79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.10.2015р. Справа№ 914/2515/15
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м.Львів
про стягнення 102 088 818,72 грн.
За участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_2 - представник (довіреність №14-10 від 14.01.2015р.);
від відповідача ОСОБА_3 - представник (довіреність №ЛВ 07/1-8330-15)
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» про стягнення 102 088 818,72 грн.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоаолити з підстав викладених у позовній заяві та в запереченні на відзив.
Представник відповідача подав додаткові пояснення (вх.№42825/15), у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, господарський суд, -
04.01.2013р. між Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (продавець) та ОСОБА_1 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13-259-ВТВ, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013р. природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 75 780,000 тис.куб.м.
Додатковими угодами до вказаного договору період постачання природного газу та строк дії договору продовжувався на 2014р. та 2015р.
Відповідно до п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.
Згідно із п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки газу з урахуванням положень п.6.2. договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.
22.12.2014р. сторони уклали додаткову угоду №11 до договору купівлі-продажу природного газу №13-259-ВТВ. Вказаною додатковою угодою в новій редакції викладено п.11. договору, п.2.1. договору, п.6.1. договору та п.11. договору.
Відповідно до п.2.1. договору в редакції додаткової угоди №11 від 22.12.2014р. Продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р. газ в обсязі 200 557,875 тис.куб.м., у тому числі:
- у 2013р. - 47 591,411 тис.куб.м.;
- у 2014р. - до 64 188,641 тис.куб.м.;
- у 2015р. - 88 777,823 тис.куб.м.
Згідно із п.6.1. договору в редакції додаткової угоди №11 від 22.12.2014р. оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки газу з урахуванням положень п.6.2. договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем і покупцем. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.
Пунктом 11 договору в редакції додаткової угоди №11 від 22.12.2014р. передбачено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013р., і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Як зазначає позивач, він належним чином виконав умови договору, поставивши відповідачу природний газ, однак відповідач в порушення умов договору не повністю виконав зобов'язання з оплати поставленого йому газу, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 59 973 864,70 грн.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору він зобов'язаний сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Отже позивач на підставі п.7.2. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 19 868 009,47 грн.
Крім того, керуючись ч.2 ст.625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 2 234 166,54 грн. та інфляційні втрати в розмірі 20 012 778,02 грн.
Таким чином загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача становить 102 088 818,72 грн., яких 59 973 864,70 грн. - основний борг, 19 868 009,47 грн. - пеня, 2 234 166,54 грн. - 3% річних та 20 012 778,02 грн. - інфляційні втрати.
Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на додаткову угоду №11 від 22.12.2014р. до договору, в якій зазначено, що остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, а строк дії договору в частині реалізації газу відповідно до вказаної додаткової угоди: до 31 грудня 2015р.
Відтак відповідач вважає, що строк оплати, враховуючи умови додаткової угоди №11 від 22.12.2014р. до договору, не настав.
Крім того, відповідач посилається на п.11. додаткової угоди №11 від 22.12.2014р., де вказано що вона набуває чинності з дати її підписання та поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013р., і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015р.
А отже, враховуючи вищенаведене, на думку відповідача у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається із матеріалів справи, 04.01.2013р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13-259-ВТВ, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у 2013р. природний газ, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Додатковими угодами до вказаного договору період постачання природного газу та строк дії договору продовжувався на 2014р. та 2015р.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним договором підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які містяться в матеріалах справи.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із п.6.1. договору в редакції додаткової угоди №11 від 22.12.2014р. у будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.
Пунктом 11 договору в редакції додаткової угоди №11 від 22.12.2014р. передбачено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013р., і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, беручи до уваги умови додаткової угоди №11 від 22.12.2014р. до договору купівлі-продажу природного газу №13-259-ВТВ, суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов'язання щодо здійснення оплати відповідачем за поставлений йому природний газ не настав, а отже у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Керуючись нормами ст.49 ГПК України, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, суд дійшов висновку витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позов відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
виготовлено 12.10.2015р.
Суддя Петрашко М.М.