12 жовтня 2015 року Справа № 915/1637/15
м.Миколаїв
Суддя Семенчук Н.О., розглянувши матеріали заяви Публічного акціонерного товариства “Державна продовольчо - зернова корпорація України” про забезпечення позову у справі № 915/1637/15
за участю представника позивача - ОСОБА_1 дов. № 25 від 20.01.2015,
представник відповідача в судове засідання не з'явився,
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Державна продовольчо - зернова корпорація України”, 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “СК-Регіон”, 54010, м. Миколаїв, вул. 7-а Поперечна, буд. 1
про: стягнення 41 777 749,07 грн.
встановив:
03.09.2015 Публічне акціонерне товариство “Державна продовольчо - зернова корпорація України” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “СК-Регіон” заборгованості в розмірі 41 777 749,07 грн. з якої: 35 753 525,00 грн. - основної заборгованості, 1 787 676,25 грн. - пені, 2 502 746,75 грн. - 7 штрафу, 1 733 801,07 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.
01.10.2015 Публічне акціонерне товариство “Державна продовольчо - зернова корпорація України” звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою про забезпечення позову в якій просить суд вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “СК-Регіон” у межах позовних вимог.
В обґрунтування вимог викладених в заяві позивач зазначає, що ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” - це суб'єкт господарювання, який займає ключове місце на сучасному зерновому ринку, юридична особа, що забезпечує інтереси держави та населення в системі закупівлі і використання зерна. ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” є учасником ряду державних програм у сфері сільського господарства, зокрема Меморандуму про взаєморозуміння щодо співпраці в реалізації пріоритетних проектів у галузі сільського господарства, підписаного 28.06.2012 року між Міністерством аграрної політики та продовольства України та Експортно-імпортним ОСОБА_2. 26.12.2012 року між ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” та Експортно-імпортним ОСОБА_2 було укладено кредитний договір з метою придбання сільськогосподарської продукції у виробників. Зазначає, що з метою виконання українсько - китайських домовленостей та придбання сільськогосподарської продукції, ПАТ “Державна продовольчо - зернова корпорація України” уклала Договір № ОДН 215Я-С з ТОВ «СК-Регіон» та за рахунок кредитних коштів перерахувала попередню оплату у розмірі 41 777 749,07 грн., при цьому доказів в підтвердження вказаних обставин позивачем не зазначено. Вказує, що в разі неможливості повернення на рахунки позивача оплачених відповідачу коштів, позивач не зможе виконати свої зобов'язання перед Експортно-імпортним ОСОБА_2 щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків. ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” вважає, що необмежені можливості щодо розпорядження відповідачем належним йому майном та грошовими коштами може призвести до неможливості виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 66 ГПК України, - господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 ГПК України встановлює перелік заходів забезпечення позову, так позов забезпечується:
накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;
забороною відповідачеві вчиняти певні дії;
забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Інших підстав застосування названих заходів закон не передбачає.
Таким чином, із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.
Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів про забезпечення позову», - особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (абз. 2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів про забезпечення позову»).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивач не зазначив та не надав доказів в обґрунтування обставин щодо необхідності забезпечення позову. Не вказав та не надав доказів що саме за рахунок кредитних коштів було здійснено попередню оплату за товар. Позивачем не обґрунтовано наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача. Посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду ґрунтується на припущеннях.
Позивачем не доведено належними засобами доказування, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства “Державна продовольчо - зернова корпорація України” про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
Відмова у задоволенні заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства “Державна продовольчо - зернова корпорація України” про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “СК-Регіон” - відмовити.
Суддя Н.О. Семенчук