79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.10.2015р. Справа№ 914/2934/15
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Планета Океан”, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сейко”, м. Буськ Львівської області
про стягнення 386 391, 86 грн.
Суддя Манюк П.Т.
При секретарі Підкостельній О.П.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 -
представники
від відповідача: ОСОБА_4 - представник
Зміст ст.22 ГПК України представникам сторін роз'яснено.
Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Планета Океан” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сейко” про стягнення 386 391, 86 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.08.2015 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.09.2015 р.
Розгляд справи відкладався з підстав зазначених у відповідній ухвалі суду.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.
Представник відповідача в судове засідання, яке відбулося 07.10.2015 р. з'явився, позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:
Товариство з обмеженою відповідальністю “ТД Планета Океан” (надалі - позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сейко” (надалі - відповідач) про стягнення 386 391, 86 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 20.09.2013 р. між ним та відповідачем був укладений договір поставки 20/09 (надалі - договір). Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язується систематично постачати та передавати відповідачу товар, на підставі заявлених відповідачем замовлень на постачання, а відповідач зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 5.1 договору відповідач проводить 100% оплату визначеного в замовленні товару в день поставки, або за згодою сторін з відстрочкою платежу до 14 календарних днів.
На виконання умов договору, за період з 15.01.2014 р. по 12.12.2014 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 213 785, 66 грн. Однак, оплата вказаної суми була проведена відповідачем з простроченням термінів, визначених в п. 5.1 договору.
За прострочення сплати заборгованості позивачем була нарахована відповідачу пеня, відповідно до 8.2 договору, в розмірі 112 006, 86 грн., інфляційні втрати в розмірі 256 828, 00 грн. та 3% річних в розмірі 17 557, 00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги не заперечив, повідомивши про те, що його пропозиція позивачу врегулювати спір в позасудовому не знайшла підтримки в останнього, та зазначив, що на його думку в розрахунку ціни позову містяться неточності, у зв'язку з чим надав свій контррозрахунок. Крім того представник відповідача просив суд, на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України, зменшити розмір неустойки та розстрочити виконання рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю виходячи із наступних мотивів.
Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судом, 20.09.2013 р. між сторонами був укладений договір поставки 20/09. Відповідно до п. 1.1 договору, позивач зобов'язується систематично постачати та передавати відповідачу товар, на підставі заявлених відповідачем замовлень на постачання, а відповідач зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 5.1 договору відповідач проводить 100% оплату визначеного в замовленні товару в день поставки, або за згодою сторін з відстрочкою платежу до 14 календарних днів.
На виконання умов договору, за період з 15.01.2014 р. по 12.12.2014 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 213 785, 66 грн. Проте, вказана сума була сплачена відповідачем з простроченням термінів визначених п. 5.1 договору.
Так, за товар відвантажений 15.01.2014 р., 28.01.2014 р., 12.02.2014 р., 18.02.2014 р., 25.02.2014 р. відповідач здійснив оплату 13.06.2014 р., за товар відвантажений 12.03.2014 р. відповідач здійснив оплату 13.06.2014 р. та 27.10.2014 р., за товар відвантажений 19.03.2014 р. відповідач здійснив оплату 27.10.2014 р. та 19.12.2014 р., за товар відвантажений 26.03.2014 р., 01.04.2014 р., за товар відвантажений 14.04.2014 р. відповідач здійснив оплату 19.12.2014 р., за товар відвантажений 23.04.2014 р. відповідач здійснив оплату 19.12.2014 р., 22.12.2014 р. та 29.12.2014 р., за товар відвантажений 24.04.2014 р. відповідач здійснив оплату 29.12.2014 р. та 06.01.2015 р., за товар відвантажений 06.05.2014 р., 12.05.2014 р. відповідач здійснив оплату 06.01.2015 р., за товар відвантажений 20.05.2014 р. відповідач здійснив оплату 06.01.2015 р. та 11.02.2015 р., за товар відвантажений 26.05.2014 р. відповідач здійснив оплату 11.02.2015 р. та 27.02.2015 р., за товар відвантажений 27.05.2014 р. відповідач здійснив оплату 27.02.2015 р., 16.03.2015 р., 18.03.2015 р. та 20.03.2015 р.. за товар відвантажений 16.07.2014 р. відповідач здійснив оплату 20.03.2015 р., за товар відвантажений 31.07.2014 р. відповідач здійснив оплату 20.03.2015 р. та 30.04.2015 р., за товар відвантажений 05.08.2014 р., 12.08.2014 р. та 22.08.2014 р. відповідач здійснив оплату 30.04.2015 р., за товар відвантажений 26.08.2014 р. відповідач здійснив оплату 30.04.2015 р. та 08.07.2015 р., за товар відвантажений 25.09.2014 р. та 31.10.2014 р. відповідач здійснив оплату 08.07.2015 р., за товар відвантажений 14.10.2014 р. відповідач здійснив оплату 20.10.2014 р., за товар поставлений 17.11.2014 р. відповідач здійснив оплату 27.11.2014 р., за товар відвантажений 27.11.2014 р. відповідач здійснив оплату 01.12.2014 р., за товар відвантажений 04.12.2014 р. відповідач здійснив оплату 08.12.2014 р. та за товар відвантажений 12.12.2014 р. відповідач здійснив оплату 16.12.2014 р.
Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач прострочив термін розрахунків перед позивачем, оскільки оплату за поставлений позивачем товар здійснив з порушенням строків визначених п. 5.1 договору.
У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив оплату отриманого товару у строки передбачені договором, позивач нарахував йому пеню в розмірі 112 006, 86 грн., інфляційні втрати в розмірі 256 828, 00 грн. та 3% річних в розмірі 17 557, 00 грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати товару в термін, зазначений у п. 5.1 договору, відповідач сплачує позивачу за кожен день прострочення пеню, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом терміну затримки оплати товару.
Представником відповідача був поданий суду свій контррозрахунок ціни позову в якому він зазначає, що пеня становить 115 713, 28 грн., інфляційні втрати становлять 238 727, 31 грн. та 3% річних становлять 17 128, 52 грн. Проаналізувавши поданий представником відповідача контррозрахунок, суд встановив, що відповідачем для контррозрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних взято невірний період прострочення заборгованості, що призвело до невірного розрахунку їх сум, оскільки позивачем при розрахунку періоду заборгованості враховувалися призначення платежів, які зазначав сам відповідач - оплата поставки згідно з конкретною накладною чи оплата (погашення заборгованості) за поставлений позивачем товар без зазначення накладної або рахунку.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в розмірі в розмірі 112 006, 86 грн., інфляційні втрати в розмірі 256 828, 00 грн. та 3% річних в розмірі 17 557, 00 грн., а відтак позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, тому підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Пунктом 6 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.
Представником відповідача не підтверджено належними доказами наявність виняткових обставин, не надано доказів, які б свідчили про неможливість виконання ним судового рішення у разі відмови суду у зменшенні неустойки, не вказано розміру на який він просить зменшити неустойку та строку, на який він просить розстрочити виконання рішення. З огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотань відповідача про зменшення розміру неустойки та про розстрочку виконання судового рішення. Однак вказане не позбавляє відповідача права за наявності відповідних правових підстав звернутися із зазначеними клопотаннями до господарського суду після набранням рішенням законної сили.
Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладається на відповідача повністю.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд ,-
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейко» (80500, м. Буськ Львівської області, майдан Незалежності, 9, код ЄДРПОУ 36763775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Планета Океан» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 30, код ЄДРПОУ 38807012) суму у розмірі 394 119, 71 грн. з них:
- 112 006, 86 грн. - пені;
- 17 557, 00 грн. - 3% річних;
- 256 828, 00 грн. - інфляційних втрат;
- 7 727, 85 грн. - судового збору.
3. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.
Повне рішення складено 15.10.2015 року.
Суддя Манюк П.Т.