"08" жовтня 2015 р.Справа № 916/3318/15
За позовом: публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк"
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ-ОТ"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Авіксма"
про звернення стягнення на предмет застави у сумі 137 517 234,16 грн.
Суддя Цісельський О.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: позивач, публічне акціонерне товариство "Міський комерційний банк", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ-ОТ", в якій просить суд звернути стягнення на предмет застави (акції іменні прості, емітент) згідно договору застави укладеного з визначенням способу реалізації - продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах, з визначенням початкової ціни продажу предмету застави на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії судового провадження, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором "06" березня 2013 року №931/980-ЮО, яка становить 137 517 234,16 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.08.2015р. позовну заяву (вх.№3489/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/3318/15, товариство з обмеженою відповідальністю "Авіксма" залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Разом з позовною заявою позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову (вх.№2-4387/15), у задоволенні якої судом було відмовлено, з підстав її необґрунтованості та недоведеності.
Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.
Представник третьої особи в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, свої позицію щодо позову суду не навів.
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
06 березня 2013р. між публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" (ОСОБА_2) та товариством з обмеженою відповідальністю "Авіксма" (Позичальник) було укладено кредитний договір №932/980-ЮО, згідно умов п.1.1. якого ОСОБА_2 надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 40 000 000,00 (сорок мільйонів) гривень 00 копійок (ліміт кредитної лінії), починаючи з "06" березня 2013 року на умовах, передбачених цим Договором, далі кредит або кредитна лінія. Кожне надання кредиту в межах кредитної лінії супроводжується наданням (надсиланням) Банку письмової заявки, яка має містити суму кредиту, валюту кредиту, строк користування кредитом, розмір процентної ставки, призначення платежу.
Протягом дії кредитного договору сторонами було укладено низку договорів, яким були внесені зміни до нього.
Так, договором №2 від 27.06.2013р. пункт №2.1 викладено у наступній редакції: "Виконання обов'язків Позичальника за даним Договором по поверненню кредиту, сплата нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, можливих штрафних санкцій, інших платежів передбачених цим договором, а також витрат на здійснення забезпеченою заставою вимоги забезпечуються заставою цінних паперів, що належать ТОВ "ЗЕТ-ОТ":
Прості іменні акції "Фінансова компанія "ОАО ІНВЕСТМЕНТС" в кількості 484 553, номінальною вартістю 10,00 грн. та заставною вартістю 38 764 240 грн. 00 коп.
Відповідно до укладеного 27.06.2013р. між Банком та товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "ЗЕТ-ОТ" Договору застави цінних паперів №931/980-ЮО/ЗЦП-З, Банку було передано в заставу, за вищенаведеним кредитним договором, належні відповідачу на праві приватної власності цінні папери:
Прості іменні акції "Фінансова компанія "ОАО ІНВЕСТМЕНТС" в кількості 484 553, номінальною вартістю 10,00 грн. та заставною вартістю 38 764 240 грн. 00 коп.
Відповідно до п.1.1 Договору застави, застава забезпечує вимоги Банку за кредитними договором від 06.03.2013 № 931/980-ЮО, а також будь-якими змінами та доповненнями до нього, в тому числі стосовно зміни процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, штрафні санкції та інші платежі передбачені Договором.
Згідно з п.3.1.2 Договору застави, у разі невиконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором та/або Заставодавцем за договором застави, Заставодержатель (ОСОБА_2) має право задовольнити свої вимоги шляхом реалізації Предмета застави згідно до законодавства України.
Пунктом 5.2.2 Договору застави передбачено, що звернення стягнення на предмет на предмет застави може відбуватись відповідно до чинного законодавства будь-яким з обраних на власний розсуд способів, зокрема звернення стягнення на предмет застави на підставі рішення суду.
Також, п.5.3 Договору застави передбачено, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету застави, ОСОБА_2 має право задовольнити свої вимоги, що випливають із Кредитного договору в повному обсязі, а саме:
- Несплачена сума кредиту відповідно до умов кредитного договору;
- Несплачена сума відсотків за користування кредитом, в тому числі і відсотків за неправомірне користування кредитом;
- Несплачені суми неустойки (пені, штрафів);
Вимоги щодо відшкодування збитків, в тому числі і не отриманих доходів внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язань перед Банком та інше.
27.06.2014р. між сторонами було укладено договір №2 про внесення змін до Договору застави, відповідно до яких було змінено пункт 2.1 та визначено, що Банку передається в заставу, за вищенаведеним кредитним договором, належні відповідачу на праві приватної власності цінні папери:
Прості іменні акції "Фінансова компанія "ОАО ІНВЕСТМЕНТС" в кількості 484 553, номінальною вартістю 10,00 грн. та заставною вартістю 38 764 240 грн. 00 коп.
Позичальник, товариство з обмеженою відповідальністю "Авіксман" за кредитним договором від "06" березня 2013 №931/980-ЮО не виконав умови кредитного договору, чим порушив норми вищезазначених статей, тому до нього та його заставодавців повинні застосовуватися положення ст.611 Цивільного кодексу України, які передбачають правові наслідки за порушення зобов'язання.
У строк, визначений договором, Позичальник кошти не повернув, внаслідок чого станом на 28.05.2015р. утворилась заборгованість у загальному розмірі 137 517 234,16 грн.
Постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №187 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Міський ОСОБА_2" та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2015р. №64, розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Міський ОСОБА_2" та призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3.
Неналежне виконання ТОВ "Авіксман" своїх зобов'язань в частині повернення кредиту та сплати процентів і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до п. 1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно з ч.1 ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до ч.2 ст.590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.20 Закону України „Про заставу” заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Згідно зі ст.19 Закону України „Про заставу” за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
У відповідності до ч.1 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч.6 ст.20 Закону України „Про заставу” звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин”, пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.
Згідно зі ст.24 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі, зокрема - рішення суду. При цьому, обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості ^про звернення стягнення на предмет обтяження. Банк виконав вимоги закону та зареєстрував звернення стягнення в Державному реєстрі (докази надані в додатках до позовної заяви).
У відповідності до статті 25 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду, зокрема, зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.
Стаття 26 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” визначає, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати зокрема такий позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.
Як вбачається з матеріалів справи, позичальником - товариством з обмеженою відповідальністю "Авіксма" договірні зобов'язання в частині повернення суми кредиту та сплати процентів не виконані, чим в свою чергу порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позивачем було правомірно заявлено позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави.
При цьому суд зазначає, що позивач в позовній заяві просить визначити спосіб реалізації предмету застави обтяжувачем шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах з визначенням початкової ціни продажу предмета застави на підставі оцінки, проведеної на стадії судового провадження.
Між тим, приймаючи до уваги те, що рішення суду має бути встановлено безальтернативний спосіб реалізації предмету застави (а не той або інший, як це просить позивач в позовній заяві) суд вважає за необхідне встановити спосіб реалізації у вигляді продажу предмета застави обтяжувачем на публічних торгах.
Також, з огляду на те, що судом не проводилась судова експертиза з визначення вартості початкової ціни продажу предмета застави, суд вважає можливим встановити таку початкову ціну, виходячи із встановленої у договорі застави заставної вартості акцій в розмірі 38 764 240,00 грн.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до ст.ст.44-49 судовий збір в розмірі 73 080,00 грн. підлягає стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" - задовольнити повністю.
2. Звернути стягнення на прості іменні акції "Фінансова компанія "ОАО ІНВЕСТМЕНТС" в кількості 484 553 номінальною вартістю 10,00 грн. та заставною 38 764 240 грн. 00 коп., які належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю „ЗЕТ-ОТ” (65005, м. Одеса, вул. Середня 83/1, код ЄДРЮОФОП 38438389) з визначенням способу реалізації - продажу обтяжувачем - публічним акціонерним товариством „Міський комерційний ОСОБА_2” (уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ „Міський комерційний ОСОБА_2” - ОСОБА_3) на публічних торгах з визначенням початкової ціни продажу в розмірі 38 764 240 грн. - в рахунок погашення заборгованості перед публічним акціонерним товариством „Міський комерційний ОСОБА_2” (03141, м. Київ, вул.Солом'янська, 33, код ЄДРЮОФОП 34353904) за кредитним договором 931/980-ЮО від 06.03.2013р.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ЗЕТ-ОТ” (65005, м. Одеса, вул. Середня 83/1, код ЄДРЮОФОП 38438389) до Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008, Отримувач: УК у м. Одесі, Код отримувача ЄДРПОУ 8016923, ОСОБА_2 отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код класифікації: 22030001, Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. - судового збору.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України
Повний текст рішення складено 13 жовтня 2015 р.
Суддя О.В. Цісельський