Повний текст рішення складено 12 жовтня 2015 р.
Суддя О.В. Цісельський