79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.10.2015р. Справа№ 914/3063/15
За позовом: Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в собі: Міністерства оборони України, м. Київ, Київського квартирно-експлуатаційного управління, м. Київ, Військової частини НОМЕР_1 , с. Данилівка, Київська обл.,
до відповідача: Українсько-Канадського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Галев ЛТД”, м. Львів,
про: розірвання договору оренди та зобов'язання вчинити дії.
Суддя М. Синчук
при секретарі О. Гринчишин
За участю представників:
прокурора: Гальчинський С. О.;
позивача 1: Дудинська З. Ю. - довіреність № 220/655/д від 04.09.15 р.;
позивача 2: не з'явився;
позивача 3: не з'явився,
відповідача: не з'явився.
Представнику позивача та прокурору роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в собі: Міністерства оборони України, м. Київ, Київського квартирно-експлуатаційного управління, м. Київ, Військової частини НОМЕР_1 до відповідача Українсько-Канадського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Галев ЛТД” про розірвання договору оренди та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у порушення умови договору оренди №181/9/347/Р від 03.11.1997 р. відповідачем виникла заборгованість з оплати орендної плати. Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою розірвати договір оренди нежитлового комплексу №181/9-347Р від 03.11.1997 р., укладений між Міністерством оборони України та Українсько-Канадським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Галев ЛТД” та передати військовій частині НОМЕР_1 об'єкти нерухомості, передані за договором оренди №181/9/347Р від 03.11.1997 року.
Ухвалою суду від 03.09.2015 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 21.09.2015 р.
В судове засідання 21.09.2015 р. прокурор з'явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав, вимоги ухвали суду від 03.09.2015р. не виконав.
В судове засідання 21.09.2015 р. представник позивача 1 з'явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав, вимоги ухвали суду від 03.09.2015р. не виконав.
В судове засідання 21.09.2015 р. представник позивача 2 не з'явився, на електронну адресу суду надіслав письмові пояснення по справі, просить позов задоволити у повному обсязі та розглядати справу за відсутності уповноваженого представника.
В судове засідання 21.09.2015 р. представник позивача 3 з'явився, просить позов задоволити у повному обсязі, вимоги ухвали суду від 03.09.2015р. не виконав.
В судове засідання 21.09.2015 р. представник відповідача не з'явився, на електронну адресу суду надіслав клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з перебуванням у провадженні господарського суду Львівської області справи про банкрутство відповідача № 914/1126/14.
Ухвалою суду від 21.09.2015р. розгляд справи відкладено на 05.10.2015р.
В судове засідання 05.10.2015 р. прокурор з'явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав, вимоги ухвали суду від 21.09.2015р. не виконав.
В судове засідання 05.10.2015 р. представник позивача 1 з'явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав, вимоги ухвали суду від 21.09.2015р. не виконав.
В судове засідання 05.10.2015 р. представник позивача 2 не з'явився, на електронну адресу суду надіслав письмові пояснення по справі, просить позов задоволити у повному обсязі та розглядати справу за відсутності уповноваженого представника, вимоги ухвали суду від 21.09.2015р. виконав частково.
В судове засідання 05.10.2015 р. представник позивача 3 з'явився, просить позов задоволити у повному обсязі, просить долучити до матеріалів справи претензію № 73 від 19.02.14р. та лист про отримання претензії, відомість станом на 08.09.2015р. та книгу нарахувань орендної плати в/ч А 2860, вимоги ухвали суду від 21.09.2015р. виконав частково.
В судове засідання 05.10.2015 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про причини неявки уповноваженого представника в судове засідання не повідомив.
В судовому засіданні 05.10.2015 р. розгляд справи відкладено на 12.10.2015 р.
В судове засідання 12.10.2015 р. прокурор з'явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
В судове засідання 12.10.2015 р. представник позивача 1 з'явився, подав письмові пояснення по справі, просить суд клопотання про припинення провадження у справі відхилити, позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання 12.10.2015 р. представник позивача 2 не з'явився. 08.10.2015 р. до канцелярії суду від представника позивача 2 надійшли письмові пояснення по справі, згідно яких позивач 2 позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задоволити.
В судове засідання 12.10.2015 р. представник позивача 3 не з'явився. 09.10.2015 р. до канцелярії суду від представника позивача 3 надійшла факсом заява, згідно якої позивач 3 просить суд розглядати справу без участі представника в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав.
В судове засідання 12.10.2015 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про причини неявки уповноваженого представника в судове засідання не повідомив.
В судовому засіданні оголошену вступну та резолютивну частини рішення.
Вислухавши представників сторін, прокурора, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.
03 листопада 1997 року між Міністерством оборони України (позивач 1) та Українсько-Канадським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Галев ЛТД” (надалі - Відповідач) укладено Договір №181/9-347Р оренди нежитлового комплексу розташованого на території військового містечка № НОМЕР_2 (м. Вишгород, Лебяжий) Військової частини НОМЕР_3 (станом на день розгляду справи судом Військова частина НОМЕР_1 ) (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець (позивач 1 у справі) передає, а орендар (відповідач у справі) приймає в строкове платне володіння та користування нежитловий комплекс, який знаходиться на балансі Міністерства оборони України, розташований у військовому містечку № НОМЕР_2 (м. Вишгород, Лебяжий) Військової частини НОМЕР_3 , та складається з двох дерев'яних будівель, артезіанської свердловини, тенісного корту вартість майна визначена відповідно до Акту оцінки майна становить 196 200,00 грн. (Додаток №4)
Актом прийому-передачі від 03.11.1997 р. балансоутримувачем майнового комплексу передано відповідачу та відповідачем прийнято майновий комплекс на умовах, зазначених у Договорі.
Відповідно до п. 2.2. Договору вказане майно орендодавець передає орендарю для використання за цільовим призначенням.
Згідно п. 3.1. Договору орендна плата нараховується орендарю з дня підписання Акту прийому-передачі у відповідності з п. 2.1. Договору.
Відповідно до п. 4.2. Договору орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі перерахувати орендодавцеві орендну плату.
Станом на 08.09.2015 р. заборгованість відповідача з оплати орендної плати становить 238 466,74 грн., що підтверджується відомістю про заборгованість від 08.09.2015 р.
19.02.2014 р. позивачем 3 на адресу відповідача надіслано претензію №73 щодо відшкодування збитків за невиконання умов договору з вимогою погашення заборгованості та повернення актів звірки №373 від 12.11.2013 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 24.02.2014 р.
Відповідно до п. 9.1. Договору, строк дії Договору становить 49 років.
Постановою господарського суду Львівської області від 01.08.2014 р. у справі №914/1126/14 Українсько-Канадське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Галев ЛТД” визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.
Відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі:
закінчення строку, на який його було укладено;
приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);
банкрутства орендаря;
загибелі об'єкта оренди;
ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.
Відповідно до ст. 27 цього Закону, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Згідно ст. 30 цього Закону, у разі банкрутства орендаря він відповідає за свої борги майном, яке належить йому на праві власності, відповідно до законодавства України.
Частиною 8 статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.
Таким чином, майно - об'єкт нерухомості, передані за договором оренди №181/9/347Р від 03.11.1997 року, не може бути включено до ліквідаційної маси, оскільки підприємство не є його власником, і воно підлягає поверненню власникові на загальних підставах.
Враховуючи наведене, доводи відповідача щодо припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України є безпідставне та необґрунтоване.
Згідно п. 9.7. Договору дія Договору припиняється внаслідок банкрутства орендаря.
Відповідно до п. 4.10. Договору у разі припинення Договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 121 Конституції України прокуратура покликана захищати інтереси держави та реалізувати ці повноваження шляхом звернення до суду з позовом.
Згідно з ч.1 ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру”).
Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб (ч.2 ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру”).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 з урахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
Міністерство оборони України, на підставі ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», є центральним органом виконавчої влади і військового управління у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Військова частина НОМЕР_1 є державною установою, яка створена Міністерством оборони України, підпорядкована Головному квартирно-експлуатаційному управлінню Збройних Сил України.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).
Згідно положень ст. 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
В силу положень ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За змістом п. 5.1. Постанови Пленуму ВГС України від 29.05.2013р. №12 “Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна” передбачено, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві.
Відповідно до п. 4.2. Договору орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі перерахувати орендодавцеві орендну плату.
Позивач, у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору відповідачем, звернувся до суду з вимогою розірвати договір оренди нежитлового комплексу №181/9/347Р від 03.11.1997 р., укладений між Міністерством оборони України та Українсько-Канадським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Галев ЛТД” та передати військовій частині А2860 об'єкти нерухомості, передані за договором оренди №181/9/347Р від 03.11.1997 року.
Частиною 2 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди.
Приписами ч. 1 ст. 27 ЗУ “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що в разі закінчення строку його дії орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Згідно п. 9.7. Договору дія Договору припиняється внаслідок банкрутства орендаря.
Відповідно до п. 4.10. Договору у разі припинення Договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.
Як встановлено судом, Постановою господарського суду Львівської області від 01.08.2014 р. у справі №914/1126/14 Українсько-Канадське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Галев ЛТД” визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Згідно ч. 1 ст. 42 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 цього Закону індивідуально визначене майно, що належить банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання, не може бути включене до складу ліквідаційної маси.
Частиною 8 статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.
Статтею 184 Цивільного кодексу України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Таким чином, майно - об'єкт нерухомості, передані за договором оренди №181/9/347Р від 03.11.1997 року, не може бути включено до ліквідаційної маси, оскільки підприємство не є його власником, і воно підлягає поверненню власникові на загальних підставах.
Враховуючи наведене, доводи відповідача щодо припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України є безпідставне та необґрунтоване.
Згідно з частиною першою статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви. За таких обставин суд, проаналізувавши подані сторонами докази, в межах заявлених вимог дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає задоволенню.
Оскільки позов був заявлений прокурором в інтересах держави, судовий збір відповідно до положень ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача в розмірі 1825,72 грн. в дохід державного бюджету України.
Враховуючи зазначене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 29, 33, 34, 43, 49, ст.ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір оренди нежитлового комплексу №181/9-347Р від 03.11.1997 року, укладений між Міністерством оборони України та Українсько-Канадським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Галев ЛТД”.
3. Зобов'язати Українсько-Канадського спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Галев ЛТД” (адреса: 79013, м. Львів, вул. Вербицького, 5, кв. 1; ідентифікаційний код 20774324) передати Військовій частині НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) об'єкти нерухомості, передані за договором оренди №181/9-347Р від 03.11.1997 року.
Стягувач: Військова частина НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ).
4. Стягнути з Українсько-Канадського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Галев ЛТД” (адреса: 79013, м. Львів, вул. Вербицького, 5, кв. 1; ідентифікаційний код 20774324) в дохід державного бюджету 2 436,00 грн. судового збору.
5. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.10.2015 р.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Синчук М.М.